Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2016 року (головуючий суддя Ізмайлов І.К.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року (головуючий суддя Донець Л.О., судді: Бартош Н.С., Мельнікова Л.В.) у справі №644/7075/16-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -

У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова (далі - відповідач, пенсійний орган), в якому просила визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії відповідно до ст. 37-1 Закону України "Про державну службу", у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям згідно постанови КМУ від 9 грудня 2015 року №1013 (1013-2015-п) , та зобов'язати відповідача провести зазначений перерахунок починаючи з 1 січня 2016 року.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Касаційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у позивача права на перерахунок пенсії. Скаржник, з посиланням на положення ст..22, ст. 58 Конституції України, вказує на те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. З цих підстав, позивач зазначає про те, що оскільки право на перерахунок пенсії, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям, існувало на час призначення пенсії, то такого права особа не може бути позбавлена.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 1 травня 2016 року визначалися Законом №3723-ХІІ (3723-12) . Зокрема, відповідно до статті 37 цього Закону позивачу у цій справі призначено пенсію.

Частина перша статті 37-1 зазначеного Закону у редакції, чинній до 1 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (76-19) (далі - Закон № 76-VIII (76-19) ), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 1 січня 2015 року делегував Уряду.

Правове регулювання Урядом зазначеного питання у період з 1 січня по 1 грудня 2015 року знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 постанови КМУ №865, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.

Так, за правилами пункту 4 постанови КМУ № 865 у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом № 3723-ХІІ (3723-12) , визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики (пункт 5 постанови КМУ № 865).

Постановою № 1013 (1013-2015-п) , якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 1 грудня 2015 року, пункт 4 постанови КМУ № 865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова КМУ № 1013 (1013-2015-п) не містить.

Отже, з 1 грудня 2015 року по 1 травня 2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

У ході реформування системи державного управління 10 грудня 2015 року прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, - Закон № 889-VIII (889-19) .

У зв'язку з набуттям з 1 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону № 3723-XII (3723-12) втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII (889-19) ).

Натомість у статті 90 Закону № 889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV (1058-15) , стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що з 1 грудня 2015 року - початку застосування Постанови № 1013 (1013-2015-п) , якою пункт 4 постанови КМУ № 865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 889-VIII (889-19) , яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (v001p710-99) цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, враховуючи, що законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Доводи позивача щодо необхідності при вирішенні питання про наявність у особи права на перерахунок раніш призначеної пенсії, застосовувати положення Закону, які діяли на момент призначення пенсії, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки "право на призначення пенсії" та "право на перерахунок пенсії" не є тотожними за юридичним змістом і підстави для їх виникнення є різними. Оскільки такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям, на момент звернення позивача до УПФУ, не існувало, то відповідач обґрунтовано вказав на відсутність у позивача права на перерахунок пенсії.

Відносно посилань позивача на положення Конституції України (254к/96-ВР) , зокрема, ст. 22 Конституції України (254к/96-ВР) , згідно якої при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст. 22 Конституції України (254к/96-ВР) звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістових характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

В даному випадку наділення в установленому порядку Кабінету Міністрів України повноваженнями щодо встановлення умов перерахунку призначених пенсій державним службовцям, не є свідченням звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод вказаних осіб.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі № 644/7075/16-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.