РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних
справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Тамакулової В.О.
судців - Лисичої Н.М., Котушенко С.П.
при секретарі - Чергенець С.О. розглянувши у відкритому
судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду
М.Дніпропетровська від 30 листопада 2006 року за його позовом до
Державного підприємства "Дніпропетровський метрополітен" про
визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення
заробітної плати за вимушений прогул та відшкодування моральної
шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
1 листопада 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ДП "Дніпропетровський метрополітен" про визнання наказу
незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за
вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000
гр., мотивуючи це тим, що він з 1995 року працював у відповідача
шляховим майстром. 30 березня 2005 року він був обраний головою
профспілкової організації Дніпропетровського метрополітену
Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та
фінансів.
З жовтня 2005 року наказом НОМЕР_1 він був звільнений з
роботи по п.1 ст.40 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
за скороченням
чисельності штату.
Посилаючись на те, що відповідач, в порушення вимог ст.49-4
КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, не надав первинній профспілковій
організації, яку він очолює обгрунтування причин скорочення
чисельності штату, чим позбавив її права внести пропозицію про
скасування заходів, пов'язаних з вивільненням працівників, та
звільнив його без згоди відповідних профспілкових органів, позивач
просив його позов задовольнити.
Рішенням Ленінського районного суду М.Дніпропетровська від 30
листопада 2006 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування
рішення, як незаконного і необгрунтованого, посилаючись на те, що
допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права
призвели до неправильного вирішення справи та про ухвалення нового
рішення про задоволення його позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованість
рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених
позовних вимог, колегія суддів вважає апеляційну скаргу
підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач знаходився в
трудових правовідносинах з відповідачем в якості шляхового майстра
дільниці технічної допомоги дистанції колії.
Наказом НОМЕР_2 відповідач оголосив про ліквідацією дільниці
технічної допомоги служби колії та споруд зі скороченням
чисельності виробничого персоналу метрополітену на 5 одиниць, в
зв'язку з чим 3 жовтня 2005 року наказом НОМЕР_1 позивач був
звільнений з роботи по п.1 ст.40 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
.
Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що при
звільненні позивача відповідач дотримався вимог ст.43 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
, звернувшись 9 вересня 2005 року з поданням до
Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та
фінансів про надання згоди на звільнення ОСОБА_1
Однак ці висновку суду не відповідають вимогам ст.213 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, згідно яким рішення суду повинно бути
законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши
всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із
законом. Рішення вважається обгрунтованим, якщо воно ухвалене на
основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони
посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених
тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.43 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
звільнення
працівника з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним
органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового
органу, а звільнення членів виборних профспілкових органів
підприємств, установ, організацій, згідно ст.252 того ж Кодексу,
допускається за попередньою згодою органу, членами якого вони є, а
також вищестоящого органу профспілки чи об'єднання, до складу якої
входить профспілкова організація даного підприємства, установи,
організації.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є головою
первинної профспілкової організації Дніпропетровського
метрополітену Всеукраїнської профспілки працівників науки,
виробництва та фінансів, яка діє на підприємстві з березня 2005
року, має свій статут, зареєстрована у встановленому законом
порядку, і яка згоди на розірвання трудового договору з позивачем
не давала. Відповідне об'єднання профспілок (вищестоящого
профспілкового органу) такої згоди також не давало.
Враховуючи викладене суду необхідно було дати оцінку
зазначеним обставинам, але вони залишені поза його увагою, тому
рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про
задоволення позову. Доводи представника відповідача про те, що 9
вересня 2005 року відповідач звертався до Всеукраїнської
профспілки працівників науки, виробництва та фінансів за згодою на
звільнення ОСОБА_1, але відповіді на своє подання не
2
отримав безпідставне, оскільки 22 вересня 2005 року
Дніпропетровська обласна організація профспілки НВФ повідомила
відповідача про те, що вказане звернення не є обгрунтованим
поданням роботодавця про розірвання трудового договору з
працівником і немає законних підстав щодо розгляду та надання
згоди на звільнення ОСОБА_1
Вказаний лист був отриманий відповідачем 29 вересня 2005
року, про що свідчить відмітка на аркуші справи 42, тобто до
звільнення позивача, але з обгрунтованим поданням відповідач до
вищестоящого профспілкового органу так і не звернувся тому колегія
суддів вважає за необхідне поновити позивача на роботі, визнавши
наказ про його звільнення НОМЕР_1 незаконним.
Розглядаючи питання про стягнення заробітної плати за час
вимушеного прогулу, суд враховує, що заробітна плата позивача в
серпні і вересні 2005 року складала відповідно 985 гр.24 коп. та
945 гр.36 коп. (а.с.55). Кількість робочих днів в указані місяці
дорівнювала 44, тому середньоденна заробітна плата позивача
складає (985 гр.24 коп. + 945 гр.36 коп.) : 44 = 43 гр.87 коп.
Згідно листам Міністерства праці та соціальної політики
України №03-3/10426-036-15 ( v6_15203-04 ) (v6_15203-04)
від 12 жовтня 2004
року, №7881/0/14-05/036-15 ( v7881203-05 ) (v7881203-05)
від 4 жовтня 2005 року
та №6540/0/14-06/13 ( v6540203-06 ) (v6540203-06)
від 9 жовтня 2006 року норма
тривалості робочого часу складала: в 2005 році з 3 жовтня - 64
дні, в 2006 році - 250 днів і в 2007 року до 25 січня - 17 днів,
тобто кількість днів вимушеного прогулу позивача складає
64+250+17=331.
У зв'язку з вимушеним прогулом відповідач повинен сплатити
позивачу середню заробітну плату за період з 4 жовтня 2005 року по
25 січня 2007 року (43 гр.87 коп. х 331)=14520 гр.97 коп.
Виходячи із обставин справи та відповідно до ст.237-1 КЗпП
України ( 322-08 ) (322-08)
, вимоги позивача по стягненню на його користь
моральної шкоди, яку він зазнав у зв'язку з незаконним
звільненням, підлягають задоволенню в розмірі 2000 гр.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 367 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, 235,237-1 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
колегія суддів, -
ВИРIШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду М.Дніпропетровська від 30
листопада 2006 року скасувати.
Наказ Державного підприємства "Дніпропетровський
метрополітен" НОМЕР_1 визнати незаконним. Поновити ОСОБА_1 на
посаді шляхового майстра дільниці технічної допомоги дистанції
колії Державного підприємства "Дніпропетровський метрополітен" з 3
жовтня 2005 року. Стягнути з Державного підприємства
"Дніпропетровський метрополітен" на користь ОСОБА_1 заробітну
плату за час вимушеного прогулу в розмірі 14520 гр.97 коп.
(чотирнадцять тис. п'ятсот двадцять гр. 97 коп.) і моральну шкоду
в розмірі 2000 (дві тис.) гр. та на користь держави судові витрати
в сумі 59гр.50 коп.(п'ятдесят девять гр.50 коп.).
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та
стягнення на його користь заробітної плати, але не більше як за
один місяць - підлягають обов'язковому негайному виконанню.