1814/1360/12 Про звернення стягнення на предмет іпотеки - 26.02.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК"

на заочне рішення Путивльського районного суду Сумської області від 27 грудня 2012 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру в АДРЕСА_1, яка належить відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві співвласності.

Заочним рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 27 грудня 2012 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" за безпідставністю.

Зазначене заочне рішення позивач ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" оскаржило в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, на порушення норм матеріального і процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що порушення відповідачем ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором доведено позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки, однак суд першої інстанції дав невірну оцінку наданим доказам, що призвело до неправильного вирішення спору. Крім того, суд безпідставно не врахував, що позивачу було завдано збитків у зв'язку з порушенням відповідачем ОСОБА_4 умов кредитного договору, які мали місце у вигляді недоотриманих доходів від здійснення банківської діяльності, а також збитків у зв'язку з неповерненням в установлений кредитним договором строк частини кредиту.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 травня 2007 року ПАТ "ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК", правонаступником якого є ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", та ОСОБА_4 уклали кредитний договір № 1536/700282, за яким останній для придбання бувшого у використанні автомобіля були надані грошові кошти в сумі 20000 доларів США зі сплатою 12,8% річних з кінцевим терміном повернення до 08 травня 2014 року (а.с.12-17).

Для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 08 травня 2007 року ПАТ "ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК" уклало з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договір іпотеки, а саме - зазначені відповідачі надали в іпотеку належну їм на праві співвласності двокімнатну квартиру, загальною площею 52 кв.м, житловою площею 26,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18-21).

У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_4 несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувала кредит та відсотки по ньому, у неї станом на 08 жовтня 2012 року виникла заборгованість, яка складається із:

- поточної заборгованості по кредиту у розмірі 4768,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08 жовтня 2012 року становить 38110 грн. 62 коп.;

- простроченої заборгованості за кредитом за період з 27 лютого 2012 року по 08 жовтня 2012 року у розмірі 1753,55 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08 жовтня 2012 року становить 14016 грн. 13 коп.;

- нарахованих відсотків за користування кредитом з 01 вересня 2012 року по 08 жовтня 2012 року у розмірі 88,11 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08 жовтня 2012 року становить 704 грн. 26 коп.;

- заборгованості по прострочених процентах за користування кредитом з 28 травня 2012 року по 08 жовтня 2012 року у розмірі 354,95 доларів США, що становить 2837,12 грн.;

- пені (загальна сума) по кредиту за період з 27 лютого 2012 року по 26 вересня 2012 року в розмірі 86,09 доларів США, що становить 688,11 грн., що вбачається із оборотних відомостей (а.с.11, 48-52, 53-59, 60-63).

Про порушення основного зобов'язання та іпотечного договору письмовою вимогою були повідомлені боржник ОСОБА_4 та іпотекодавець ОСОБА_5, в якій йшлося про усунення порушень і зазначались такі наслідки їх неусунення, як проведення стягнення за рахунок предмета іпотеки, хоча інший іпотекодавець ОСОБА_6 про це не був повідомлений (а.с.22, 23), що є порушенням вимог ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не врахована співмірність заборгованості з вартістю іпотечного майна, оскільки вартість квартири значно перевищує основний борг за кредитним договором, а також з того, що предметом іпотеки є житло відповідачів, а ступінь виконання основного зобов'язання позивальником складає 65%. Крім того, строк дії кредитного договору ще не сплив, тому порушення боржником основного зобов'язання не змінює обсягу прав банку на звернення стягнення на предмет іпотеки протягом всього строку дії договору іпотеки, який спливає з моменту виконання основного зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є законними і обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.41 Постанови "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року № 5 (v0005740-12) , при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Як визначено п.1.2 договору іпотеки від 08 травня 2007 року, вартість предмету іпотеки становить 145844,00 грн., що за курсом НБУ на момент укладення договору становило еквівалент 28880,00 доларів США (а.с.18-21).

З виписок по рахунку та розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач ОСОБА_4 станом на 08 жовтня 2012 року має заборгованість по кредиту в сумі 7050,70 доларів США, що складає еквівалент 56356,24 грн.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що вартість предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві співвласності відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6, значно перевищує розмір заборгованості за кредитним договором № 1536/700282, яку допустила відповідач ОСОБА_4 Отже, висновок суду першої інстанції про неспівмірність суми заборгованості вартості іпотечного майна є обґрунтованим, враховуючи і те, що позивач не звертався до відповідачів з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів також вважає такою, що заслуговує на увагу і надану судом першої інстанції оцінку тим обставинам, що відповідач ОСОБА_4 виконала значний обсяг своїх зобов'язань за кредитним договором, а також те, що строк виконання основного зобов'язання ще не сплив, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що порушення з боку відповідачів основного зобов'язання чи іпотечного договору змінює обсяг прав позивача.

До доводів апеляційної скарги про те, що позивачу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_4 умов кредитного договору завдані значні збитки колегія суддів ставиться критично, оскільки наведений позивачем в апеляційній скарзі розмір понесених збитків в результаті неналежного виконання відповідачами взятих зобов'язань (16853 грн. 25 коп.) є не співмірним з вартістю предмета іпотеки (145844 грн.), враховуючи, що відповідач ОСОБА_6, як іпотекодавець, який є відмінним від боржника, взагалі не повідомлявся позивачем про усунення порушення взятого ним зобов'язання.

Крім того, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, колегія суддів вважає за необхідне співставити обставини стосовно змісту допущених відповідачами порушень взятих зобов'язань, розміру заборгованості і факту звернення стягнення на квартиру відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про що просить позивач, і яка, виходячи з матеріалів справи, є їх єдиним місцем проживання (а.с.28-29, 31-32), а також врахувавши принципи справедливості, добросовісності та розумності.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують і не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду.

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" відхилити.

Заочне рішення Путивльського районного суду Сумської області від 27 грудня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.