Справа №0609/2-2354/12 

Головуючий у 1-й інст. Маслак В.П.

Категорія 57 

Доповідач Микитюк О. Ю.

колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в склад

головуючого Микитюк О.Ю.

суддів Товянської О.В. Гансецької І.А.

при секретарі Валяник А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ТОВ "Керуюча компанія "КомЕнерго-Житомир" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 25 грудня 2012 року,

В квітні 2012 року ТОВ "Керуюча компанія "КомЕнерго-Житомир" звернулося до суду із позовною заявою, в якій просило стягнути з власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 заборгованість по оплаті послуг з утримання будинку і прибудинкової території в розмірі 2626грн.46коп. за період з вересня 2009 року по червень 2011 року. В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач користується такими послугами, але не оплачує їх.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 25 грудня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 2626грн.46коп. та судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення і закрити провадження у справі. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що позивач не пропонував йому укласти договір про надання послуг, що він не є користувачем послуг. Зазначає, що він надав підписані мешканцями будинку акти про відсутність послуг. На його думку плата за послуги нарахована по завищених тарифах.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1. Вказаний будинок з вересня 2009 року знаходився на балансіТОВ "Керуюча компанія "КомЕнерго-Житомир", що підтверджується рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №546 від 13.08.2009 року та актом прийому-передачі (а.с.45,46, 111). Як зазначено у додатку №3 до акту прийому-передачі від 01.09.2009 року технічний стан будинку та внутрішньо-будинкових мереж є задовільним.

Згідно п.35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572 (572-92-п) (в редакції від 31.07.1995 року), обов'язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

В період з вересня 2009 року по червень 2011 року мешканцям будинку АДРЕСА_1 і, зокрема, ОСОБА_1, фактично надавалися послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території (а.с.71-75, 78-108). Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) від 13.04.2004 року передбачено, що укладання договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача (ч.3 ст.20). Відповідач обов'язку не виконав, тому його посилання на відсутність договору як на відсутність підстав для стягнення оплати не можуть бути взяті до уваги. Від отримання послуг він не відмовлявся. Вартість послуг за період з вересня 2009 року по червень 2011 року становить 2626 грн. 46 коп. (а.с.11).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у порядку, передбаченому ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", не оформляв претензій до позивача з приводу неналежної якості чи обсягу послуг. За таких обставин не можуть бути покладені в основу рішення підписані мешканцями будинку акти про ненадання послуг та покази з цього приводу свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, оскільки перерахунок платежів здійснюється лише при дотриманні споживачем вимог ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Посилання відповідача, який проживає в квартирі, розташованій у першому під'їзді будинку на проведення ремонтних робіт мешканцями з другого під'їзду не має правового значення для вирішення даного спору. Не можуть бути взяті до уваги доводи відповідача про проведення ремонту першого під'їзду за рахунок мешканців у серпні 2012 року, оскільки ці події мали місце за межами періоду, за який йому нарахована заборгованість.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст. 60 ЦПК України). ОСОБА_1 не довів, що плата за послуги в період з вересня 2009 року по червень 2011 року нараховувалась по завищеним тарифам. З матеріалів справи вбачається, що застосовані відповідачем тарифи не перевищували тарифів, затверджених рішеннями виконавчого комітету Житомирської міської ради. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано стягнув заборгованість по комунальних послугах. Рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права і залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 25 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України зрозгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.