1609/5045/2012 Про виселення з нежитлового приміщення гуртожитка - 14.02.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2012 року по справі за позовом Житлово-комунальної контори Полтавського обласного міжгосподарського виробничого об'єднання по агропромисловому будівництву "Полтаваоблагробуд" до ОСОБА_1 про виселення з нежитлового приміщення, -

30.05.2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання за нею права на користування нежитловими приміщеннями АДРЕСА_1 та реєстрації її місця проживання у вказаних нежитлових приміщеннях.

29.08.2012 року Житлово-комунальна контора Полтавського обласного міжгосподарського виробничого об'єднання по агропромисловому будівництву (далі ЖКК) «Полтаваоблагробуд» звернулось до суду з зустрічним позовом про виселення ОСОБА_1 з нежитлових приміщень, кімнат АДРЕСА_1

Свої позовні вимоги позивач по зустрічному позову обґрунтовував тим, що спірний гуртожиток належить Полтавському обласному міжгосподарському виробничому об'єднанню по агропромисловому будівництву (далі ПОМВОАБ) «Полтаваоблагробуд» та переданий в повне господарське відання ЖКК «Полтаваоблагробуд», знаходиться на балансі ЖКК «Полтаваоблагробуд», має статус гуртожитку для одинаків. Зазначав що займані ОСОБА_1 кімнати є нежитловими, ізоляторами для хворих, відповідають усім вимогам до ізолятору. Посилався на те, що житлова площа у гуртожитку надається відповідно до спільного рішення адміністрації підприємства, установи та відповідного профспілкового комітету. На заселення до гуртожитку видається спеціальний ордер. 04.09.1997 року колишнім головою ПОМВОАБ «Полтаваоблагробуд» ОСОБА_1 без зазначення підстав для видачі ордеру, в порушення вимог ст. 128, 129 ЖК України був виданий ордер № 33, яким ОСОБА_1 сам собі надав право на зайняття житлової кімнати у спірному гуртожитку. Окремої житлової кімнати ОСОБА_1 не отримував, а замість цього самовільно зайняв нежитлові приміщення № 127-132 у гуртожитку, де й проживав без укладення будь-якого договору. На неодноразові вимоги звільнити нежитлові приміщення не реагував. В цьому приміщенні на теперішній час незаконно проживає ОСОБА_1, якій 4 вересня 1997 року, на її дошлюбне прізвище «ОСОБА_1» її співмешканець ОСОБА_1 видав ордер з порушенням вимог ст. 128, 129, 56 ЖК України на право зайняття житлової площі в кімнаті гуртожитку. Окремої кімнати чи ліжко-місця ОСОБА_1 на час заселення в гуртожиток не отримувала, а стала проживати разом з ОСОБА_1 в нежитлових кімнатах № 127-132 без належного дозволу. Під час заселення у гуртожиток ОСОБА_1 не була працівником ПОМВОАБ «Полтаваоблагробуд». Після смерті ОСОБА_2, ОСОБА_1 залишилась проживати у спірних нежитлових приміщеннях. Оскільки ОСОБА_1 проживає в нежитлових приміщеннях незаконно, вона підлягає виселенню. Просив виселити ОСОБА_1 з гуртожитку.

07.12.2012 року ЖКК «Полтаваоблагробуд» збільшив зустрічні позовні вимоги, просив виселити ОСОБА_1 з нежитлових приміщень у гуртожитку по АДРЕСА_1, загальною площею 56.3 кв.м з наданням ОСОБА_1 ліжко-місця №3 в кімнаті АДРЕСА_2

28.11.2012 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про залишення її позовних вимог без розгляду.

Ухвалою суду Київського районного суду м. Полтави від 28.11. 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без розгляду.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2012 року виселено ОСОБА_1 з нежитлових приміщень у гуртожитку по АДРЕСА_1, загальною площею 56.3 кв.м з наданням ОСОБА_1 ліжко-місця №3 в кімнаті АДРЕСА_2

З рішенням не погодилась ОСОБА_1, яка його оскаржила, просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ЖКК «Полтаваоблагробуд» відмовити, оскільки вважає, що рішення суду прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до частин.1,2 ЖК України (5464-10) , порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

Статтею 129 ЖК України встановлено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Примірне положення про гуртожитки, затверджене Постановою Ради міністрів Української РСР від 03.06.1986 року № 208 (208-86-п) , передбачає порядок надання житлової площі в гуртожитках. Пунктами 9,10 вищевказаного Положення визначено, що жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Як передбачено ст. 392 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

За приписами ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм.

Санітарні правила устрою, обладнання і утримання гуртожитків для робітників, студентів, учнів середніх спеціальних учбових і професійно технічних училищ, зокрема п. 3.10, 8.11 передбачають наявність у гуртожитку ізолятора.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на час поселення відповідачки ОСОБА_1 у гуртожиток, та на час розгляду справи гуртожиток по АДРЕСА_1 перебував у віданні ПОМВОАБ «Полтаваоблагробуд».

На даний час вказаний гуртожиток є приватною власністю ПОМВОАБ «Полтаваоблагробуд», та перебуває на балансі ЖКК «Полтаваоблагробуд».

Згідно відповіді Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради від 22.06.2012 року гуртожиток по АДРЕСА_1 не переданий на баланс КП «ЖЕО №2», так як акти приймання-передачі не підписані. Станом на день надання цієї відповіді власник не змінився.

Відповідно до форми «А» про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 22 вересня 1997 року була зареєстрована у спірному гуртожитку без зазначення конкретного житлового приміщення, номеру кімнати.

Підстави для реєстрації ОСОБА_1 у гуртожитку в формі «А» не зазначені.

Судом також вірно встановлено і не заперечувалось сторонами по справі, що ОСОБА_1 разом з чоловіком ОСОБА_1, який помер, з часу реєстрації у гуртожитку проживає в нежитлових приміщенням, кімнатах № 127-132 вказаного гуртожитку, загальною площею 56.3 кв.м.

Із матеріалів справи також вбачається, що приміщення, у яких приживає ОСОБА_1 є приміщеннями ізолятора для хворих та не відносяться до житлових квартир гуртожитку, і на час розгляду справи статус цих приміщень не змінився (а.с. 42-45).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що проживання ОСОБА_1 у ізоляторі вказаного гуртожитку суперечить ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

У матеріалах справи відсутнє, як і не надане воно відповідачем спільне рішення адміністрації підприємства, установи, організації щодо виділення ОСОБА_1 жилої площі у гуртожитку, а також не було надано ордеру на вселення та зайняття спірних приміщень, хоча власник гуртожитку не оспорює факт надання такого ордеру (у якому не було вказано конкретної житлового кімнати), як підставу для вселення відповідачки у житлові приміщення.

Позивачем було запропоноване ОСОБА_1 для проживання ліжко-місце № 3 в кімнаті АДРЕСА_2, що відповідає підставам її поселення у гуртожиток, яке на час розгляду справи є вільним, однак відповідач відмовилась від переселення в запропоновану їй жилу площу.

Пунктом 6. Положення про гуртожиток ПОМВОАБ «Полтавоблагробуд», визначено, що з гуртожитку, без надання іншого жилого приміщення, не може бути виселено членів сімей померлого працівника підприємства «Полтавоблагробуд», якому надано житлову площу в гуртожитку.

Отже, оскільки ОСОБА_1 самовільно вселилася у приміщення ізолятора, суд вірно прийшов до висновку, що вона підлягає виселенню із самовільно занятих нежитлових приміщень, а оскільки ордер на вселення не визнавався недійсним, та із урахування положень пункту 6.3 Положення про гуртожиток ПОМВОАБ «Полтавоблагробуд», а також уточнених позовних вимог, суд прийняв правильне рішення про виселення ОСОБА_1 із зайнятих приміщень з наданням жилої площі, а саме: ліжко-місця №3 в кімнаті АДРЕСА_2

Відповідно до постанови господарського суду Полтавської області від 23.11. 2006 року ЖКК «Полтаваоблагробуд» м. Полтави визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, а постановою цього ж суду від 23.09.2011 року ліквідатором ЖКК «Полтаваогаробуд» призначено Лазарєва Ф.Е.

Положення про гуртожиток ПОМВОАБ «Полтавоблагробуд» затверджене ПОМВОАБ «Полтавоблагробуд» та керуючим санацією 16.06.2005 року. Пунктом 3.7 цього Положення передбачено, що переселення в разі необхідності з одного приміщення в інше проводиться рішенням начальника ЖКК «Полтаваоблагробуд» за поданням зав. гуртожитком.

Згідно п. 14 Статуту ЖКК «Полтаваоблагробуд» майно передане в користування житлово-комунальній конторі знаходиться в повному господарському віданні, здійснюючи право повного господарського відання, контора вчиняє відносно нього будь-які дії, які не суперечать статуту і закону про підприємство.

Як уже зазначалося гуртожиток по АДРЕСА_1 не переданий на баланс КП «ЖЕО №2», так як акти приймання-передачі не підписані.

Як встановлено колегією суддів власник гуртожитку не змінився та він продовжує перебувати на балансі та в повному господарському відданні позивача.

Оскільки позовна заява подана та підписана ліквідатором ЖКК «Полтаваоблагробуд» Лазарєвим Ф.Є., суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ЖКК «Полтаваоблагробуд» є належним позивачем по справі.

Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1, наведені в апеляційній скарзі, про те, що позивачем ЖКК «Полтаваоблагробуд» пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовною заявою. Так, відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У ст. 261 ЦК України встановлено початок перебігу позовної давності.

Оскільки в даному випадку правопорушення має тривалий характер, так як весь час порушуються права власника майна, тому згідно цього Кодексу постійно відкладається початковий момент перебігу позовної давності з кожним новим порушенням права власника або іншого володільця, та за положенням ст. 268 ЦК України до таких вимог позивача позовна давність не може бути застосована. Окрім того, заявлені вимоги про виселення відповідачки обґрунтовані самовільним вселенням у спірне приміщення, а не внаслідок укладення договору найму жилого приміщення з порушеннями установленого порядку без видачі ордера.