0910/1761/2012 Про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди - 12.02.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 21 грудня 2012 року,-

рішенням Косівського районного суду від 21 грудня 2012 року задоволено частково позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди.

Визнано інформацію поширену ОСОБА_2 у приміщенні Косівської районної ради та Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області впродовж 2011 та першої половини 2012 років, на стихійному зібранні жителів с. Пістинь, Косівського району, Івано-Франківської області 12.06.2012 року біля приміщення Косівського природоохоронного науково-дослідного відділення про ОСОБА_3 недостовірною і такою, що принижує його людську честь, гідність та ділову репутацію.

Зобов'язано ОСОБА_2 спростувати таку інформацію на черговій нараді в Косівській районній раді та Косівській районній державній адміністрації Івано-Франківської області, а також на першому зібранні (зборах) громади с. Пістинь, Косівського району, Івано-Франківської області.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 20 000 грн. моральної шкоди, 716 грн. оплаченого судового збору та 4000 грн. за надання юридичної допомоги.

В решті позовних вимог відмовлено.

Апелянт, вказує що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Встановивши обставини справи на його думку суд прийшов до неправильного висновку про те що, його дії є некоректними та такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача. А також суд упереджено на користь позивача витлумачив встановлені обставини.

Все що сказано було ним, як сільським головою, на адресу ОСОБА_3 на зборах 12.06.2012 року заперечено в судовому засіданні не було. Однак апелянт стверджує, що дані вирази є оціночним судженням і вони були направлені на спонукання органів влади та правоохоронних органів, присутніх на зібранні, провести перевірку діяльності ОСОБА_3 як керівника державного підприємства.

Апелянт не погоджується з тим, що його притягують до відповідальності і з тим, що в мотивувальній частині рішення зазначено що такі ж образливі слова були поширені відповідачем на протязі 2011 року та першої половини 2012 року і серед людей у приміщенні Косівської районної ради та Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області.

Про упередженість суду свідчить і сума стягнутого з нього судом морального відшкодування в розмірі 20000 гривень та витрат на оплату правової допомоги в розмірі 4000 гривень.

Мотиви поданої інформації щодо ОСОБА_3 полягали не в приниженні його ділової репутації, честі та гідності як фізичної особи, а з метою сформування у громадськості, органів влади та правоохоронних органів про нього своєї думки, як про керівника державного підприємства, державного службовця, діяльність якого потребує перевірки.

Інформація, яка була висловлена апелянтом 12 червня 2012 року на зібранні жителів с. Пістинь Косівського району щодо ОСОБА_3, як директора НПП "Гуцульщина" відноситься до оціночних суджень, що стосуються діяльності публічної особи та не може бути визнано такою, що порочить честь, гідність, та ділову репутацію позивача.

Як стверджує апелянт поза увагою суду залишились і вимоги ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" де встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на корить якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що зазначається в оскаржуваному рішенні. Жодних обґрунтувань і визначень суми компенсації витрат на правову допомогу не наведено.

Апелянт вважає що позивачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено факту поширення ним недостовірної інформації щодо ОСОБА_3 та порушення його прав і заподіяння позивачу у зв'язку з цим моральної шкоди.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову відмовити повністю за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Вислухавши доповідь судді, пояснення апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як стверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 наказом Міністра екології та природних ресурсів України від 11.07.2002р. №153-0 призначений на посаду директора НПП "Гуцульщина".

Відповідно до указу Президента України від 14.05.2002р. №456/2002 (456/2002) з метою збереження, відтворення та раціонального використання типових і унікальних природних комплексів Покутських Карпат, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення створено на території Косівського району, Івано-Франківської області НПП "Гуцульщина", який підпорядкований Міністерству екології та природних ресурсів України. Даним указом установлено площу земель НПП "Гуцульщина" та додатками №1 та №2 визначено перелік землекористувачів, землі яких мають бути надані парку в постійне користування, а також землекористувачів, землі яких мають бути включені до складу парку. Наказом Міністра екології та природних ресурсів України від 17.07.2002р. №271 затверджено положення про НІШ "Гуцульщина". На виконання указу Президента України від 14.05.2002р. було складено акт від 23.08.2002р. про примання-передачі матеріальних цінностей.

З матеріалів спрпави вбачається, що НПП "Гуцульщина" на законних підставах належить майно, що стверджується наявністю в них відповідних документів.

Проте, як встановлено в судовому засіданні, відповідач 12.06.2012р. при підтримці деяких жителів Косівського району, використовуючи питання серед жителів району щодо повернення їм у власність частини лісових масивів, що не відповідає вище вказаному указу Президента України, намагалися захопити приміщення Косівського природоохоронного науково-дослідного відділення, що в с.Пістинь, Косівського району. Під час виступу на зібранні сільський голова с.Пістинь ОСОБА_2 неодноразово називав позивача "злодієм, аферистом", а колектив парку "бидлом, бандою, наволоччю". Також зазначив, що ОСОБА_3 "виявляє зневагу до народу, до етнічної культури гуцулів". Дані факти зафіксовані на електронні носії, зокрема розміщені в мережі Інтернет.

Судом також встановлено, що відповідач офіційно не звертався до НПП "Гуцульщина"та інших організацій з повідомленням про те, що буде проведено зібрання та зупинена робота парку. А з власної ініціативи, на свій розсуд, разом з громадою с.Пістинь провів зібрання на якому ображав директора НІМІ "Гуцульщина" ОСОБА_3 в присутності значної кількості людей, що було зафіксовано на електронних носіях.

Згідно п.15 Постанови Пленуму ВС України №1 від 27.02.2009р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) . Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що поширені відомості ОСОБА_2 про ОСОБА_3, а саме, що він є "злодій" та"аферист", є образливими, такими, що поширені перед громадою села Пістинь Косівського району за зібранні 12 червня 2012 року і не відповідають дійсності та принижують його честь та гідність.

Проте, інші висловлювання ОСОБА_2. щодо колективу НПП "Гуцульщина" не є такими, що принижують честь та гідність позивача, а відносяться до юридичної особи, якою позовні вимоги такого змісту не заявлялися.

На думку колегії суддів інформація, висловлена ОСОБА_2 як головою Пістинської сільської ради про те, що ОСОБА_3 "виявляє зневагу до народу, до етнічної культури гуцулів" звернута до останнього як публічної особи, тому вона носить оціночний характер і не є підставою для притягнення відповідача до відповідальності за її поширення.

З огляду на викладене інформація, що поширюється засобами масової інформації та представниками громадськості з приводу діяльності публічних осіб слід розцінювати як оціночну, що відповідно ст. 30 Закону України "Про інформацію" не є підставою для притягнення фізичної чи юридичної особи, що поширює такі відомості до відповідальності, крім випадків, коли така інформація містить фактичні дані та стосується конкретної фізичної або юридичної особи.

В суді не знайшли свого підтвердження доводи позивача, що такі образливі слова були поширені відповідачем і серед людей у приміщенні Косівської районної ради та Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на протязі 2011 року та першої половини 2012 року.

Покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які були депутатами Косівської районної ради 2010 -2011 р. з цього приводу не є достатньою підставою, щоб зробити висновки, яку негативну інформацію було поширено відповідачем на адресу позивача, у який саме день чи на якій конкретно нараді і з участю якого кола осіб.

За таких обставин колегія суддів вважає недоведеним факт поширення відповідачем неправдивої інформації серед людей у приміщенні Косівської районної ради та Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на протязі 2011 року та першої половини 2012 року.

Так в п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) зазначено, що у разі якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередню поширену інформацію.

Таким чином, суд вважає що слід визнати інформацію поширену ОСОБА_2 щодо ОСОБА_3, про те, що останній є "злодієм" і "аферистом" на зібрані жителів с.Пістинь, Косівського району, Івано-Франківської області 12.06.2012року біля приміщення Косівського природоохоронного науково-дослідного відділення недостовірною і такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію та зобов'язати ОСОБА_2 спростувати таку інформацію на черговому зібранні (зборах) громади с.Пістинь, Косівського району шляхом вибачення перед позивачем.

На думку апеляційного суду підлягає зміні і визначений судом на користь позивача розмір моральної шкоди. Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно до ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової або моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Судом першої інстанції частково доведено, що відповідачем ОСОБА_3 заподіяну моральну шкоду, яка полягає у вищеназваних непристойних висловлюваннях на адресу позивача, що принизили його людську честь, гідність та ділову репутацію. Та обставина, що така інформація стала доступною для певного кола осіб, завдало позивачеві душевних страждань, принизило його ділову репутацію як директора Національного природного парку "Гуцульщина" в очах присутніх на зібранні громадян с. Пістинь Косівського району.

На думку колегії суддів позивач не довів того факту, що у нього саме у зв'язку з цим погіршення стан здоров'я і стався гіпертонічний криз, тому він змушений був лікуватися стаціонарно. Такого причинного зв'язку суд не знаходить.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що моральне відшкодування слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 у розмірі 2 000 гривень.

Відповідно до задоволених позовних вимог слід стягнути з відповідача 429,20 грн. оплаченого позивачем судового збору.

Також частковому задоволенню підлягає вимога про надання правової допомоги, оскільки відповідно до ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на корить якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. З огляду на кількість часу, проведеного адвокатом у судових засіданнях та послуги за складання позовної заяви, слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 1700 гривень за надавання правової допомоги позивачу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постановлене у даній справі судове рішення підлягає скасування з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, тому у даній справі слід постановити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. рішення Косівського районного суду від 21 грудня 2012 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Позов задовольнити частково.

Визнати інформацію, поширену ОСОБА_2 12 червня 2012 року на зібранні громади с. Пістинь Косівського району Івано-Франківської області біля приміщення Косівського природоохоронного науково-дослідного відділення щодо ОСОБА_3, а саме, що він "злодій" та "аферист" недостовірною і такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

Зобов'язати ОСОБА_2 спростувати таку інформацію на черговому зібранні (зборах) громади с. Пістинь Косівського району Івано-Франківської області шляхом вибачення перед ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_2, прож. АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3, прож. АДРЕСА_2 2 000 ( дві тисячі ) гривень моральної шкоди, 429 грн. 20 коп. судового збору та 1700 грн. за надання правової допомоги.

В решті позову відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.