0308/10016/12 Про стягнення грошових сум у зв'язку з невиконанням договору підряду - 11.02.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових сум у зв'язку з невиконанням договору підряду за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 серпня 2012 року,

В червні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, зазначивши, що 17 серпня 2011 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір підряду №17/08/11, за умовами якого останній зобов'язувався виконати із матеріалів замовника в строк до 30 жовтня 2011 року роботи по зовнішньому оздобленню фасаду житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Обумовлена договором вартість робіт складала 85 грн. за 1 кв.м. обробленої площі.

Покликаючись на ту обставину, що у визначений договором строк відповідач роботу в повному обсязі не виконав, а частину робіт здійснив з порушенням чинних будівельних норм та правил, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_3: 17566 грн. 31 коп. матеріальної шкоди (в тому числі: 4871 грн. 23 коп. вартості зіпсованих матеріалів, 375 грн. вартості привласнених відповідачем матеріалів, 11320 грн. 08 коп. майбутніх витрат на виправлення недоліків), 12000 грн. авансу, 69000 грн. неустойки та 1000 грн. моральної шкоди.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 серпня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 12000 грн. авансу, 69000 грн. неустойки та 1000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою цього ж суду від 10 грудня 2012 року залишено без задоволення заяву відповідача про перегляд вищевказаного заочного рішення.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неправильним застосуванням судом норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Позивачем вищевказане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось.

В ході апеляційного розгляду даної справи представник позивача просив відхилити подану відповідачем апеляційну скаргу з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду в даній справі не відповідає.

Так, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факт неналежного виконання оздоблювальних робіт відповідачем. Водночас, стягуючи суму авансу, неустойку та моральну шкоду, суд вважав, що відповідачем такі роботи виконано не повністю та прострочено на 232 дні визначений договором підряду граничний термін їх виконання.

Проте, з такими висновками суду не можна погодитись, оскільки вони суперечать один одному та встановленим обставинам справи, а також не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Так, згідно з ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом першої інстанції встановлено і дана обставина об'єктивно підтверджується наявними у справі письмовими доказами та не заперечується сторонами, що 17 серпня 2011 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір підряду № 17/08/11, за умовами якого останній зобов'язувався виконати із матеріалів замовника в строк до 30 жовтня 2011 року роботи згідно переліку по зовнішньому оздобленню фасаду житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Обумовлена договором вартість робіт складала 85 грн. за 1 кв.м обробленої площі (а.с.4-5).

24 жовтня 2011 року ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_3 12000 грн. авансу в рахунок оплати за вищевказаним договором, про що свідчить написана відповідачем розписка (а.с.14).

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторонни (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 857 ЦК України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Відповідно до п.8.1 вищевказаного договору підряду, роботи повинні відповідати державним стандартам, будівельним нормам, іншим нормативним документам.

На підтвердження власних доводів про неналежну якість та неповноту виконаних ОСОБА_3 робіт позивачем надано лише довільної форми акт від 23 квітня 2012 року (а.с.6), складений за участю самого позивача, інженера-будівельника ОСОБА_4 та юрисконсульта ОСОБА_5, у якому зазначено, що роботи по оздобленню фасаду житлового будинку по АДРЕСА_1 виконані відповідачем неякісно та технологічно неправильно.

Водночас, вищевказаний документ взагалі не містить відомостей про фактичний обсяг виконаних робіт (площу оздобленої поверхні фасаду) та жодних зауважень щодо їх неповноти або порушення строків виконання. Крім того, в даному акті відсутні також будь-які посилання на чинні будівельні норми, правила чи стандарти, які було порушено відповідачем при виконання підрядних робіт.

Натомість, зі змісту вищевказаного акту навпаки вбачається, що відповідачем все-таки було виконано відповідні роботи по оздобленню фасаду будинку.

Згідно з ч.1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

При цьому, згідно з ч.4 цієї ж статті закону, у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Таким чином, оскільки експертиза з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин не проводилась і позивачем не надано суду жодних належних та допустимих в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України та ч.4 ст. 853 ЦК України доказів на підтвердження факту наявності недоліків (неналежної якості, неповноти обсягу) виконаних відповідачем робіт чи порушення строків виконання таких робіт, то передбачені законом підстави для відшкодування позивачу за рахунок відповідача матеріальної та моральної шкоди, стягнення неустойки та суми авансу відсутні.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, що виникли між сторонами, не перевірив належним чином доводів позивача та заперечень відповідача, в порушення вимог ст. 212 ЦПК України не дав належної правової оцінки встановленим обставинам та наявним у справі доказам, внаслідок чого безпідставно дійшов висновку про порушення відповідачем зобов'язань за договором підряду та необґрунтовано задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_2, стягнувши на його користь із відповідача ОСОБА_3 12000 грн. авансу, 69000 грн. неустойки та 1000 грн. моральної шкоди.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в даній справі не відповідає вимогам законності та обґрунтованості і тому на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

При цьому, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, колегія суддів згідно з вимогами ч.ч.1, 5 ст. 88 ЦПК України стягує з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_3 413 (чотириста тринадцять) грн. судового збору, сплаченого нею за подану апеляційну скаргу (а.с.48).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 серпня 2012 року в даній справі скасувати.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових сум у зв'язку з невиконанням договору підряду та моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 413 (чотириста тринадцять) грн. судового збору.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.