0914/2127/2012 Про скасування та визнання незаконним рішення сільської ради, державних актів про право приватної власності на земельні ділянки та договорів купівлі-продажу земельних ділянок - 06.02.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Снятинського району в інтересах держави в особі Снятинської РДА до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Прутівської сільської ради, ОСОБА_6 про скасування та визнання незаконним рішення Прутівської сільської ради, державних актів про право приватної власності на земельні ділянки та договорів купівлі-продажу земельних ділянок за апеляційними скаргами ОСОБА_6 на рішення Снятинського районного суду від 10 жовтня 2012 року та додаткове рішення Снятинського районного суду від 29 жовтня 2012 року, -

рішенням Снятинського районного суду від 10.10.2012 року задоволено позовом прокурора Снятинського району в інтересах держави в особі Снятинської РДА.

Визнано незаконним та скасовано рішення Прутівської сільської ради від 26.05.2008 року "Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 та передачу в приватну власність земельних ділянок для будівництва жилого будинку ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 площею по 0,25 га кожному та по 1 га земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4, ОСОБА_3".

Визнано недійсними державні акти про право приватної власності на землю, що знаходиться в АДРЕСА_1, видані Прутівською сільською радою 03.06.2008 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 площею по 0,25 га кожному та по 1 га земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4, ОСОБА_3 та договори купівлі-продажу цих земельних ділянок від 27.04.2009 року, посвідчені приватним нотаріусом Снятинського нотаріального округу між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Додатковим рішенням Снятинського районного суду від 29 жовтня 2012 року визнано недійсними державні акти про право приватної власності на землю, що знаходиться в АДРЕСА_1, видані Прутівською сільською радою 12.03.2010 року ОСОБА_6 Серії ЯИ №911727 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.04.2009 року за №356, ВМС №494743 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, державний акт Серії ЯИ №911725 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.04.2009 року за №339, ВМС №494738 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, державний акт Серії ЯИ №911728 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.04.2009 року, за №348 ВМС №494741 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, державний акт Серії ЯИ №911726 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.04.2009 року, за №362 ВМС №494744 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, державний акт Серії ЯИ №911730 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.04.2009 року, за №339 ВМС №494738 площею 1 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Прутівка, ур. "Романівка", державний акт Серії ЯИ №911729 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.04.2009 року, за №352 ВМС №494742 площею 1 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Прутівка, ур. "Романівка" для ведення особистого селянського господарства.

В апеляційній скаргзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду матеріалам та обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мали право на відчуження земельних ділянок на користь апелянта, оскільки були добросовісними набувачами згідно рішення Прутівської сільської ради від 26.05.2008 року. А тому, апелянт вважає, що також являється добросовісним набувачем.

У ст.140 ЗК України зазначені підстави припинення права власності на земельну ділянку. Однак, на жодну із підстав, передбачених даною статтею, ні позивач, ні суд не послався.

Також, суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач не пропустив, встановлений законом, трьохрічний строк позовної давності. Земельні ділянки були придбані апелянтом 27.04.2009 року на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу і зареєстровані належним чином. На момент виготовлення проектів та перевірки обмінних файлів регіональною філією ДП "Центр ДЗК" ніяких порушень земельного законодавства встановлено не було. При цьому, індексно-кадастрова карта, яка на думку суду підтверджувала порушення земельного законодавства Прутівською сільською радою, передана Управлінню держкомзему у Снятинському районі для використання в роботі 27.05.2009 року. А тому, починаючи з 27.05.2009 року, як саме управління, так і прокуратура були зобов'язані та мали можливість встановити наявність порушень, які допустила Прутівська сільська рада при передачі земельних ділянок, однак цього не зробили.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи апелянта та його представника, заперечення прокурора, пояснення інших учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної форми власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України (2768-14) передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Межі земель даного населеного пункту не змінювались протягом останніх 10 років, індексно-кадастрова книга з орто-фото планами, згідно яких визначаються межі земель, що належать до населених пунктів і знаходяться поза ними складена та передана до сільської ради також близько 10 років тому.

Дані обставини підтверджуються показами представника Снятинського управління державних ресурсів ОСОБА_7 та листом управління Держкомзему у Снятинському районі, який засвідчив, що спірні земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту.

Згідно ч.1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

У зв'язку з вищенаведеним, Прутівська сільська рада не мала повноважень на розпорядження спірними земельними ділянками, а її рішення з цього приводу - незаконні, що в свою чергу призвело до незаконного оформлення земельних ділянок ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 У зв'язку з такими діями сільської ради, ухвалені сільською радою рішення та державні акти про право приватної власності на земельні ділянки, видані на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 суд першої інстанції обґрунтовано визнав недійсними.

Згідно п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Разом з тим, суд не врахував вимог закону щодо захисту права власності шляхом подання індикаційного позову до останнього власника спірних земельних ділянок і безпідставно визнав недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок та одержані на підставі цих договорів державні акти про право власності на ці земельні ділянки.

Суд першої інстанції встановив, що 27 квітня 2009 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_6 з другої сторони були укладені нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу земельних ділянок.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки Прутівська сільська рада передала відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 земельні ділянки, які знаходяться за межами сільської ради, тобто з порушенням вимог закону, то укладені між ними та ОСОБА_6 договори купівлі-продажу цих ділянок є недійсними.

При цьому, визнаючи недійсним договори купівлі-продажу від 27 квітня 2009 року суд першої інстанції не зазначив підстав визнання недійсними цих договорів і не зіслався на відповідну норму ЦК України (435-15) .

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, оскільки він не знав і не міг знати про те, що Прутівська сільська рада, як представницький орган місцевого самоврядування порушила встановлений чинним законодавством порядок передачі громадянам у власність спірних земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що ні Прутівська сільська рада, ні Снятинська районна державна адміністрація рада не були сторонами оскаржуваних угод, а земельні ділянки відчужили інші особи, які на момент вчинення угоди були власниками цих земельних ділянок.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України, одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст. 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; а згідно зі ст. 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

За загальним правилом наслідком недійсності угоди є застосування двосторонньої реституції, яка не ставиться в залежність від добросовісності сторін угоди.

Зі змісту ч.1, 3 ст. 215 ЦК України вбачається, що на угоди, укладені з порушенням вимог закону, не застосовуються загальні положення недійсності угод, крім наслідку визнання такої угоди недійсною. Такі наслідки не можуть бути застосовані й у випадку оспорювання дійсності угоди заінтересованою особою, яка не була стороною угоди. Цивільним кодексом України (435-15) передбачені засади захисту права власності, зокрема, ст. 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Частина 1 ст. 388 ЦК України передбачає правові підстави витребування майна у добросовісного набувача.

За змістом зазначених правових норм суд першої інстанції повинен був врахувати, що набувач придбав земельні ділянки за відплатним договором і що він не знав і не міг знати про те, що земля придбана в осіб, які не мали права її відчужувати.

Оскільки добросовісне набуття, в розумінні ст. 388 ЦК України, можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, (яку в даному випадку суд і не застосував, а позивач і не просив застосувати), а повернення майна з незаконного володіння.

З матеріалів справи вбачається, що спірні земельні ділянки вибули з володіння власників за їхньою ж волею - шляхом продажу ними 27 квітня 2009 року цих земельних ділянок.

За таких обставин колегія суддів вважає, що на момент укладення оспорюваних угод - 27 квітня 2009 року - ОСОБА_6 не знав і не міг знати про те, що придбав земельні ділянки в осіб, які не мали права їх відчужувати, та про претензії Снятинської районної державної адміністрації на ці земельні ділянки, оскільки позов в її інтересах прокурором було заявлено лише 25 липня 2012 року, а договори купівлі-продажу земельних ділянок укладено 27 квітня 2009 року. На підставі цих договорів ОСОБА_6 12.03.2010 року одержав державні акти на спірні земельні ділянки.

Отже, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову, в цій частині, відсутні, тому рішення, в цій частині, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. У решті рішення суду слід залишити без зміни.

Керуючись ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

рішення Снятинського районного суду від 10 жовтня 2012 року та додаткове рішення від 29 жовтня 2012 року, в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 27 квітня 2009 року, скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Відмовити прокурору Снятинського району в інтересах держави в особі Снятинської РДА до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Прутівської сільської ради, ОСОБА_6 про визнання незаконними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та державних актів про право приватної власності видані Прутівською сільською радою Снятинського району ОСОБА_6 Серії ЯИ № 911727 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.04.2009 року за № 356, ВМС № 494743 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, державного акту Серії ЯИ № 911725 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.04.2009 року за № 339, ВМС № 494738 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, державного акту Серії ЯИ № 911728 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.04.2009 року за № 348, ВМС № 494741 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, державного акту Серії ЯИ № 911726 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.04.2009 року за № 362, ВМС № 494744 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, державного акту Серії ЯИ № 911730 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.04.2009 року за № 339 ВМС № 494738 площею 1 га для ведення особистого селянського господарства, державний акт Серії ЯИ №911729 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.04.2009 року за № 352, ВМС № 494742 площею 1 га., для ведення особистого селянського господарства.