№ провадження 22-ц/781/115/13 

Головуючий у суді І-ї інстанції Галицький В.В.

Спори про спадкове право Доповідач Гайсюк О. В.

колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Гайсюка О.В.

суддів - Белінської І.М., Франко В.А.

при секретареві - Напрюшкіній О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2012 року, -

У жовтні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення від права спадкування за законом.

Позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 . Крім нього спадкоємцями після смерті батька є його сестри ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Батько був інвалідом ВВВ ІІ групи, а з 2007 року інвалідом І групи. Останні 15 років батько тяжко хворів потребував сторонньої допомоги, був в безпорадному стані.

Протягом 15 років за батьком доглядав він (позивач) саме він лікував та утримував батька.

Відповідачі не цікавилися здоров'ям батька, не надавали йому допомоги, переклавши всю турботу про батька на нього.

Посилаючись на ці обставини, а також вважаючи, що відповідачі ухилялися від надання допомоги спадкодавцю, позивач просив суд усунути їх від спадкування за законом.

рішенням Вільшанського районного суду від 31.10.2012 року позов задоволено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідачі свої апеляційні скарги підтримали, позивач та його представник з доводами скарги не погодилися.

Апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 (а.с.9), після йог смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку. Позивач та відповідачі є дітьми померлого і прийняли спадщину шляхом подачі заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори, що не заперечують сторони.

Сторони визнали і це підтверджено документально, що з 2007 року їх батько був інвалідом І групи, потребував стороннього догляду, оскільки фізично через похилий вік, хворобу був неспроможний забезпечити умови свого життя.

Суд дійшов правильного висновку про те, що ці обставини вказують на те, що батько сторін знаходився у безпорадному стані.

Але суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідачі ухилялися від надання допомоги спадкодавцеві. Адже ухиляння особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги (ч. 5 ст. 1224 Цивільного кодексу) полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій, тобто ухиляння характеризується умисною формою вини.

Між тим, сам позивач в позовній заяві (а.с.2-3) і в судовому засіданні апеляційного суду визнав, що він та члени його сім'ї (жінка, діти, онуки) надавали всю необхідну допомогу батьку, що відповідачі обов'язок доглядати батька переклали на нього і знали, що батько був добре доглянутим. Позивач визнав, що батько з 2006 року проживав саме з ним (позивачем)в с. Добре, в будинку, який батько йому подарував за життя.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інші також підтвердили, що позивач і члени його сім'ї надавали належну допомогу батьку.

Отже потреби в тому, щоб надавали допомогу батьку ще і сестри позивача не було . Судом правильно встановлено, що батько відповідачів за життя не просив їх про допомогу.

Наведене вказує на те, що відповідачі та позивач за життя батька дійшли згоди щодо того, з ким із дітей буде проживати батько і хто саме буде його доглядати . При цьому було враховано, що батько подарував будинок лише сину, що сестри позивача проживали на значному віддалені від батька, в інших населених пунктах, самі досягли похилого віку і мають задовільний стан здоров'я (а.с. 23).

Позивач не заперечує, що батько,як інвалід війни отримував пенсію значно більшу ніж відповідачі.

Отже, найкращу можливість доглядати батька мав позивач, який з батьком проживав, а його сестри (відповідачі) вправі були розраховувати на те, що позивач забезпечить належний догляд за батьком.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що відповідачі свідомо ухилялися від надання допомоги спадкодавцю, що їх поведінка характеризується умисною формою вини.

Наведене свідчить про те, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в задоволені його вимог.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити.

рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення від права спадкування за законом - відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.