Справа №22-12001/06 р. Головуючий у 1 інстанціїР Зайченко
О.В.
Категорія - 21 Доповідач - Зінов'єва А.Г.
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2007 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.
суддів: Олєйникової Л.С.
Зінов'євої А.Г.
при секретарі: Iванові В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в Калінінському районі м. Горлівки (далі Фонд) на рішення
Калінінського районного суду м. Горлівки від 5 грудня 2006 р. по
справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань в Калінінському районі м. Горлівки про
відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки від 5
грудня 2006 року було частково задоволено позов ОСОБА_1,
пред'явлений до Фонду про відшкодування моральної шкоди: на його
користь з відповідача було стягнуто грошову компенсацію у розмірі
18000 грн.
Не погодившись з рішенням суду Фонд приніс апеляційну скаргу,
в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає
вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким
суд дав неправильну правову оцінку. Просили постановити нове
рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач
посилався на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому
моральної шкоди, визначення факту наявності якої входить до
компетенції МСЕК. Крім того, Законом України "Про Державний бюджет
України на 2006 р." ( 3235-15 ) (3235-15)
дію норм Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, які передбачають
відшкодування моральної шкоди зупинено. Також вважають, що згідно
вимог ст. 237-1 КЗПП України ( 322-08 ) (322-08)
, відшкодування моральної
шкоди повинно проводитися підприємством.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну
скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.
Позивач до судового засідання не прибув, про день, час та
місце слухання справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, дослідивши
матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги,
апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив
правовідносини, які склалися між сторонами, надав їм належну
оцінку і обгрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення
позовних вимог.
Згідно зібраним доказам, позивач знаходився у трудових
відносинах з ДВАТ "Шахта ім.. А.I. Гаєвого". 15 жовтня 2002 р. при
виконанні своїх службових обов'язків у підземних умовах, з ним
стався нещасний випадок, в результаті вибуху газу-метану, він
отримав гостре отруєння руднічним газом. У зв'язку з отриманими
пошкодженнями, на підставі висновку МСЕК від 4
2
лютого 2003 р., йому вперше було встановлено 50% втрати
професійної працездатності, а при подальшому огляді, на підставі
висновку МСЕК від 7 лютого 2006 р. за вищевказаним трудовим
каліцтвом процент втрати професійної працездатності збільшено до
70%.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили
втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, при настанні страхового
випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому
законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при
наявності факту її заподіяння.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обгрунтовано
дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1. В
результаті нещасного випадку позивач отримав гостре отруєння
руднічним газом та велику психічну травму, оскільки у даному
випадку мав місце вибух газу-метану, що потягло за собою загибель
декількох товаришів позивача. Виходячи з викладених обставин, суд
обгрунтовано дійшов висновку, що позивач дійсно іспитував і
продовжує іспитувати фізичні та моральні страждання, які потягли
за собою певні наслідки і на теперішній час він змушений додавати
значних зусиль для влаштування свого життя та побуту. Суд
правильно визначив розмір грошової компенсації, який встановлено в
межах діючого законодавства, з урахуванням фактичних обставин
справи, з додержанням принципів розумної та достатності.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про
те; що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної
шкоди, яка у даному випадку повинна бути підтверджена висновком
МСЕК. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності,
яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про
спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого
погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення
факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку
відсутності вищевказаних доказів.
Не можуть бути прийнятими також до уваги посилання Фонду на
Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 p."
( 3235-15 ) (3235-15)
, яким призупинено дію норм Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, які передбачають
відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей,
оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на
відшкодування моральної шкоди. Крім того відповідних змін до
вказаних норм Закону внесено не було, а кошти, які надходять до
Фонду, не є бюджетними.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги посилання Фонду на
ст. 237-1 КЗПП України ( 322-08 ) (322-08)
, оскільки вони безпідставні.
Нещасний випадок з позивачкою стався в період дії Закону України
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, яким обов'язок
відшкодування моральної шкоди покладено саме на Фонди.
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого
законодавства і підстав для його скасування немає, доводи
апеляційних скарг висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1
п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійного захворювання в Калінінському районі м. Горлівки
відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 5 грудня
2006 року залишити без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення, але
може бути оскаржена в
касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України
протягом двох місяців з дня
набрання чинності.