УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2006 року м. Iвано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду Iвано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Вакарук В.М., Мелінишин Г.П.
секретаря Сем"янчук С.Й.,
з участю: апелянта ОСОБА_1, представника відділу освіти
Косівської
райдержадміністрації Тинкалюка Д.В., третьої соби на стороні
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну
скаргу ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду від 31
серпня 2006 року,-
встановила:
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відділу освіти
Косівської райдержадміністрації, третьої соби на стороні
відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 3479
грн., внаслідок пошкодження автомобіля позивача при вчиненні
дорожньо-транспортної пригоди водієм ОСОБА_2
Рішенням Косівського районного суду від 31 серпня 2006 року в
даному позові ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю заявлених
вимог.
На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій
зазначає, що воно є незаконним, необ"єктивним і необгрунтованим,
оскільки винесено з порушенням норм матеріального та
процесуального права, зокрема ст.ст. 6, 8, 209, 231, 215, 218 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
. Вимоги скарги мотивує тим, що оскаржуване
рішення датоване 31 серпня 2006 року, хоча в цей день розгляд
справи не відбувся із-за неявки в суд свідків. Свідки дали свої
пояснення в суді 01 вересня 2006 року, після чого було проведено
судові дебати, а потім, проголошено вступну і резолютивну частини
рішення. Окрім того, суд при постановленні рішення не керувався
жодною нормою матеріального права. Все це призвело до винесення
незаконного рішення. Також судом не взято до уваги представлені
ним, позивачем, в судовому засіданні докази, неправильно
досліджено і дано оцінку наявним у матеріалах справи доказам в їх
сукупності, не вияснено належним чином моменту зіткнення
автомобілів внаслідок порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху, в
рішенні суду не знайшли свого відображення покази всіх допитаних
по справі свідків, зокрема, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших. В зв"язку з
цим судом не правильно застосовано норми матеріального права і
Конституцію України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Цивільний кодекс України
( 435-15 ) (435-15)
, Постанову Кабінету Міністрів України №1306 від
10.10.2001 ( 1306-2001-п ) (1306-2001-п)
року "Про затвердження "Правил
дорожнього руху України".
Просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким
задоволити
Справа № 22-Ц-1469/2006 р. Головуючий у 1 інстанції Цалин
Б.М.
Категорія 19 Доповідач Соколовський В.М.
2 ПОВНIСТЮ ЙОГО ПОЗОВНI ВИМОГИ.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 підтримав вимоги скарги
з вище зазначених мотивів та просив її задовольнити в повному
об"ємі.
Представник відповідача-відділу освіти Косівської РДА
Тинкалюк Д.В. та третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 вимоги
апеляційної скарги не визнали, зазначають, що рішення судом
постановлено 31 серпня 2006 року, тобто проголошено його вступну і
резолютивну частину, і це підтверджується технічним записом та
журналом судового засідання. Судом повно і всебічно досліджено
обставини справи і винесено законне рішення. Тому просили скаргу
залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції-без
змін.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши
матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не
підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що 19.01.2006 року ОСОБА_2, керуючи
шкільним автобусом в с Город Косівського району, виконував маневр
розвороту, а ОСОБА_1, керуючи власним легковим автомобілем,
виконував маневр обгону шкільного автобуса, внаслідок чого обидва
водії допустили порушення Правил дорожнього руху і спричинили
зіткнення транспортних засобів. Працівниками відділу ДАI
Косівського РВ УМВС на місці зіткнення транспортних засобів
складено відносно водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адміністративні
протоколи, якими було встановлено винність обидвох водіїв в
порушенні Правил дорожнього руху, внаслідок чого і сталось
зіткнення транспортних засобів. При зіткненні шкільного автобуса
марки "АХ 071 Богдан", яким керував ОСОБА_2, та легкового
автомобіля марки "Мерседес-Бенц", яким керував позивач ОСОБА_1,
обидва автомобілі отримали пошкодження. На теперішній час сторони
провели ремонт своїх автомобілів за власний рахунок.
Допитані в районному суді свідки Михайлюк ОСОБА_4,ОСОБА_5,
ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтвердили обставини зіткнення двох автомобілів,
яке мало місце 19.01.2006 року в селі Город Косівського району і
які суд поклав в основу винесеного рішення.
Постановою Косівського районного суду від 10.03.2006 року
водій ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення,
передбаченого ст. 124 КУПАП, та покараний адміністративним
стягненням у вигляді штрафу в 17 грн., а постановою того ж суду
від 17.03.2006 року водій ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні
правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та покараний
адміністративним стягненням у вигляді штрафу в сумі 17 грн.
В протоколі про адмінправопорушення від 19.01.2006 року
ОСОБА_1 визнавав себе винним, пояснюючи, що при зіткненні порушив
правила маневрування на дорозі, однак, згодом подав скаргу
прокурору Косівського району про опротестування постанови
районного суду. За наслідками перевірки скарги ОСОБА_1 прокуратура
району не знайшла підстав для опротестування постанови суду від
17.03.2006 року про притягнення позивача до адмінвідповідальності
за вчинене ДТП.
Допитаний районним судом, як спеціаліст, судовий експерт
Худак Я.I. зазначив, що після ДТП, яке мало місце 19.01.2006 року
в с Город Косівського району, встановити на даний час фактичну
вартість пошкоджень автомобіля марки "Мерседес-Бенц" неможливо,
оскільки в протоколі про адмінправопорушення відсутні дані про
наявність технічних пошкоджень транспорнтних засобів, а також
відсутнє заключения експерта стосовно пошкоджень автомобілів,
поскільки огляд автомобілів експертами не проводився. Вважав, що
долучена до матеріалів справи накладна №1 та фототаблиці не
відповідають вимогам процесуальних документів, на основі яких суд
може прийняти рішення щодо відшкодування матеріальної шкоди,
поскільки видані ці документи приватним підприємцем, належно не
завірені, а вказаний у накладній перелік запчастин та вартість
рихтувальних робіт нічим не підтверджені. На теперішній час після
проведення позивачем ремонту свого автомобіля неможлво встановити,
які саме ремонтні роботи та заміну яких запчастин слід було
виконати внаслідок зіткнення із шкільним автобусом.
Відповідно до ст. 1188, ч1, п.п. 2, З ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної
небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за
наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди,
розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від
обставин, що мають істотне значення.
Статтями 59, 60 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
визначено, що суд не
бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку,
встановленого законом. Кожна сторона зобов'язана довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень.
При таких даних, суд першої інстанції дійшов вірного
висновку, з чим погоджується і колегія суддів, що оскільки обидва
водії, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, визнані винними у вчиненні
адміністративного правопорушення внаслідок порушення Правил
дорожнього руху, що призвело до зіткнення їхніх транспортних
засобів, а позивач ОСОБА_1 не зумів наданими суду доказами довести
розмір спричиненої йому матеріальної шкоди, то в заявлених вимогах
позивачу слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Посилання апелянта на допущення районним судом порушень
процесуального та матеріального права є безпідставними та
голослівними, які заперечуються матеріалами справи.
Судом повно, всебічно і об"єктивно досліджено обставини
справи та дано їм вірну юридичну оцінку, а тому постановлене
рішення, на думку колегії суддів, не підлягає до скасування, а
скарга-до задоволення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 312-315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Косівського районного суду від 31 серпня 2006 року
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але
може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до
Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання
законної сили.
Судді: В.М. Соколовський
В.М. Вакарук Г.П. Мелінишин