АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТI
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2006 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Галушко Л.А., Кварталової A.M.
при секретарі Кодінцевій С.В. за участі позивачки ОСОБА_2, ії
представника ОСОБА_4, відповідачки ОСОБА_1, її представника
ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення
Суворовського районного суду м. Одеси від 15 травня 2006 року у
справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_3, четверта
Одеська державна нотаріальна контора про визнання договору
дарування частини житлового будинку недійсним,
встановила:
У серпні 2004 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом в
якому попросила визнати недійсним укладений 6 серпня 2002 року і
нотаріально посвідчений договір дарування 1/2 житлового будинку
АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст. 55 ЦК України( ( 435-15 ) (435-15)
в
редакції Закону від 1963р.), як укладений громадянином, який в
момент укладення договору перебував у такому стані, коли не міг
розуміти значення своїх дій. В обгрунтування позову, позивачка
зазначила, що в серпні 2002 року під час хвороби коли приймала
міцно діючи ліки, подарувала своїй дочці частину будинку в якому
проживала, після отримання дарунку, відповідачка перешкоджає
користуванню будинком, має намір його продати.(а.с. 2-5)
Відповідачка ОСОБА_1 заперечувала проти позовних вимог,
посилаючись на адекватність дій ОСОБА_2 під час укладення угоди
дарування будинку, що відбулась в присутності державного
нотаріуса, що на її думку підтверджується матеріалами іншого
провадження № НОМЕР_1. під час розгляду якого ОСОБА_2 просила
визнати вищевказаний договір дарування недійсним з підстав,
зазначених в ст. 57 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
просила в задоволенні
позовних вимог відмовити.
Судом першої інстанції, до участі в розгляді справи як третя
особа притягнута четверта Одеська державна нотаріальна контора,
нотаріус якої ОСОБА_6 (помер у 2005 році) посвідчував договір
дарування. Представник нотаріальної контори проти задоволення
позовних вимог не заперечувала, просила розглядати справу без її
участі(а.с. 227). Третя особа ОСОБА_3 (рідна сестра позивачки і
співвласниця спірного домоволодіння) заявила, що розладів в
психічному здоров'ї ОСОБА_2 не помічала, покладається на розсуд
суду(а.с.253-254).
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15.05.06р.
позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі (а.с. 273-276).
В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду першої
інстанції скасувати посилаючись на порушення судом норм
матеріального і процесуального права, та ухвалити нове, яким в
задоволенні позовних вимог - відмовити. На обгрунтування
апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції в
порушення вимог закону дійшов висновку, що ОСОБА_2 на
Справа № 22-4194/06
Головуючий у першій інстанції Гусєв О.Г.
Доповідач Левенець Б.Б.
Категорія ЦП:
час укладення договору дарування знаходилась в стані
психічного розладу,
проте не довів доказами факт психічної хвороби позивачки,
цивільну справу комісії експертів не надсилав, необгрунтовано
відхилив клопотання про проведення повторної комісійної
судово-психіатричної експертизи, не врахував, що 06.08.02р.
позивачка також подарувала іншу нерухомість своїй другій дочці і
визнання цієї угоди недійсною не вимагає, не надав оцінки
суперечливим показанням свідків.
В суді апеляційної інстанції
Апелянт ОСОБА_1 та її представник, третя особа ОСОБА_3
підтримали доводи скарги, яку попросили задовольнити.
ОСОБА_2 та її представник заперечували проти скарги, яку
попросили відхилити.
Представник: 4-ої державної нотаріальної контори заявила, що
покладається на розсуд суду(а.с. 355)
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача,
пояснення прибувших учасників судового розгляду, перевіривши
законність і обгрунтованість рішення суду в межах вимог позивача,
заперечень відповідача і доводів апеляційної скарги, судова
колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково,
рішення суду першої інстанції змінити враховуючи наступне.
Згідно до вимог ст. 55 ЦК України( ( 1540-06 ) (1540-06)
в редакції
Закону від 1963р., тобто на час виникнення правовідносин, що
витікають з договору дарування частки будинку), угода, укладена
громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент ії укладення
перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх
дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за
позовом цього громадянина.
Виходячи із змісту зазначеної статті, роз'яснень Пленуму
Верховного Суду України, даних у п. 10 постанови від 28.04.78р. №
3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
"Про судову практику в справах про визнання угод
недійсними", вимоги про визнання угоди недійсною з підстав,
передбачених ст. 55 ЦК України(в редакції Закону від 1963р.
( 1540-06 ) (1540-06)
), вирішуються з урахуванням як висновку
судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що
підтверджують(спростовують) доводи позивача про те, що в момент її
укладання він не міг розуміти значення своїх дій і не міг керувати
ними.
Судом першої інстанції встановлено, що:
06 серпня 2002 року ОСОБА_2 подарувала своїй дочці ОСОБА_1
1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 договір посвідчено державним
нотаріусом четвертої Одеської державної нотаріальної контори(а.с.
220)
Висновком комісії експертів судово-психіатричної(амбулаторної
) експертизи від 27.07.05р., у т.ч. додаткової від 12 грудня 2006
року визнано, що ОСОБА_2 у серпні 2002 року на час укладення нею
оспорюванню угоди проявляла ознаки психічного розладу у вигляді
декомпенсації органічного розладу особистості
.
Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9
показали про неадвекватність поведінки ОСОБА_2 в побуті з 2001
року. Допитані як свідки - відповідачка ОСОБА_1, третя особа
ОСОБА_3, свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 показали, що розладів в
психічному здоров'ї ОСОБА_2 не помічали.
Допитані колегією суддів апеляційного суду судові
експерти-психіатри ОСОБА_12, ОСОБА_13 підтвердили складення
висновку і зазначені в підстави і доводи психічного розладу
позивачки у серпні 2002 року. Висновок експертів обгрунтовується
медичною документацією, що є у справі.(а.с. 97-205)
Доводи апелянта, що ОСОБА_2, укладаючи договір в ії
присутності і присутності державного нотаріуса поводилася
адекватно, не спростовують вищевказаних висновків суду,
відповідачка, нотаріус допитані судом свідки, не мають відповідної
медичної освіти, не мають спеціальних знань в галузі судової
психіатрії, тому колегі я суддів ці доводи апелянта відхиляє.
Судом встановлено, що після укладення договору дарування
позивачка
власного житла не має, її доводи, що відповідачка перешкоджає
їй проживати у частині будинку що була передана в дар останній, не
спростовані.
Враховуючи вищевикладене та інші досліджені судом обставини і
докази, в т.ч. характеризуючи поведінку ОСОБА_2 на час укладання
оспорюваної угоди, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого
висновку про необхідність визнання недійсним договору дарування
частини житлового будинку від 06.08.02р.
Посилання відповідачки на те, що 06.08.02р. позивачка також
подарувала іншу нерухомість своїй другій дочці і визнання цієї
угоди недійсною не вимагає, не може бути визнано підставою для
відмови в задоволенні заявлених позовних вимог, тому відхиляються.
Iнші доводи апелянта не спростовують вищевказаних висновків
суду, тому мають бути відхілені.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 55 ЦК України(в редакції Закону
від 1963р. ( 1540-06 ) (1540-06)
), якщо угода визнана недійсною, то кожна із
сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за
угодою. Наслідки визнання угоди недійсною з підстав передбачених
вказаною статтею мають бути застосовані, про що суд зазначає в
судовому рішенні. Проте цих вимог суд першої інстанції не
дотримав.
Враховуючи вищевикладене і вимоги ч. 2 ст. 314 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів вважає, що рішення суду першої
інстанції в цій частині підлягає зміні із постановлениям нового
рішення.
Відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
підлягає
стягненню на користь держави державне мито в сумі 100 грн.(1% від
вартості частини будинку оціненої сторонами за договором
дарування).
Керуючись ст. 303, п. 3 ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст.
314, 316, 317, 319 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- задовольнити частково, рішення
Суворовського районного суду м. Одеси від 15 травня 2006 року
змінити, постановити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2до ОСОБА_1задовольнити, визнати
недійсним нотаріально посвідчений договір дарування 1/2 частини
житлового будинку з відповідною частиною надвірних господарчих
споруджень, які складаються з однієї кам'яної житлової будівлі
30,6 кв.м., зазначеної в схематичному плані літерою "А", з
надвірними господарчими спорудженнями, зазначеними літерами
"Б,Г,Д,Е" - сараї, "В"- літня кухня, "Ж"- вбиральня, №1-5 -
огородження, I-IП - мостіння, розташованих на земельній ділянці
розміром 422 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1
Зобов'язати ОСОБА_1 повернутиОСОБА_2отриману за вказаним
договором дарування частину будинку разом із відповідною частиною
надвірних господарчих споруджень.
Стягнути із ОСОБА_1на користь держави 100 грн. державного
мита.
З проголошенням цього рішення, рішення Суворовського
районного суду м. Одеси від 15 травня 2006 року втрачає чинність.
Рішення набирає чинності негайно з моменту проголошення, але
може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду
України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.