2-7042/11 Про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробіної плати та відшкодування моральної шкоди - 11.01.2013 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство «Укрспецбудмонтаж», Дочірнього підприємства «Укрспецбудмонтаж-Дніпро»Відкритого акціонерного товариства «Укрспецбудмонтаж»про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробіної плати та відшкодування моральної шкоди, -

У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство «Укрспецбудмонтаж», ДП «Укрспецбудмонтаж-Дніпро»ВАТ «Укрспецбудмонтаж»про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробіної плати та відшкодування моральної шкоди.

рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 серпня 2012 року в задовленні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу керівника ВАТ «Укрспецбудмонтаж» №39/к від 16 березня 1996 року позивача було переведено на посаду виконавчого директора Дніпропетровської філії ВАТ «Укрспецбудмонтаж», а згідно наказу керівника ВАТ «Укрспецбудмонтаж»№1-21-к від 25 січня 2000 року ОСОБА_1 було затверджено директором Дочірнього підприємства «Укрспецбудмонтаж-Дніпро»та з ним було укладено контракт, зі строком дії до 01 січня 2002 року (а.с. 20-25, 30-34 Т.1).

Крім того, з позивачем в подальшому були укладені контракти від 01 лютого 2002 року, строком до 01 лютого 2003 року та від 01 лютого 2003 року строком до 30 червня 2003 року. (а.с. 35-44 Т.1).

Також судом встановлено, що відповідно до протоколу №8 загальних зборів акціонерів ВАТ «Укрспецбудмонтаж» від 21 квітня 2003 року було затверджено нову редакцію статуту щодо створення на базі дочірніх підприємств ВАТ «Укрспецбудмонтаж»- філій цього підприємства (а.с.156-160 т.1).

Наказом керуючого ВАТ «Укрспецбудмонтаж»№1-28-к від 30 квітня 2003 року дочірні підприємства було реорганізовано у філії без права юридичної особи з 01 липня 2003 року, а директорам ДП, в тому числі і позивачу наказано підготувати накази про переведення працівників до філій (а.с.161 т.1).

З виписки протоколу №2 спільного засідання спостережної ради та правління ВАТ «Укрспецбудмонтаж» від 27 червня 2003 року вбачається, що директорів зобов'язано провести перереєстрацію дочірніх підприємств на філії, повідомити всіх контрагентів про те, що дочірні підприємства припиняють діяльність, а їх правонаступниками стають філії, та всі договори будуть переукладені на філії з 01 липня 2003 року (а.с.162 т.1)

Керуючим ВАТ «Укрспецбудмонтаж», на виконання рішення загальних зборів, було видано наказ №1-42-к від 01 липня 2003 року про створення Дніпропетровської філії (а.с.164 т.1) та укладено з позивачем контракт з 01 липня 2003 року, як з директором Дніпропетровської філії, строком дії до 01 квітня 2004 року, який був ідентичний за змістом з попередніми контрактами, за винятком назви підприємства (а.с.45-49 т.1). Проте Дочірне підприємство «Укрспецбудмонтаж-Дніпро» не було перереєстровано у філію, у зв'язку з чим з позивачем було укладено контракт як директором Дочірнього підприємства від 01 квітня 2004 року строком дії до 31 березня 2005 року та згідно з умовами вказаного контракту, а саме п. 7.5 передбачено, що попередній контракт з директором філії втрачає чинність з дня підписання цього контракту (а.с. 50-55 Т.1).

В подальшому з позивачем були укладені контракти, а саме від 01 квітня 2005 року строком 01 квітня 2006 року; від 01 квітня 2006 року строком до 31 березня 2007 року; від 01 квітня 2007 року строком до 31 березня 2008 року; від 01 квітня 2008 року строком до 01 квітня 2009 року, при цьому у пунктах 7.5 цих контрактів також передбачено, що з дня підписання контракту попередній контракт з директором підприємства втрачає чинність (а.с.55-75 т.1).

Крім того, з трудової книжки вбачається, що позивач був переведений на посаду виконавчого директора Дніпропетровської філії, а 25 січня 2000 року переведений на посаду директорна Дочірнього підприємства «Укрспецбудмонтаж-Дніпро» та 31 січня 2000 року звільнений наказом №1-22/к від 31 січня 2000 року, у зв'язку з переведенням до Дочірнього підприємства на підставі п.5 ст. 36 КЗпП України (а.с.20-24).

Відповідно до ч.3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно ст.16 Закону України «Про підприємства в Україні», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, при призначенні власником або уповноваженим органом керівника підприємства на посаду, з ним укладається контракт.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання контракту, укладеного від 01 липня 2003 року як з директором Дніпропетровської філії таким, що укладений на невизначений строк та стягнення заробітної плати за цим контрактом до дня звільнення, визнання інших контрактів та стягнення за цими контрактами заробітної плати, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що ці вимоги є безпідставними та такими, що суперечить умовам контрактів, підписаних позивачем та завірених його підписом.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, постановив рішення в цій частині, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Разом з цим рішення суду першої інстанції в частині визнання наказу про звільнення на роботі незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення виходячи з наступного.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу загальних зборів ВАТ «Укрспецбудмонтаж» від 05 травня 2010 року було прийнято рішення про припинення Дочірнього підприємства «Укрспецбудмонтаж-Дніпро» шляхом його приєднання до ВАТ «Укрспецбудмонтаж» та на позивача покладено обов'язки голови комісії з припинення юридичної особи -ДП «Укрспецбудмонтаж-Дніпро» (а.с.169-171).

Наказом голови правління ВАТ «Укрспецбудмонтаж» від 01 липня 2010 року №1-10 позивача було призначено головою ліквідаційної комісії з покладенням на нього обов'язків щодо створення ліквідаційної комісії, а також створено інвентаризаційну комісію під головування позивача (а.с.172 т.1)

З протоколу спільного засідання спостережної ради та правління ВАТ «Укрспецбудмонтаж» від 01 серпня 2011 року вбачається, що позивач не виконав рішення загальних зборів від 01 липня 2010 року та не виконує умов контракту, у зв'язку з чим запропоновано голові правління визначити ступінь відповідальності позивача та прийняти відповідне рішення в строк до 30 вересня 2011 року аж до звільнення позивача з посади директора Дочірнього підприємства й призначення нового директора (а.с.178 Т.1)

Протоколом № 2 засідання правління ПАТ «Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство «Укрспецбудмонтаж» (колишнє ВАТ «Укрспецбудмонтаж») від 26 вересня 2011 року було затверджено звільнення позивача з посади директора Дочірнього підприємства за порушення умов контракту з 28 вересня 2011 року, яке було погоджено наглядовою радою ПАТ «Укрспецбудмонтаж» відповідно до протоколу №1/11-2 від 27 вересня 2011 року(а.с.179-180 т.1).

Згідно наказу голови правління ПАТ «Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство «Укрспецбудмонтаж» №8 від 27 вересня 2011 року позивача було звільнено з посади Директора ДП «Укрспецбудмонтаж-Дніпро» ВАТ «Укрспецбудмонтаж» з 28 вересня 2011 року на підставі підпунктів 8, 9 п.п. 11.17 п. 11 статуту ПАТ «Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство «Укрспецбудмонтаж», п.п. 4.5, п.4 статуту Дочірнього підприємства «Укрспецбудмонтаж-Дніпро» ВАТ «Укрспецбудмонтаж», п.п. в) п. 6.2 Контракту з Директором Дочірнього підприємства «Укрспецбудмонтаж-Дніпро» ВАТ «Укрспецбудмонтаж» від 01 квітня 2005 року та п.8 ч. 1 ст. 36 КЗпП та на виконання рішення прийнятого засіданням правлінням ПАТ «Укрспецбудмонтаж» від 26 вересня 2011 року (протокол №2) та протоколу №2/11 спільного засідання наглядової ради та правління від 01 серпня 2011 року (а.с.26 Т.1).

Згідно п. 1.2 розділу 1 Статуту Дочірнього підприємства «Укрспецбудмонтаж-Дніпро»засновником підприємства є ВАТ «Укрспецбудмонтаж», а п.4.3 розділу 4 Статуту передбачено, що директор підприємства призначається і звільняється з посади Генеральним директором Засновника на основі контракту. Проте п.4.5 розділу 4 цього статуту передбачено права та відповідальність заступника директора підприємства (а.с. 98 Т.1).

Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 36 КЗпП передбачено, що підставою для припинення трудового договору є: підстави, передбачені контрактом.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, з позивачем, як Директором Дочірнього підприємства, після 2005 року укладалися інші Контракти та останній контракт було укладено 01 квітня 2008 року, строк дії якого закінчився 01 квітня 2009 року, а інших контрактів з квітня 2009 року до звільнення позивача, тобто до 27 вересня 2011 року, з ним укладено не було, про що також зазначили сторони в судовому засіданні суду апеляційної інстанції (а.с.26, 55-75 Т.1).

Крім того, з протоколу спільного засідання спостережної ради та правління ВАТ «Укрспецбудмонтаж» від 01 серпня 2011 року не вбачається умови якого саме контракту порушено позивачем, а також рішення про визначення ступеня відповідальності позивача носить рекомендаційний характер.

У зв'язку з чим колегія суддів вважає, що підстав для застосування п.8 ч. 1 ст. 36 КЗпП немає, оскільки з дня закінчення останнього контракту, тобто з 01 квітня 2009 року, на позивача розповсюджуються загальні норми, щодо припинення чи розірвання трудового договору, які зазначені у Кодексі Законів про працю (322-08) , а тому звільнення позивача проведено з порушенням трудового законодавства.

Крім того, посилання в наказі про звільнення позивача на п. 6.2 Контракту від 01 квітня 2005 року, яким передбачено, що контракт припиняється з ініціативи Керівника або Спостережної ради товариства до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених п.6.3 цього контракту, а згідно п.6.3 контракту Директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Спостережної ради товариства до закінчення строку дії у випадку систематичного невиконання Директором без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим контрактом; у випадку одноразового грубого порушення Директором законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, що зумовило для товариства негативні наслідки (збитки, штрафи, постраждав авторитет товариства) (а.с. 58 Т.1), колегія суддів вважає необгрутованими, оскільки доказів систематичного невиконання позивачем обов'язків без поважних причин, покладених на нього контрактом, суду надано не було, а відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1). догана; 2) звільнення.

Також в рішенні суду першої інстануції зазначено, що останній контракт з позивачем фактично було продовжено за усною згодою сторін на новий річний строк, спершу до 01 квітня 2010 року, а в подальшому до 01 квітня 2011 року та до 01 квітня 2012 року, проте як вбачається з п. 7.3 останнього Контракту від 01 квітня 2008 року, умови цього контракту можуть бути змінені тільки за згодою сторін у письмовій формі. Загальні збори акціонерів, які скликаються в період дії цього контракту, мають право прийняти рішення про зміну умов та строку його дії (а.с. 73 Т.1), та в матеріалах справи відсутні докази про проведення таких зборів, а також суду таких доказів надано не було, у зв'язку з чим ці вимоги є необгрунтованими.

Оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги наведені обставини та норми закону, що регулюють встановлені правовідносини, висновки суду суперечать матеріалам справи, постановлене судове рішення в частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі позивача та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на підставі п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині, а ОСОБА_1 у відповідності зі ст. 235 КЗпП України, підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (100-95-п) з наступними змінами, суд, для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходить з заробітної плати позивача за останні два місяці, що передували звільненню.

З матеріалів справи вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача складає 161 грн. 94 коп., тобто в липні 2011 року заробіток позивача склав за 4 робочі дні -664 грн. 57 коп., а в серпні за 5 робочих днів 792 грн.96 коп. (а.с. 162-164, 299-300 Т.2).

Період вимушеного прогулу з 28 вересня 2011 року по 22 серпня 2012 року включно становить 227 робочих днів. Заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з ПАТ «Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство «Укрспецбудмонтаж» на користь позивача, становить 36760 грн. 38 коп., виходячи з розрахунку 161 грн. 94 коп. х 227 робочих днів.

Доводи представника ПАТ «Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство «Укрспецбудмонтаж» про неможливість поновлення на роботі позивача, у зв'язку з проведенням ліквідації Дочірнього підприємства «Укрспецбудмонтаж-Дніпро», колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки таких доказів суду надано не було, а відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди також підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 2371 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1, після звільнення з роботи, поніс нервові страждання, дискомфорт, змінено його життєві стосунки та престиж, що також виразилися в зусиллях позивача по відновленню попереднього стану.

У зв'язку з чим колегія суддів вважає, що судом першої інстанції на такі обставини звернуто уваги не було, не враховано також зміну життєвих і виробничих стосунків позивача, його нервові переживання у зв'язку з незаконним звільненням, у зв'язку з чим розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає з урахуванням розумності та справедливості в сумі 1000 грн., яка підлягає стягненню з ПАТ «Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство «Укрспецбудмонтаж».

Відповідно до п.п. 2, 4 ч.1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за місяць в сумі 3238 грн. 80 коп.

Згідно із ст.ст. 81, 88 ЦПК України з ПАТ «Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство «Укрспецбудмонтаж» підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 309, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська області від 22 серпня 2012 року в частині визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасувати, в цій частині постановити нове рішення.

Визнати незаконним та скасувати наказ №8 від 27 вересня 2011 року «Про звільнення директора ДП «Укрспецбудмонтаж-Дніпро» ВАТ «Укрспецбудмонтаж».

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Дочірнього підприємства «Укрспецбудмонтаж-Дніпро»ВАТ «Укрспецбудмонтаж» з 28 вересня 2011 року.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство «Укрспецбудмонтаж» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 36760 грн. 38 коп.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство «Укрспецбудмонтаж» на користь ОСОБА_1 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство «Укрспецбудмонтаж» на користь держави судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

В решті рішення суду залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.