РIШЕННЯ
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     25 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних
справах Апеляційного суду Київської області в складі:
 
     головуючого  судді  Лащенка  В.Д.   суддів:   Червінко   К.С,
Корзаченко I.Ф. при секретарі Левочко I.Я.
 
     розглянула у відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Києві
цивільну  справу  за  апеляційною  скаргою  ОСОБА_1   на   рішення
Васильківського  міськрайонного  суду  Київської  області  від  13
жовтня 2006 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до  ОСОБА_1
про стягнення витрат, пов'язаних з закінченням будівництва будинку
та витрат, понесених на утримання відповідача, -
 
                           ВСТАНОВИЛА:
 
     У липні 2005 року ОСОБА_2 пред'явила в суд позов  до  ОСОБА_1
про стягнення витрат, понесених на закінчення будівництва  будинку
АДРЕСА_1 в  сумі  18138  грн.  60  коп.  та  коштів,  наданих  нею
відповідачу за договором довічного утримання в розмірі 4600 грн.
 
     Свої  вимоги  обгрунтовувала  тим,  що   згідно   нотаріально
посвідченого договору дарування від 16 червня  2000  року  вона  і
відповідач   стали   співвласниками   незакінченого   будівництвом
вищезазначеного будинку, готовність, якого становила 73 відсотки.
 
     її частка згідно договору дарування  становить  11\20  частин
незакінченого будівництвом будинку, а відповідача  -  9\20  частин
незакінченого будівництвом будинку. Право власності  на  зазначені
частки 4 листопада 2000 року  зареєстровано  в  Фастівському  бюро
технічної інвентаризації.
 
     Відповідно до  нотаріально  посвідченого  договору  довічного
утримання від 29 листопада 2000 року,  укладеного  ОСОБА_1  з  нею
вона зобов'язалася довічно утримувати ОСОБА_1, забезпечувати  його
харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою і  зберегти  в
його безоплатному довічному користування жилу кімнату  1-3  площею
15,8 кв. м., а відповідач  передав  їй  у  власність  9\20  частин
незакінченого будівництвом будинку.
 
     Вартість матеріального забезпечення визначено в  розмірі  100
грн. щомісячно.
 
     Пунктом 10 договору довічного утримання також передбачено, що
до не (ОСОБА_2) переходять всі обов'язки по закінченню будівництва
будинку.
 
     Будівництво будинку вона закінчила  і  10  серпня  2003  року
будинок прийнято в експлуатацію.
 
     Рішенням Васильківського міськрайонного суду  від  24  червня
2005 року договір довічного утримання від 26 листопада  2000  року
розірвано.
 
     В  зв'язку  з  розірванням   договору   довічного   утримання
позивачка просить стягнути з відповідача надані нею відповідачу за
даним договором кошти в сумі 4600 грн. за період  з  29  листопада
2000 року по 1 червня 2005 року, а також стягнути з  нього  на  її
користь витрати,  понесені  нею  на  закінчення  будівництва  9\20
частин будинку, що належать відповідачу, в сумі 18138 грн. 60 коп.
 
     У вересні 2005 року ОСОБА_2 доповнила  свої  вимоги  вимогами
про стягнення з ОСОБА_1 530 грн. 06 коп., витрачених нею на оплату
газопостачання в частину будинку відповідача та 216 грн.  08  коп.
за електропостачання а.с.23.
 
     В судовому засіданні позивачка та її  представник  підтримали
позовні вимоги і просили задовольнити позов.
 
     Рішенням Васильківського міськрайонного суду  від  13  жовтня
2006 року позов задоволено частково.
 
     Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 16889 грн.
10 коп., витрачених на закінчення будівництва 9\20 частин  будинку
АДРЕСА_1, належних ОСОБА_1 на праві приватної власності.
 
     Стягнуто 169 грн. 94 коп. витрат на судовий збір, 756 грн. 75
коп. витрат в зв'язку з проведенням  судово-технічної  будівельної
експертизи, а всього 17815 грн. 79 коп.
 
     В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
 
     В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати  рішення  суду
першої інстанції в частині стягнення з нього на користь  позивачки
16889 грн. 10 коп. і справу  в  цій  частині  направити  на  новий
розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду  обставинам
справи, неналежну оцінку судом доказів по справі.
 
     Заслухавши    суддю-доповідача,    пояснення     представника
відповідача, позивачки, дослідивши матеріали справи і  перевіривши
законність  обгрунтованість   рішення   суду   в   межах   доводів
апеляційної скарги та вимог, заявлених в  суді  першої  інстанції,
колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового
задоволення з таких підстав.
 
     Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2  про  стягнення
витрат,  понесених  нею  на   закінчення   будівництва,   належних
відповідачу ОСОБА_1 9V20 частин будинку АДРЕСА_1,  суд  виходив  з
того, що під час  дії  договору  довічного  утримання  позивачкою,
відповідно до показів  свідків,  закінчено  будівництво,  належних
ОСОБА_1 9\20 частин  будинку.  Витрати,  понесенні  позивачкою  на
закінчення даного будівництва згідно  висновку  судово-будівельної
технічної експертизи становлять 16889 грн. 01 коп.
 
     З такими  висновками  суду  першої  інстанції  погодитись  не
можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та  вимогам
закону.
 
     Судом   апеляційної   інстанції   встановлено,   що    згідно
нотаріально   посвідченого   договору   дарування    незакінченого
будівництвом будинку від 16 червня 2000 року  ОСОБА_2  прийняла  у
дар 11\20 частин незакінченого будівництвом  будинку  АДРЕСА_1,  а
ОСОБА_1-   9\20   частин   цього   будинку.   Процент   готовності
незакінченого будівництвом будинку становить 73 відсотки.
 
     В  користування  ОСОБА_2  по  договору  дарування   перейшли:
приміщення: 1-1 площею 14,6 кв.м, 1-6 - 15,2 кв. м, 1-5 - 22,4 кв.
м, а в користування ОСОБА_1 приміщення: 1-2 площею 11 кв. м, 1-3 -
15,8 кв. м, 1-4 - 15,2 кв. м.
 
     Відповідно до нотаріально посвідченого 29 листопада 2000 року
договору  довічного  утримання,  укладеного   між   непрацездатним
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 належні йому
на  праві  приватної   власності   9\20   частин   вищезазначеного
незакінченого будівництвом будинку готовністю 91 відсоток.
 
     ОСОБА_2    зобов'язалась    довічно    утримувати    ОСОБА_1,
забезпечувати  його  харчуванням,  одягом,  доглядом,   необхідною
допомогою і зберегти в  його  безплатному  довічному  користуванні
жилу кімнаті 1-3 площею 15,8 кв. м
 
     Пред'являючи   позов,   ОСОБА_2   зазначила,   що   закінчила
незакінчений  будівництвом  будинок,  в  тому  числі  9\20  частин
будинку, що належали на праві приватної  власності  ОСОБА_1  і  10
серпня 2003 року його прийнято в експлуатацію.
 
     Однак,  в  суді   апеляційної   інстанції   встановлено,   що
державного акта про прийняття  будинку  в  експлуатацію  немає,  а
мається  тільки  рішення  НОМЕР_1  від   29   травня   2003   року
Мархалівської  сільської  ради  Васильківського  району  Київської
області про надання ОСОБА_2 дозволу на  переобладнання  будинку  у
двохквартирний.
 
     З поверхового плану будинку, складеного станом на  30  травня
2000 року та експлікації до плану будинку від 19 липня  2006  року
вбачається,  що  в  будинку  змінено  розміри  приміщень   та   їх
призначення.
 
     Зокрема, в 9\20 частинах, що були подаровані ОСОБА_1  малося:
дві жилих кімнати 1-3 розміром 15,8 і 1-4-15,2 та кухня 1-2  -  11
кв. м. На даний час жила кімната площею 15,2 кв.  м  значиться  на
плані як прихожа.
 
     У 11Y20 частинах будинку, подарованих ОСОБА_2 було: дві жилих
кімнати 1-6 площею 15,2 кв. м і 1-5 - 22, 4 кв. м та веранда 1-1 -
14,6 кв. м. На момент розгляду справи судом веранда розміром  14,6
кв. м на плані значиться коридором, розмір  жилої  кімнати  площею
22, 4 кв. м зменшено до 17, 2 кв. м
 
     В   будинку   зроблено   перепланування   і   переобладнання,
добудовано до нього прибудову.
 
     Рішенням Васильківського міськрайонного суду  від  24  червня
2005 року договір довічного утримання від 26 листопада  2000  року
розірвано  в  зв'язку  з  неналежним  виконанням   ОСОБА_2   своїх
обов'язків, передбачених пунктом 4 договору.
 
     Вирішуючи  спір,  і,  стягуючи  з  ОСОБА_1   компенсацію   за
закінчені будівництвом 9\20 частин будинку, суд  першої  інстанції
не   врахував,   що   в   будинку   зроблено   перепланування   та
переобладнання, що до будинку добудовано прибудову і,  що  будинок
не прийнято в експлуатацію.
 
     Оскільки позов пред'явлено про стягнення грошової компенсації
з підстав закінчення незакінченого будівництвом спірного  будинку,
а будинок не прийнято в експлуатацію,  то  колегія  суддів  вважає
позов є передчасним  і  тому  в  задоволенні  позову  ОСОБА_2  про
стягнення витрат, пов'язаних з  закінченням  9/20  частин  будинку
необхідно відмовити.
 
     Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 1, 2, 3 ч.
1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
        , колегія суддів,-
 
     ВИРIШИЛА:
 
     Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
 
     Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 13 жовтня 2006 року в частині стягнення  16889  грн.  10  коп.
компенсації  в  зв'язку  з  закінченням  будівництва  9\20  частин
будинку АДРЕСА_1 та 926 грн. 69  коп.  судових  витрат,  а  всього
17815 грн. 79  коп.  скасувати  і  ухвалити  в  цій  частині  нове
рішення.
 
     Відмовити  в  задоволенні  позову  ОСОБА_2  до  ОСОБА_1   про
стягнення   витрат,   пов'язаних   з   закінченням    незакінчених
будівництвом 9\20 частин будинку.
 
     В решті рішення Васильківського міськрайонного суду Київської
області від 13 жовтня 2006 року залишити без змін.
 
     Рішення апеляційного суду набирає  законної  сили  з  моменту
його проголошення і може  бути  оскаржене  в  касаційному  порядку
безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців..