740/902/17 Про визнання протиправними дій УПФУ щодо відмови призначити пенсію за вислугу років та зобов'язання призначити пенсію за вислугу років - 17.08.2018 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ніжинського об?єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05.07.2017р. (суддя - Олійник В.П.) та ухвалу Київського апляційного адміністративного суду від 22.08.2017р. (судді - Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Ніжинського об?єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити певні дії,

У березні 2017р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправними дії Ніжинського об?єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років на підставі п. "б" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та зобов'язати призначити пенсію за вислугу років на підставі п. "б" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що він досяг 56 років, має пільговий стаж на посаді геолога необхідний для призначення пенсії на підставі п. "б" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а відмова відповідача у такому призначенні порушує його право на пенсійне забезпечення та соціальний захист.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05.07.2017р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017р. позов задоволено.

Визнано протиправними дії Ніжинського об?єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років на підставі п. б ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов?язано Ніжинське об?єднане управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за вислугу років на підставі п. "б" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідач не погодився з ухваленими у справі судовими рішеннями, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить оскаржувані рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що позивач не має необхідного пільгового стажу, для призначення йому пенсії на підставі п. "б" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки пільговий стаж позивача становить 9 років 6 місяців при необхідному 12 років 6 місяців.

Також посилається на те, що пільговий стаж, інформація щодо якого міститься в наданій позивачем довідці обраховано не вірно, оскільки товариством, яким дана довідка видана, не наведено норми Закону відповідно до якої при обрахуванні позивачу пільгового стажу, рік та пів року повинні складатись з робочих днів, а не загальної кількості днів у році, а також на те, що обчислення страхового стажу, в тому числі і пільгового, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України.

Заперечення на касаційну скаргу в матеріалах справи відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, згідно пункту "б" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим - третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону. При цьому період роботи безпосередньо в польових умовах протягом півроку або більше півроку зараховується за рік роботи, менше півроку - за фактичною тривалістю, а на сезонних роботах - відповідно до статті 61 цього Закону.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 (637-93-п) затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, відповідно до п. 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. (пункт 20 Порядку).

Судами встановлено, що позивач 22.09.2016р. звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Листами від 21.12.2016р. №138/03/К-2 та від 23.11.2016р. №5178/03-12 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

Не погодившись з відмовою відповідача у призначенні пенсії позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до трудової книжки позивача та довідки уточнюючої особливий характер роботи при умовах праці, необхідних для призначення пенсії за вислугу років згідно ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 19.09.2014р. №05/156 ЗАТ "Луганськгеологія", позивач працював у Ворошиловградській геологорозвідувальній експедиції ВГО "Ворошиловградгеологія", повні роки роботи позивача в польових умовах (1984, 1985, 1986, 1987, 1988, 1989, 1990, 1991, 1992, 1993, 1994, 1995) - 12 років, а років, в яких відпрацьовано менше півроку (менше 128 днів) -139 днів/21,2=6 місяців 12 днів. Відтак, пільговий стаж позивача становить 12 років 6 місяців 12 днів, а розрахунок проведено із врахуванням середнього показника в році - 256 робочих днів.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що позивач має необхідний пільговий стаж для призначення пенсії відповідно до п. "б" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що позивач у передбаченому законом порядку звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсі, надав документи, які підтверджують наявність у нього пільгового стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. "б" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів правомірності свого рішення щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугою років на пільгових умовах, як і не наведено підстав вважати зазначені у довідці уточнюючій особливий характер роботи при умовах праці, необхідних для призначення пенсії за вислугу років згідно ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 19.09.2014р. №05/156, виданій позивачу ЗАТ "Луганськгеологія", відомості недостовірними, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Також безпідставним є посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на відсутність у позивача необхідного страхового стажу, обрахунок якого необхідно здійснювати з календарного року, оскільки встановлена в ході розгляду справи судами кількість робочих днів, відпрацьованих позивачем протягом 1983-1996 років в польових умовах, вказує на те, що періоди його роботи в календарному обчисленні є достатнім для набуття права на пенсію за п. "б" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Ніжинського об?єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05.07.2017р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017р. - залишити без змін.