Справа №22-10556/06 p. Головуючий у 1 інстанції - Рокітна
О.Б.
Категорія-2 Доповідач- Зінов'єва А.Г.
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М
суддів: Олєйникової Л.С
Зінов'євої А.Г.
при секретарі: Iванові В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Харцизького міського суду від 5 жовтня 2006 р.
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи:
управління
прадобудівництва та архітектури м. Харцизька і Харцизька
санітарно-епідеміологічна станція про захист прав власності,
відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У липні 2006 р.ОСОБА_2. звернувся до суду з вказаним позовом,
мотивуючи свої вимоги тим, що він являється власником земельної
ділянки та будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є власником будинку НОМЕР_1
за тією ж адресою. У порушення вимог діючого законодавства та
державних будівельних норм (далі ДБН), відповідачка розташувала
вигрібну яму для побутових стоків та вікно в кухні на відстані
менш встановлених норм. З приводу вказаних порушень він
неодноразово звертався у компетентні органи, якими ОСОБА_1 були
надані попередження і які до тепер не виконані. Вказані обставини
порушують його право власника тому просив зобов'язати відповідачку
усунути порушення шляхом перенесення на передбачений
законодавством відстань вигрібної ями та закладення вікна на
кухні. Крім того, вважав, що діями останньої йому спричинено
моральну шкоду, на відшкодування якої просив стягнути грошову
компенсацію у розмірі 2000 грн.
Рішенням Харцизького міського суду від 5 жовтня 2006 р.
позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково:ОСОБА_1. було
зобов'язано усунути перешкоди у користуванні власності ОСОБА_2.
шляхом закладення вікна в кухні будинку АДРЕСА_2 і перенесення
вигрібної ями, розташованій на земельній ділянці за вищевказаною
адресою на відстань 8 м. між житловими будинками НОМЕР_2 та
НОМЕР_1. Крім того, з ОСОБА_1. на користь позивача у рахунок
відшкодування моральної шкоди було стягнуто грошову компенсацію у
розмірі 1000 грн.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 принесла апеляційну
скаргу, в якій просила рішення суду скасувати як таке, що не
відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам
справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просила ухвалити
нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідачка
посилалася на те, що будинок, який з 2005 р. належить їй на праві
власності було збудовано на два роки раніше, ніж будинок позивача.
При будівництві дома саме позивачем були порушені будівельні та
протипожежні норми. В 1988 р. її мати на підставі договору
купівлі-продажу стала власником будинку АДРЕСА_2 і для
встановлення газового обладнання їй виконкомом було надано дозвіл
на виконання будівельних робіт за затвердженим проектом. Згодом,
вказана будівля біла прийнята в експлуатацію і зареєстрована БТI.
Оскільки сама будівля не порушує норми протипожежної
безпеки, то яким чином може бути таким порушенням вікно в
ній. Крім того, суд не врахував, що у разі закладення вікна в
кухні будуть порушені санітарні норми. Також вважає, що у суду не
було підстав для стягнення з неї грошової компенсації у рахунок
відшкодування моральної шкоди на користь позивача, оскільки
останнім не доведено, що саме її діями йому було заподіяно таку
шкоду.
В судовому засіданні представник відповідачки апеляційну
скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.
Позивач та його представник проти апеляційної скарги
заперечували, просили її відхилити, а рішення суду залишити без
зміни.
Представник санітарно-епідеміологічної станції покладався на
розсуд суду.
Відповідачка та представник управління градобудівництва та
архітектури м. Харцизька до судового засідання не прибули, про
день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали
цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню
з ухваленням нового за таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходив з
того, що сторони являються власниками будинків відповідно НОМЕР_2
та АДРЕСА_2. З 1999 р. позивач на підставі Державного акту про
приватизацію являється власником земельної ділянки, на якій
розташований будинок НОМЕР_2. Згідно довідки головного санітарного
лікаря від IНФОРМАЦIЯ_1 було виявлено, що на подвір'ї відповідачки
вигрібна яма розміщена з порушенням ДБН, а саме: вона повинна
знаходитися на відстані 8 м. від будинку позивача, тоді як
фактично її місце знаходження складає близько 6 м. Крім того,
згідно довідки управління градобудівництва та архітектури виявлено
порушення розміщення вікна кухні відповідачки, яке знаходиться від
вікон будинку позивача менш ніж 6 м. Виходячи з наведеного, суд
прийшов до висновку, що вказані обставини порушують право
власності позивача, тому зобов'язав відповідачку усунути вказані
перешкоди і відшкодувати ОСОБА_2. моральну шкоду.
Між тим, такі висновки суду не відповідають фактичним
обставинам справи і нормам матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони дійсно являються
власниками будівель відповідно НОМЕР_2 та АДРЕСА_2. В ході
перевірок, проведених на підставі неодноразових звернень позивача
до управління градобудівництва та архітектури і
санітарно-епідеміологічної станції, у розташування вигрібної ями
та вікна кухні на подвір'ї відповідачки встановлені порушення ДБН.
При цьому позивачем не надано доказів того, що вказані недоліки
якимось чином порушують його право власності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 316 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює
відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших
осіб.
Згідно ст. 391 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, власник майна має право
вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та
розпоряджання своїм майном.
Згідно матеріалів справи, судом не встановлено, а позивачем
не надано доказів того, що виявлені на подвір'ї відповідачки
порушення ДБН при розміщенні вигрібної ями та забудівлі кухні
являються перешкодами у здійсненні позивачем права користування та
розпорядження своєю власністю.
Як вбачається з матеріалів справи, що не спростовано
позивачем, акт на забудівлю будинку АДРЕСА_2 видано в 1957 p.,
тоді як позивача - лише в 1959 р. Позивачем не надано доказів
того, що саме споруди відповідачки збудовані з порушенням ДБН і,
що вони виникли не у зв'язку з допущеними ним самим порушеннями
при забудівлі свого дому при наявності вже забудованого дому
відповідачки. Крім того, суд не звернув уваги на те, що на
території розташування будівлі АДРЕСА_2, відповідно до технічних
документів самовільних споруд немає. Вказані обставини свідчать
про належне оформлення документації власником вказаного будинку на
всі забудови.
Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, житловий
будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються
самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються,
зокрема, з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Якщо самочинне будівництво порушує права інших осіб, майно
підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне
будівництво, або за її рахунок. Знову ж зокрема, у разі істотного
порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного
органу державної влади або органу місцевого самоврядування може
постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила
(здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
За вказаних обставин не було у суду і підстав для
відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, при розгляді справи судом були зроблені
висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи і
неправильно заст осовані норми матеріального права, що відповідно
до вимог п.п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, є підставою
для скасування рішення з ухваленням нового.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.I
п.2, 309 ч.I п.п. 3,4, 313, 314 ч;2, 316 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
суд, -
ВИРIШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Харцизького міського суду від 5 жовтня 2006 року
скасувати.
ОСОБА_2 у задоволені позову, пред'явленого до ОСОБА_1, треті
особи: управління градобудівництва та архітектури м. Харцизька і
Харцизька санітарно-епідеміологічна станція про захист прав
власності, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але
може бути оскаржене в
касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України
протягом двох місяців з дня
надрання чинності.