РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних
справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Сліпченка О.I.
суддів: Голуб С.А., Коцюрби О.П.
при секретарі Некорі А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
цивільну справу за апеляційною скаргою Білоцерківського дочірнього
підприємства Київського обласного Державного підприємства по
племінній справі у тваринництві на рішення Білоцерківського
міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2006 року у
справі за позовом ОСОБА_1 до
Білоцерківського дочірнього підприємства Київського обласного
Державного підприємства по племінній справі у тваринництві про
поновлення на роботі
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2006 року ОСОБА_1 пред'явила в суді названий позов,
посилаючись на те, що наказом НОМЕР_1 вона була незаконно
звільнена з посади старшого комірника на підставі п. 1 ст. 40 КзпП
України ( 322-08 ) (322-08)
у зв'язку із скороченням штату. Просила
поновити її на роботі і стягнути на її користь середній заробіток
за час вимушеного прогулу.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської
області від 30 червня 2006 року позов задоволено. ОСОБА_1
поновлена на посаді старшого комірника. Стягнуто з відповідача на
користь позивачки середньомісячний заробіток за час вимушеного
прогулу в сумі 1949 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач оскаржив його в
апеляційному порядку з підстав порушення судом при його винесенні
норм матеріального та процесуального права.
Зокрема в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд,
нехтуючи роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України викладеними
в Постанові № 9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду
судами трудових спорів" ( v0009700-92 ) (v0009700-92)
, обговорював доцільність
скорочення інших посад на підприємстві, не враховуючи, що право
визначати штат і чисельність працівників підприємства належить
лише власнику. Крім того, суд необгрунтовано вказав у рішенні про
те, що позивачка розлучена, хоча відповідних документів в справі
немає.
Висновок суду про те, що звільнення позивачки проведено без
згоди профспілкового органу суперечить фактичним обставинам
справи, оскільки згода профкому на звільнення позивачки була
отримана.
2
Просить рішення суду скасувати і винести нове рішення яким
відмовити в задоволенні позову.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача,
пояснення представника апелянта, позивачки, дослідивши письмові
матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що
апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що сторони перебували між
собою у трудових відносинах з 25 грудня 1996 року по 6 лютого 2006
року. Позивачка займала посаду старшого комірника. 4 листопада
2005 року відповідно до наказу НОМЕР_2 була скорочена посада
старшого комірника у зв'язку із зменшенням обсягу робіт на
підприємстві. Попередньо 4 листопада 2005 року профком
підприємства надав свою згоду на скорочення штату працівників.
Звільнена була з 6 лютого 2006 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП
України ( 322-08 ) (322-08)
за скороченням штату працівників. Судом
встановлено, що ОСОБА_1 розлучена, має на утриманні двох дітей.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що звільнення
проведено незаконно з тих підстав, що на своєму засіданні З лютого
2006 року профком підприємства не дав згоди на звільнення
позивачки. При цьому, оскільки на засіданні профкому не були
присутні всі члени профкому, розгляд подання адміністрації
підприємства про звільнення позивачки перенесли на 6 лютого 2006
року. Суд визнав, що перенесення вирішення цього питання на інший
день є незаконним. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що
звільнення позивачки було проведено без згоди профкому, що є
порушенням вимог трудового законодавства і поновив позивачку на
посаді старшого комірника.
Судова колегія не може погодитися з такими висновками суду.
Відповідно до ч.6 ст. 43 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
виборний
орган первинної профспілкової організації повідомляє власника або
уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в
триденний строк після його прийняття. Уразі пропуску цього строку
вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації
дав згоду на розірвання трудового договору.
Відповідно до ч.7 ст. 43 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
рішення
виборного органу первинної
профспілкової організації про відмову в наданні згоди на
розірвання трудового
договору повинно бути обгрунтованим. У разі, якщо в рішенні
немає обгрунтування
відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору
власник або
уповноважений ним орган має право звільнити працівника без
згоди виборного органу
первинної профспілкової організації.
Судом першої інстанції невірно встановлено, що на засіданні
профкому З лютого 2006 року було присутніми 8 членів профкому. Як
вбачається із протоколу засідання. профкому від 3 лютого 2006 року
(а.с.8) із семи членів профкому на засіданні було присутніми 6
членів профкому. Оскільки при голосуванні голоси розділились і не
було більшості, профком ухвалив відкласти вирішення даного питання
і розглянути його на засіданні профкому в присутності всіх членів
профкому.
Судова колегія вважає, що рішення профкомом з приводу
розгляду подання адміністрації підприємства про звільнення
позивачки на засіданні 3 лютого 2006 року не було прийняте і не
вбачає в цьому порушення законодавства та Статуту
3
професійної спілки працівників агропромислового комплексу
України. Рішення профкому про надання згоди на звільнення
позивачки було прийняте 6 лютого 2006 року(а.с.10)
Крім того, суд першої інстанції в порушення вимог ч.ч. 6, 7
ст. 43 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
зробив висновок про винесення
профкомом рішення про відмову в задоволенні подання адміністрації,
хоча дане рішення не доводилось до відома адміністрації, не було
обгрунтованим і вже з цих підстав адміністрація мала право
вирішувати питання про звільнення позивачки.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
підставами для
скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового
рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи,
які суд вважав встановленими, порушення або неправильне
застосування норм матеріального права.
Оскільки судом першої інстанції не застосована норма
матеріального права, а саме 4.6.7 ст.43 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, а
також не вірно встановлені фактичні обставини справи, які суд
вважав встановленими, судова колегія вважає за необхідне рішення
суду першої інстанції скасувати і винести нове рішення.
Таким чином з врахуванням фактичних обставин справи, судова
колегія прийшла до висновку, що позивачка була звільнена з посади
за скороченням штату працівників з дотриманням трудового
законодавства за згодою профкому.
Доводи позовної заяви щодо неправомочності профкому також не
заслуговують на увагу, оскільки члени профокому не були виключені
у встановленому Статутом професійної спілки працівників
агропромислового комплексу із профспілкової організації.
Враховуючи наведене, в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно
відмовити.
На підставі п.1ч.1 ст. 41, ст. 43 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
,
керуючись ст.ст. 303, 309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
ВИРIШИЛА:
Апеляційну скаргу Білоцерківського дочірнього підприємства
Київського обласного Державного підприємства по племінній справі у
тваринництві задовольнити. Рішення Білоцерківського міськрайсуду
Київської області від 30 червня 2006 року скасувати і ухвалити
нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Білоцерківського
дочірнього підприємства Київського обласного Державного
підприємства по
племінній справі у тваринництві про поновлення на роботі
відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту
проголошення.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржене протягом двох
місяців з дня набрання ним законної сили в касаційному порядку
шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду України.