РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року грудень "21" дня колегія суддів Судовоі палати з
цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в
складі:
Головуючого: Калиновського А. Б.
Суддів: Кузнецова В.О., Кіктенко Л.М.
При секретарі:Журавель Ю.О. Розглянула у відкритому судовому
засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною
скаргою ОСОБА_1
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від
22 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про
визнання права власності.
встановила:
У червні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 і посилався на те, що в період з 1994 року до лютого 2004
року проживав разом з нею, вів спільне господарство та підтримував
фактичні шлюбні відносини. У жовтні 2001 року придбав за свої
кошти квартиру АДРЕСА_1, яку зареєстрував, на ім'я ОСОБА_2,
оскільки на той час його паспорт був втрачений, просив визнати за
ним право власності на 1/2 вищезазначеної квартири.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22
Травня 2006 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування
рішення суду і ухвалення нового у зв'язку з порушенням судом норм
матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної
скарги, колегія суддів вважає за необхідне скаргу задовольнити, а
рішення суду скасувати, ухваливши нове з наступних підстав.
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову, суд виходив з того,
що сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували, їх відносини з
точки зору чинного на час придбання спірної квартири
законодавства, не можуть розглядатися як сім'я, а тому немає
підстав вважати квартиру такою, що була придбана внаслідок їх
спільної праці, як членів сім'ї, оскільки права і обов'язки
подружжя породжує тільки шлюб. При цьому суд керувався ст. 13 КпШС
України ( 2006-07 ) (2006-07)
.
З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони
пов'язані з порушенням норм матеріального права.
Правильно дійшовши висновку про те, що під час придбання
спірної квартири АДРЕСА_1 у жовтні 2001 року, сторони підтримували
шлюбні стосунки, проживали разом і вели спільне господарство, суд
необгрунтовано вказав у рішенні, що відношення між сторонами не
можна розглядати, як сім'ю, а квартиру, як придбану внаслідок
спільної праці членів сім'ї.
Так, відповідно до п.1 ст. 17 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
, майно (будинок, квартира), придбане внаслідок
спільної праці особами, які перебували у фактичних шлюбних
стосунках і жили однією сім'єю, є їхньою спільною сумісною
власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Встановлено, що сторони перебували в фактичних шлюбних
відносинах з 1996 року до початку 2003 року і проти цього не
заперечувала відповідачка (а.с. 30,43, 50).
Згідно розписки продавців спірної квартири ОСОБА_7, їх
пояснень в судовому засіданні, гроші за квартиру вони отримували
частками від позивача (а.с. 38,48).
Гроші на придбання спірної квартири, як видно з пояснень
сторін та свідка ОСОБА_3, були зароблені ними від сумісної праці,
а також отримані ОСОБА_1 за збір врожаю.
З урахуванням викладеного, відповідно до п.1 ст. 17 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, колегія суддів приходить до
висновку, що спірна квартира є спільною сумісною власністю сторін,
оскільки
доказів про те, що участь однієї із сторін в придбанні майна
була більшою - немає, частки визнає рівними і вважає необхідним
визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири.
Доводи відповідачки про те, що квартира придбана нею за кошти
від продажу належної їй квартири по АДРЕСА_2 - не можуть бути
прийняті до уваги, оскільки доказів тому вона суду не надала. Крім
того, згідно пояснень позивача, свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5,
відповідачка мала борги, які погасила за гроші від продажу
належної їй квартири. Про це свідчить і відповідь нотаріуса
Дніпропетровського міського нотаріального округу від 17 березня
2006 року, згідно якої 17.02.1998 року нею було посвідчене
доручення від імені ОСОБА_2 та її сина ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_4 на
розпорядження квартирою АДРЕСА_2, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_2 (а.с.165).
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22
травня 2006 року скасувати.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири
АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але
може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду
України протягом двох місяців.
Головуючий Судді: