Справа №22Ц-3080/2006 Головуючий у 1 інстанції Голік Г.К.
Категорія 22 Доповідачу 2 інстанції Яворський М.А.
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів, судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - судді: Юровської Г.В.
суддів Яворського МА., Суханової Є.М.
при секретарі Шешко О.Б..
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою Державного казначейства України на рішення
Березанського міського суду Київської області від 07 липня 2006
року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного
Казначейства України, Головного Управління МВС України в Київській
області, Бориспільського міськрайонного відділу внутрішніх справ
ГУ МВС України в Київській області, державного департаменту по
виконанню покарань про відшкодування моральної шкоди, завданої
громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового
слідства, прокуратури і суду,
встановила:
У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про
відшкодування на його користь моральної шкоди завданої незаконними
діями органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури та
просив стягнути 255000 грн.
Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що вироком
Бориспільського районного суду від 16 січня 2001- року його було
засуджено за ст. ст. 140 ч.2 , 45 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 2-х
років позбавлення волі умовно, з іспитовим строком на 2 роки із
стягненням штрафу в сумі 700 гривень. 27.04.2001 року у зв'язку із
ухиленням від відбування покарання постановою Бориспільського
районного суду йому було скасовано умовне засудження і направлено
в місця позбавлення волі - в ВТК суворого режиму строком на 2
роки. Вироком Деснянського райсуду м. Києва від 01.08.2002 року
його було засуджено за ст. ст. 15,185 ч.2, 71 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
до 2-х років 6-ти місяців позбавлення волі з частковим
приєднанням не відбутої частини покарання по вироку
Бориспільського районного суду Київської області від 16.01.2001
року. Постановою Iртиського міського суду Київської області від
15.04.2004 року ОСОБА_1 було умовно - достроково звільнено від
відбування покарання строком на 7 місяців 19 днів. 31.01.2005 року
його було незаконно затримано працівниками міліції в м. Києві і
повторно направлено для відбування покарання в Березанську ВК-95.
Постановою Березанського міського суду від 30.09.2005 року його
було звільнено з місць позбавлення волі як такого, що відбув
покарання. На підставі ст. 56 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
Закону України " Про порядок відшкодування шкоди завданої
громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього
слідства, прокуратури і суду" ( 266/94-ВР ) (266/94-ВР)
просив відшкодувати
заподіяну йому моральну шкоду.
Рішенням Березанського районного суду Київської області від
07 липня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено
ОСОБА_1 розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 50 тисяч
гривень, та зобов'язано Державне Казначейство України сплатити
зазначену суму із коштів Державного бюджету.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Державне
казначейство України просить рішення суду скасувати та ухвалити
нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись
при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального
права.
Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів
вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких
підстав.
Відповідно до вимог ст.. 308 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без
змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з
додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що вироком
Бориспільського районного суду від 16.01.2001 року ОСОБА_1 був
засуджений за ст. ст. 140 ч.2 , 45 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 2-х
років позбавлення волі умовно, з іспитовим строком на 2 роки із
стягненням штрафу в сумі 700 гривень. (а.с. 11,12). ,
27 квітня 2001 року у зв'язку із ухиленням від відбування
покарання постановою Бориспільського районного суду йому було
скасовано умовне засудження і та постановлено направити ОСОБА_1 в
місця позбавлення волі - в ВТК суворого режиму строком на 2 роки.
Одночасно з цим було оголошено розшук ОСОБА_1, оскільки на розгляд
даної справи він не з'явився. (а.с. 13)
Вироком Деснянського райсуду м. Києва від 01.08.2002 року
його було засуджено за ст. ст. 15,185 ч.2, 71 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
до 2-х років 6-ти місяців позбавлення волі з частковим
приєднанням не відбутої частини покарання по вироку
Бориспільського районного суду Київської області від 16.01.2001
року. (а.с. 8)
Постановою Iрпінського міського суду Київської області від
15.04.2004 року ОСОБА_1 було умовно - достроково звільнено від
відбування покарання строком на 7 місяців 19 днів. (а.с. 9)
31 січня 2005 року позивача було незаконно затримано
працівниками міліції і направлено для відбування покарання в
Березанську ВК-95 призначеного вироком Бориспільського районного
суду від 16.01.2001 року.
Постановою Бережанського міського суду від 30.09.2005 року
позивача ОСОБА_1
було звільнено з місць позбавлення волі за поданням
Київського прокурора з нагляду за
додержанням законів при виконання судових рішень у
кримінальних справах як такого, що вже відбув вказане покарання.
(а.с. 7).
Оскільки діями правоохоронних органів, зокрема працівників
міліції по незаконному затриманні та направленні на повторне
відбування покарання позивачу ОСОБА_1 було заподіяно моральну
шкоду, тому суд обгрунтовано визнав, що позивач має право
відповідно до вимог ч.7 ст. 1176 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст.ст.
12, 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої
громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового
слідства, прокуратури і суду" ( 266/94-ВР ) (266/94-ВР)
право на відшкодування
моральної шкоди. розмір якої судом визначений в сумі 50000 грн.
Колегія суддів вважає, що суд дійшов обгрунтованого висновку,
що діями органів досудового слідства (працівників міліції) ОСОБА_1
заподіяна моральна шкода.
.. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд
врахував характер та обсяг фізичних і душевних страждань, характер
немайнових втрат, їх тривалість та можливість відновлення і дійшов
обгрунтованого висновку про розмір відшкодування моральної шкоди.
Доводи апелянта про порушення судом норм матеріального та
процесуального права при визначенні моральної шкоди є
необгрунтованими.
Відповідно до ч. 7 ст. 117-6 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними
рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання,
попереднього (досудового); слідства, прокуратури або суду,
встановлюється законом.
Відповідно до п.1 ст. 1 Закону України "Про порядок
відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями
органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду"
( 266/94-ВР ) (266/94-ВР)
відповідно до положень цього Закону підлягає
відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного
засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного
взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході
розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку,
виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного
відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що
обмежують права громадян;
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач по справі
був незаконно затриманий працівниками міліції та повторно
направлений для відбуття покарання уже відбутого ним згідно вироку
Деснянського райсуду м. Києва від 01 серпня 2002 року, тому суд
обгрунтовано прийшов до висновку про стягнення на його користь
позивача моральної шкоди передбаченої ст. 4 Закону України "Про
порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними
діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду"
( 266/94-ВР ) (266/94-ВР)
.
Суд постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і
процесуального права і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303,307, 308,315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу Державного казначейства України відхилити,
рішення Березанського міського суду Київської області від 07 липня
2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України
протягом двох місяців.