АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТI
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних
справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого: Парапана В.Ф.
Суддів: Панасенкова В.О., Громіка Р.Д. при секретарі: Яні
Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2006 року у
справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про
стягнення боргів, -
встановила:
У лютому 2005р. ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до
суду з позовом до ОСОБА_5 і ОСОБА_1 та, уточнивши свої позовні
вимоги, просили стягнути суму боргів з урахуванням відсотків
відповідно до рівню облікової ставки Національного банку України
та трьох відсотків річних від простроченої суми боргу за весь
період з дня одержання відповідачами грошей в борг і по день
ухвалення судом рішення по справі.
Позивачі зазначали, що 30 листопада 2000р. ОСОБА_5 та
ОСОБА_1, які в той час перебували у шлюбі, взяли в борг за
письмовими розписками у ОСОБА_2 20000 доларів США еквівалентно
106000 грн., а у ОСОБА_3 40000 доларів США еквівалентно 212000
грн. на будівництво кафе-бара і зобов'язалися повернути їх
протягом трьох років з початку господарської діяльності бара.
1 лютого 2001р. відповідачі взяли у ОСОБА_4 по розписці в
борг 15000 доларів США еквівалентно 79500 грн. на будівництво
кафе-бара і зобов'язалися повернути гроші протягом трьох років з
початку господарської діяльності бара або, при згоді ОСОБА_4,
виділити йому частку майна пропорційно вищевказаній сумі.
Зазначені розписки про одержання вищевказаних коштів були
написані ОСОБА_5 у присутності ОСОБА_1 та двох свідків ОСОБА_6 і
ОСОБА_7
На позичені грошові кошти подружжям ОСОБА_5 і ОСОБА_1
придбана земельна ділянка, площею 0,074 га АДРЕСА_1 та побудована
виробничо-технічна будівля - кафе-бар "IНФОРМАЦIЯ_1".
У 2001р. кафе-бар "IНФОРМАЦIЯ_1" введений в експлуатацію ,
але дотепер під різними приводами відповідачі їм гроші не
повертають.
Позивачі на підставі ст. 61 СК України вважали цей борг
спільною сумісною власністю подружжя, а тому саме на відповідачів
має бути покладений обов'язок по поверненню боргів, пов'язаних з
придбанням майна за гроші, що були взяті у борг.
Також позивачі вважали, що відповідальність за порушення
грошових зобов'язань має бути покладеца саме на подружжя.
Справа № 22-6452/06
Головуючий у першій інстанції Iльченко Н.А. Категорія ЦПК:16
Доповідач Парапан В.Ф.
У судовому засіданні позивачі підтримали свій позов.
Відповідачка ОСОБА_5, позов своїх батьків та брата визнала,
пояснивши, що саме на позичені у них гроші вона і ОСОБА_1
побудували кафе-бар. Боргові розписки вона писала у присутності
ОСОБА_1, гроші також передавалися при ньому.
Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, пославшись на те, що
грошей у позивачів не позичав, при написанні наданих позивачами
розписок, складених його колишньою дружиною ОСОБА_5, він не був
присутній. Всі ці розписки виконані його колишньою дружиною у
2004р., тобто після припинення ними шлюбно-сімейних відносин, а
позивачі разом із відповідачкою переслідують мету позбавити його
майна.
Рішенням суду від 19 жовтня 2006 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_5 з кожного порівну на користь:
ОСОБА_2 борг в сумі по 69116 грн. 66 коп. і судові витрати по
691 грн. 16 коп.; ОСОБА_3 борг в сумі по 138233 грн. 32 коп. і
судові витрати по 25 грн.; ОСОБА_4 борг в сумі по 50624 грн. 85
коп.; Державі судовій збір в сумі по 1863 грн. 85 коп.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність та
необгрунтованість рішення суду, яке ухвалене на неповно з'ясованих
обставинах справи та зацікавленим складом суду, просить рішення
суду скасувати, а провадження по справі закрити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що
з'явились, перевіривши матеріали справи, законність і
обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів
апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції,
колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких
підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
апеляційний суд
відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо
визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм
матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе
рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
районний суд виходив з того, що подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 30
листопада 2000р. позичили у ОСОБА_2 20000 доларів США, у ОСОБА_3
40000 доларів США, а 1.02.2001р. вони ж позичили у ОСОБА_4 15000
доларів США і зобов'язалися повернути позикодавцям таку ж суму
грошових коштів протягом 3-х років від початку господарської
діяльності кафе-бара, або, при наявності згоди ОСОБА_4, виділити
йому частку майна пропорційно той суми, яку він їм позичив.
Ці гроші відповідачі отримали разом та витратили на придбання
земельної ділянки і на будівництво кафе-бара АДРЕСА_1.
Кафе-бар був введений в експлуатацію та почав свою виробничу
діяльність з серпня 2001р., але відповідачі не повернули борг.
Оскільки у відповідності до ч.2 ст.23 КпШС УРСР та ст.61 СК
України при укладанні угоди одним з подружжя, вважається, що він
діє за згодою другого з подружжя, а також, що згідно чинного
законодавства, договір, укладений одним з подружжя в інтересах
сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно,
одержане за договором, використане в інтересах сім'ї, а тому суд
прийшов до висновку, що відповідачі разом мали повернути борги
позивачам за вказаними вище розписками протягом трьох років,
починаючи з 24.08.2001р., тобто не пізніше 24.08.2004р.
Колегія суддів знаходить ці висновки суду правильними,
оскільки вони відповідають . матеріалам справи та вимогам закону.
Судом установлено і це підтверджується наявними у справі
доказами, що 30.11.2000р. та 1.02.2001р. у відповідності до
письмових розписок позивачі передали ОСОБА_5 у присутності її
чоловіка ОСОБА_1 та двох свідків - ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вказані
грошові кошти на будівництво кафе-бара та на приватизацію
земельної ділянки і ОСОБА_5 зобов'язалася повернути ці кошти
протягом трьох років з початку господарської діяльності бара, від
прибутку.
В установлений термін ОСОБА_5 позичені грошові кошти не
повернула, чого вона не заперечувала.
За таких обставин колегія судців вважає, що у відповідності
до ст.ст. 214, 374 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст. 625, 1046, 1048,
1049, 1050 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.23 КпШС УРСР та ст.ст. 60,
61, 65 СК України районний суд обгрунтовано встановив факт
боргового зобов'язання, за яким позикодавцями є позивачі,
позичальниками - відповідачі, оскільки ОСОБА_5 уклала за згодою
чоловіка ОСОБА_1 договори позики та в інтересах сім'ї, що створює
і для ОСОБА_1 обов'язок по поверненню цього боргу.
Матеріалами справи також доведено, що одержані за договорами
позики гроші були використані в інтересах сім'ї - на будівництво
кафе-бара і придбання земельної ділянки, а тому : цей борг є
об'єктом сумісної власності подружжя.
Посилання ОСОБА_1 на те, що зазначені вище розписки були
виконані ОСОБА_5 у 2004р., що він не був присутнім при одержанні
цих грошей, та що кафе-бар він побудував за свої особисті гроші,
безпідставні, так як у відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
він відповідних, переконливих доказів суду не надав.
Навпаки, ці його твердження спростовуються показаннями
допитаних судом свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підтвердили суду,
що гроші за розписками були передані подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_1
на будівництво бару. Підстав не довіряти показам цих свідків у
суду не було.
Ухвалюючи рішення, суд дав належну оцінку всім наданим
доказам в їх сукупності і в залежності від цього правильно
встановив правовідносини сторін, що випливають із встановлених
обставин.
Рішення суду є правильним по суті і підстав для його
скасування або зміни колегія суддів не встановила.
Доводи апеляційної скарги наведене не спростовують, вони
суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про
неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального
чи процесуального права, які призвели або могли призвести до
неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 319 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня
2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту
проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної
скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду
касаційної інстанції.