РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 року місто Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного
суду Вінницької області у складі:
головуючого: Оніщука В.В.
суддів: Морозовського В.I., Чорного В.I.
при секретарі: Мазур Ю.О.,
за участю ОСОБА_2, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4,
представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2., ОСОБА_1, представника
ОСОБА_1 -ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_2 на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від
03.11.2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,
ОСОБА_3, за участю третьої особи без самостійних вимог на боці
позивача - Вінницької міської ради про визнання незаконними
державних актів на право приватної власності на землю, -
встановила:
В липні 2006 року позивачка звернулася до суду із вказаним
позовом, посилаючись на те, що в 2000 році вона придбала у гр..
ОСОБА_6 житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 і відповідно до
неї перейшло право користування земельною ділянкою на якій
розташований вказаний будинок, оскільки на момент придбання нею
будинку ОСОБА_6 не був власником даної земельної ділянки і вона
знаходилась у нього в користуванні, однак 06.06.2000 року на
підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від НОМЕР_1
ОСОБА_6 був виданий державний акт на право приватної власності на
земельну ділянку, розміром 0,0409 га, яка була надана для
будівництва та обслуговування 1\2 частини будинку АДРЕСА_1, а
після смерті ОСОБА_6, відповідачами по справі 30.09.2002 року в
порядку спадкування був отриманий державний акт на право приватної
власності на зазначену земельну ділянку і тому вважаючи, що
вказані державні акти були видані неправомірно, просила визнати
недійсним державний акт на право приватної власності на земельну
ділянку розміром 0,0409 га, розташовану в АДРЕСА_1 серії НОМЕР_2
виданий ОСОБА_6 06.06.2000 року на підставі рішення виконкому
Вінницької міської ради від НОМЕР_1 та державний акт серії НОМЕР_3
на право приватної власності на земельну ділянку розміром 0,0409
га, розташовану в АДРЕСА_1, який виданий ОСОБА_2 та ОСОБА_3
30.09.2002 року після смерті ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про
право на спадщину за законом, виданого другою Вінницькою державною
нотаріальною конторою 24.07.2002 року.
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від
03.11.2006 року позов було задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала
апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і
ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити,
посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та
процесуального права та суд неповно з'ясував обставини справи, що
мають важливе значення для правильного вирішення справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення
сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що
державний акт на право приватної власності на земельну ділянку
ОСОБА_6 був виданий незаконно і відповідно вказана земельна
ділянка не могла входити до складу спадкового майна після смерті
останнього, а тому оспорювані державні акти слід визнати
недійсними і крім того судом зазначено, що позивачкою не пропущено
строк позовної давності, оскільки позовна давність не поширюється
на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним
правового акту органу державної влади або органу місцевого
самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове
право.
Однак погодитись з таким висновком районного суду не можна,
оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд
неправильно застосував норми матеріального права.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до
неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на
підставі п. 4 ст. 309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення суду першої
інстанції скасовує та ухвалює нове рішення з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 19.01.2000 року
між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу 1\2
частини будинку, розташованого по АДРЕСА_1.
На підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від
НОМЕР_1, ОСОБА_6 06.06.2000 року був виданий державний акт серії
НОМЕР_2 на право приватної власності на земельну ділянку розміром
0,0409 га, що розташована в АДРЕСА_1 і після смерті ОСОБА_6 на
підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого
другою Вінницької державною нотаріальною конторою, 30.09.2002 року
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був виданий державний акт серії НОМЕР_3 на
право приватної власності на земельну ділянку розміром 0,0409 га,
розташовану по АДРЕСА_1.
Як вбачається з матеріалів справи і що безпосередньо
підтвердила в судовому засіданні ОСОБА_1, що про існування
оспорюваних державних актів на право приватної власності на
земельну ділянку, останній було відомо ще в 2002 році, однак позов
про визнання вказаних державних актів недійсними, нею було
заявлено лише 20.07.2006 року.
При розгляді даної справи в суді першої інстанції,
відповідачкою ОСОБА_2 20.10.2006 року було подано заяву про
застосування строку позовної давності.
Згідно ст.. 257 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
загальна позовна
давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до вимог ч.1 ст.261 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
перебіг
позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або
могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його
порушила.
Ст..267 ч.З та 4 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у
спорі, зробленою до винесення ним рішення і що сплив позовної
давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є
підставою для відмови у позові.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції в даному випадку
неправильно застосував п.4 ч.1 ст.268 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
оскільки державні акти на право приватної власності на землю є
правовстановлюючими документами, а не правовими актами які маються
на увазі даною нормою права.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що в даному
випадку є підстави для застосування позовної давності і відповідно
відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів -
ВИРIШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від
03.11.2006 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, з участю
третьої особи без самостійних вимог на боці позивача Вінницької
міської ради про визнання незаконними державних актів на право
приватної власності на землю - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту
його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі
касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної
сили до Верховного Суду України.