Справа № 11389 Головуючий в I інстанції Вірченко О.M
Категорія 21 Доповідач Новодворська О.I.
рішення
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого Новодворської О.I.
Суддів Ювченко Л.П., Кіянової С.В.
При секретарі Писаревій Ю.Г. розглянув у відкритому судовому
засіданні в місті Донецьку матеріали цивільної справи за
апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м. Шахтарську на рішення
Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від
IНФОРМАЦIЯ_1 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення
виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.
Шахтарську про відшкодування моральної шкоди.
ВСТАНОВИВ: Рішенням Шахтарського міськрайонного суду
Донецької області від IНФОРМАЦIЯ_1 року позов ОСОБА_1. задоволено
частково. Стягнуто з відповідача на користь .;,.. позивача в
рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 13000.00 грн.
Не погодившись із рішенням суду, відповідач подав на нього
апеляційну скаргу. В якій просить скасувати рішення та постановити
нове, відмовивши у задоволенні позовних вимог позивача,
посилаючись на те, що позивачем не надано доказів щодо заподіянні
йому моральної шкоди, не ураховано судом того, що згідно Закону
України " Про державний бюджет на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
дію ст.
28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійного
захворювання" ( 1105-14 ) (1105-14)
призупинено та позивачем пропущено
тримісячний строк на звернення до суду з позовом про поновлення
порушеного права.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, який
підтримав, доводи апеляційної скарги,- перевіривши матеріали
цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з
таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, в IНФОРМАЦIЯ_2 року
позивач звернувся у суд з позовом до відповідача про відшкодування
моральної шкоди, посилаючись на те, що позивач перебував у
трудових відносинах із шахтоуправлінням " Шахтарське", працював у
якості ГРОЗ з ремонту гірничих виробок із повним робочим днем під
землею.
За час роботи у шкідливих умовах він отримав професійне-
захворювання хронічний обструктивний бронхіт Відповідно до довідки
МСЕК від IНФОРМАЦIЯ_3 року позивачу було встановлено втрату
працездатності вперше - 40 % у зв 'язку з професійним
захворюванням - хронічний обструктивний бронхіт та визнано
інвалідом 3 групи. Згідно довідки МСЕК від IНФОРМАЦIЯ_4 року
позивачу підтверджено відсоток утрати професійної працездатності
та групу інвалідності.
Позивач вважає, що внаслідок значного погіршення його
здоров'я, він пережив та переживає на даний час моральні
страждання, від самого процесу лікування, яке тривало довгий час
та триває на даний час, було порушено його звичний образ життя, і
в теперішній час потребує, додаткових зусиль для його організації.
За викладених обставин позивач просив суд стягнути у
відшкодування заподіяної йому моральної шкоди в розмірі
30000.00грн. В судовому засіданні позивач підтримав позовні
вимоги, викладені в позові в повному обсязі, просив позов
задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги позивача не визнав
повністю.
Задовольняючи частково вимоги позивача, суд обгрунтовано
виходив із положень п. "є " ст. 21, ст. 28 Закону України " Про
загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійного захворювання " ( 1105-14 ) (1105-14)
(Далі
Закону), згідно до яких, на Фонд покладено обов'язки з
відшкодування страхових виплат як утраченого заробітку так і
моральної шкоди. При цьому необхідність надання висновків МСЕК
щодо заподіяння такої шкоди у разі стійкої втрати працездатності
Законом не передбачено.
Згідно до роз'яснень, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму
Верховного Суду України "Про судову практику в справах про
відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 ( v0004700-95 ) (v0004700-95)
від 31 березня 1995 року (із подальшими змінами) розмір моральної
(немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно
від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних
страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань,
стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його
життєвих і виробничих стосунках.
Якщо законодавством установлено межі відшкодування моральної
шкоди, суд визначає її розмір з урахуванням цих меж.
Частиною 3 ст. 34 Закону встановлено, що сума . страхової
виплати на відшкодування моральної шкоди не може перевищувати
двохсот розмірів мінімальної заробітної плати. Суд першої
інстанції обгрунтовано не узяв до уваги доводи відповідача про те,
факт заподіяння позивачеві моральної шкоди повинен бути
підтвердженим висновком МСЕК.
Суд, також, обгрунтовано не прийняв до уваги довід
відповідача про те. що з IНФОРМАЦIЯ_5 року ст. 77 Закону України
"Про Державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
зупинено
дію абзацу четвертого ст. 1 (у частині відшкодування моральної
шкоди застрахованим та членам їх, сімей), підпункту "є" пункту 1
частини першої ст. 21, частини третьої ст., 28 та частини третьої
ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності " ( 1105-14 ) (1105-14)
, пославшись на те, що відповідно до ст. 58 Конституції Україні
закон зворотної дії у часі не має.
При цьому слід також урахувати те, що згідно ст." 46 Закону
України " Про загальнообов'язкове державне страхування
від -нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання
" ( 1105-14 ) (1105-14)
фінансування ' Фонду соціального страхування
здійснюється за рахунок внесків роботодавця, капіталізованих
платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників,
прибутку, отриманого від тимчасово вільних коштів Фонду на
депозитних рахунках, добровільних внесків та інших надходжень,
отримання яких не суперечить законодавству, а не за рахунок
Державного бюджету.
Стягуючи на користь позивача у відшкодування моральної шкоди
1.3000 грн., суд навів у рішенні мотиви, згідно з якими він дійшов
до висновку про саме таку суму відшкодування моральної шкоди.
Урахував те, що позивач, вимушений пристосовуватися до нових умов
життя, врахував стан його здоров'я, тяжкість професійних
захворювань та її наслідки, ступень фізичних та моральних
страждань, вимоги розумності та справедливості, роз'яснення, які
містяться у п. 9 Постанови Пленумі Верховного 'Суду України " Про
судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)
шкоди" від 31.03.1995 року (із подальшими змінами)..
Задовольняючи частково вимоги позивача про стягнення з
відповідача витрат на
юридичну допомогу, суд урахував положень Постанови Кабінету'
Міністрів України
"Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з
розглядом' цивільних та
адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок
держави" від 27.04.2006 року,
тому рішення в цій частині слід змінити й стягнути з
відповідача на користь позивача у
відшкодування витрат на юридичну допомогу 100 грн.
В іншій частині судом першої інстанції рішення ухвалено з
додержанням норм матеріального й процесуального права, тому його
слід залишити без зміни.
Керуючись ст. 308, ст.,ст. 313, 315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу' відділення виконавчої дирекції фонду
соціального страхування від нещасних випадків ка виробництві та
професійних захворювань України в м. Шахтарську задовольнити
частково.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області
від IНФОРМАЦIЯ_1 року в частині вимог про стягнення витрат
понесених на отримання юридичної допомоги змінити, стягнути з
відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м. Шахтарську на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат
на юридичну допомогу 100 (сто) грн.
В іншій частині рішення залишити без зміни.Рішення набирає
законної сили з моменту її проголошення I може бути оскаржена у
Верховний Суд України протягом двох місяців із дня набрання
законної сили.