УХВАЛА Iменем України
19 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в
складі:
головуючого судді Курило В.П.
суддів Саніковой О.С, ДемяносоваМ.В.
при секретарі Тума О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку
цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове
Донецької області на рішення Селидівського міського суду
Донецької області від 17
жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове
Донецької області про
відшкодування моральної шкоди.
ВСТАНОВИВ:
В апеляційний суд Донецької області надійшла апеляційна
скарга відділення
виконавчої дирекції фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництв
та професійних захворювань в м. Селидове Донецької області на
рішення Селидівського
міського суду Донецької області від 17 жовтня 2006 року,
яким частково задоволені
позовні вимоги позивача I на його користь з відповідача в
рахунок відшкодування -
моральної шкоди стягнуто 35 000 грн.
В апеляційній скарзі відповідача - виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування ставиться питання про скасування рішення
суду-і відмові в задоволені позовних вимог через те, що факт
моральних, страждань позивача не доведений, висновком МСЕК не
підтверджений. Висновок МСЕК є підставою для відшкодування
позивачеві" матеріальної, а не моральної шкоди. Відповідачем
нараховані і сплачуються позивачу всі передбачені законодавством
соціальні виплати в повному обсязі. Крім того, Законом України
"Про Державний бюджет України на 2006.рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
зупинена
дія статей Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і
професійного захворювання" ( 1105-14 ) (1105-14)
, які . спричинили втрату
працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди, тобто
правових підстав для стягнення суми моральної шкоди не існує. Суд
в своєму рішенні не навів мотиви, відповідно до яких він прийшов
до висновку саме про таку суму відшкодування моральної шкоди. Не
прийняв до уваги те, що моральна шкода повинна відшкодовуватись
власником підприємства, на якому працював потерпілий і йому було
ушкоджено здоров'я.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з червня 1985
року по 24 березня 2004 року працював гірничоробочим ДВАТ шахта
"Курахівська" ВО "Селидіввугілля". 19 листопада 2003 року під час
виконання своїх трудових обов'язків позивача було травмовано, про
що було складено акт за формою Н-1 про нещасний випадок на
виробництві. Позивач отримав струс головного мозку, закритий
чрезмишелковий перелом великої гомілкової кістки, голівки малої
гомілковоїкістки, правої голінки зі зміщенням, рвана рана правого
стегна з пошкодженням стегнової віни, артерії, стегнового і
сідаліщного нервів. Відповідно до висновку МСЕК від 24 березня
2004 року позивачеві первісно було встановлено 80% втрати
професійної працездатності внаслідок зазначеної травми. Позивача
було звільнено з роботи у зв'язку з отриманою інвалідністю.
Повторно висновком МСЕК від 26 квітня 2006 року позивачеві
встановлено втрату професійної працездатності 70% з повторним
переоглядом 26 квітня 2007 року. Також йому встановлена 2 група
інвалідності.
Внаслідок ушкодження здоров'я позивачу завдані фізичні і
моральні страждання, він змушений постійно приймати лікарські
препарати, перебувати на амбулаторному та стаціонарному лікуванні,
із-за отриманої травми він втратив роботу, він обмежений у
фізичних навантаженнях, постійно відчуває біль. Це призвело до
повного порушення звичного образу життя, потребує від нього
додаткових зусиль для відновлення нормального способу життя.
Суд вважає, що ушкодженням здоров'я позивачу завдано моральну
шкоду, для відшкодування якої необхідно стягнути з відповідача 35
000 гривень.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення
представника відповідача, позивача, перевіривши матеріали справи і
доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга
задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві I професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, а також з врахуванням рішення
Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у
разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від
нещасного випадку зобов'язаний в порядку, встановленому законом,
сплатити грошову суму за моральну шкоду при наявності факту такої
шкоди.
Суд встановив, що під час роботи на виробництві позивач
отримав травму - струс головного мозку, закритий чрезмишелковий
перелом великої гомілкової кістки, голівки малої гомілковоїкістки,
правої голінки зі зміщенням, рвана рана правого стегна з .
пошкодженням стегнової віни, артерії, стегнового і сідаліщного
нервів. Відповідно до . висновку МСЕК від 24 березня 2004 року
позивачеві первісно було встановлено 80% . втрати професійної
працездатності .внаслідок зазначеної травми. Позивача було
звільнено з роботи у зв'язку з отриманою інвалідністю. Повторно
висновком МСЕК від 26 квітня 2006 року позивачеві встановлено
втрату професійної працездатності 70% з повторним переоглядом 26
квітня 2007 року. Також йому встановлена 2 група інвалідності.
Ушкодження здоров'я позивача є наслідком шкідливих і
небезпечних умов праці. Він втратив працездатність, що само по
собі підтверджує наявність моральних страждань позивача. Крім
того, він регулярно лікується у лікарнях, є інвалідом 2 групи,
обмежений в ' спілкуванні, що для людини є. неприємним, таким, що
її дратує, засмучує, спонукає до моральних страждань і переживань.
Розглядаючи справу, суд повно, всебічно і об'єктивно
перевірив доводи і
заперечення сторін і дійшов правильного висновку про те, що
позивач надав суду
достатньо доказів наявності у нього моральних страждань
внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.
За таких умов доводи відповідача про те, що факт моральної
шкоди не доведений є безпідставними.
При цьому не можуть бути прийняті до уваги .посилання
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
.від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в м. Селидове Донецької області на те, що
моральна
шкода повинна відшкодовуватись власником підприємства, на
якому працював потерпівший і де йому було ушкоджено здоров'я.
Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на
Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"
( 3235-15 ) (3235-15)
, яким зупинена дія норм Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, які передбачають відшкодування
моральної шкоди застрахованим особам чи членам їх сімей, оскільки
таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування
моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм
Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст. 46
зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету,
кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не
включаються до складу Державного бюджету України.
Суд також не може прийняти до уваги доводи апелянта відносно
того, що моральна шкода не повинна відшкодовуватися в зв'язку з
тим, що позивачу призначені інші виплати, передбачені законом.
З врахуванням ступеню моральних страждань потерпілого і
наявності наслідків втрати працездатності, суд першої інстанції в
межах обумовленої законом суми правильно визначив розмір грошової
компенсації моральної шкоди позивача.
Рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його
скасування не' має. Доводи апеляційних скарг не дають підстав для
висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм
матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або
могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 304,307,308,314 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відхилити. Рішення Селидівського міського
суду Донецької області від 17 жовтня 2006. року залишити без
зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили
негайно, але вона може бути оскаржена безпосередньо до Верховного
Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою суду
апеляційної інстанції законної сили.