Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Довгополова О.М., Іщук Л.П., Онишкевича Т.В. від 03.10.2017 у справі №347/283/17 за позовом ОСОБА_2 до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,,

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату його пенсії за вислугу років у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 (1013-2015-п) та ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, виходячи із розміру 90% від суми місячної заробітної плати згідно з довідкою Прокуратури Івано-Франківської області від 14.02.2017 року № 20/Б-15, починаючи з 01.02.2016 року, без обмеження граничного розміру пенсії та з подальшою виплатою пенсії у розмірі, встановленому після її перерахунку, а також виплатити різницю між фактично отриманою та перерахованою сумами пенсії.

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2017 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури; зобов'язано Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області провести перерахунок та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_2 у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 (1013-2015-п) та ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, виходячи із розміру 90% від суми місячної заробітної плати згідно з довідкою Прокуратури Івано-Франківської області від 14.02.2017 року № 20/Б-15 без обмеження граничного розміру пенсії з 14.02.2016 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року скасовано постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2017 року та прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане судове рішення скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі чинного на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило статті 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що з 01.04.2014 року позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати.

14.02.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про перерахунок розміру пенсії за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, яка діяла на час призначення йому пенсії) в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Прокуратури Івано-Франківської області від 14.02.2017 року № 20/Б-15 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій.

Листом від 14.02.2017 року № 20/Б-15 відповідач повідомив позивача про те, що йому відмовлено в перерахунку пенсії, мотивуючи відмову тим, що законодавством не передбачено здійснення перерахунку пенсії працівників прокуратури, відсутній механізм здійснення такого перерахунку, а також з тих підстав, що з 01.06.2015 року на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213 (213-19) пенсії, призначені в порядку Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) не перераховуються.

Не погодившись з отриманою відмовою, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що перерахунок пенсії позивачу повинен здійснюватись на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року, в редакції, чинній на час призначення пенсії.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції погодився з висновками органу Пенсійного фонду, що на дату звернення за перерахунком пенсії відсутні підстави для такого перерахунку.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

На час призначення позивачеві пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII.

Відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII, у редакції на час призначення позивачу пенсії, передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) , який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII (213-19) передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (1789-12) .

Крім того, 15.07.2015р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII (1697-18) (далі - Закон №1697-VІІ (1697-18) ), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-ХІІ (1789-12) , крім, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015р.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII, відповідно до частини 20 якої (у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII (76-19) ) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (v001p710-99) зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII (76-19) , якими частину 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII та частину 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (v020p710-11) вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Норма Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) , якою внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України", не підлягає застосуванню у зв'язку із тим, що пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII (213-19) передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (1789-12) .

Право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій, як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, відповідач не мав правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому УПФ, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України є безпідставними, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (v020p710-11) вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Також безпідставним є посилання позивача на те, що відповідно до статті 58 Конституції України права на перерахунок пенсії не можуть бути позбавлені особи, які вже вийшли на пенсію, оскільки право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов'язує право на такий перерахунок, а не з часу її виходу на пенсію.

В рішенні від 03.06.2014р. у справі "Великода проти України" Європейський суд з прав людини зазначив про те, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акта, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу №1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. Зменшення розміру пенсії могло бути обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії, не передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, відповідача не мав правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.