УХВАЛА

                          IМЕНЕМУКРАЇНИ

     13 грудня 2006 року м. Рівне

     Колегія   суддів   судової   палати   в   цивільних   справах
апеляційного суду Рівненської області в складі:

     Головуючого судді Малько О.С

     Суддів Оніпко О.В., Собіни I.М.

     При секретарі судового засідання Томашевській I.М.

     З участю ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні
в м. Рівне цивільну справу  за  апеляційними  скаргами  ОСОБА_2  і
ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду від 2  жовтня  2006
року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення  перешкод
у користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

                           встановила:

     Рішенням Сарненського районного суду від 2 жовтня  2006  року
позов ОСОБА_2 задоволено частково.

     Усунено перешкоди у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_2 в
м. Сарни, по АДРЕСА_1  НОМЕР_1  і  зобов'язано  ОСОБА_1  перенести
межовий знак - металеву огорожу - сітку між  суміжними  земельними
ділянками по АДРЕСА_1 НОМЕР_2  і  НОМЕР_3  від  АДРЕСА_1  по  всій
довжині огорожі на відстань 0,33 м. в  сторону  земельної  ділянки
ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 НОМЕР_3.  В  позові  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2  про
усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено.

     У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2  вказує  на  неправильне
застосування судом норм матеріального права.

     Вважає  оскаржуване  рішення  в  частині   відмови   йому   в
задоволенні вимоги про  знесення  самовільно  побудованих  ОСОБА_1
сараю і туалету, частина яких розміщена на земельній ділянці,  яка
перебуває у його користуванні є незаконним і необгрунтованим.

     Просив рішення скасувати і ухвалити нове рішення про знесення
сараю і туалету ОСОБА_1

     В апеляційній  скарзі  ОСОБА_1  посилається  на  незаконність
рішення суду. Вважає, що вона  є  неналежним  відповідачем  у  цій
справі.  Свої  вимоги  ОСОБА_2  мав   пред'являти   до   належного
відповідача ОСОБА_3.

     Висновки суду щодо самовільного будівництва сараю  і  туалету
на частині земельної ділянки ОСОБА_2  не  відповідають  дійсності,
оскільки на час надання їй квартири у цьому будинку вони вже  були
побудовані попереднім наймачем.

     Окрім того, вважає, що судом  порушено  норми  процесуального
права при огляді доказів на місці.

     Просила рішення скасувати у ухвалити нове рішення про відмову
ОСОБА_2

     В  судовому  засіданні   ОСОБА_1   свою   апеляційну   скаргу
підтримала і дала пояснення в межах її доводів.

     Апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

     Задовольняючи частково  позовні  вимоги  ОСОБА_2  суд  першої
інстанції вірно виходив з вимог ст. 152 ЗК  України,  згідно  яких
захист  прав  громадян  та  юридичних  осіб  на  земельні  ділянки
здійснюється шляхом  відновлення  стану  земельної  ділянки,  який
існував  до  порушення  прав,  і  запобігання  вчиненню  дій,   що
порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

     Судом було встановлено,  що  ОСОБА_2  в  1991  році  купив  у
ОСОБА_4 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 НОМЕР_1 м. Сарни
з надвірними  спорудами  розташованими  на  присадибній  земельній
ділянці площею 910 м. кв. Вказана частина будинковолодіння у  свою
чергу була придбана ОСОБА_4 в 1982 році у ОСОБА_3.  Суд,  виходячи
із площі земельної ділянки, яка перейшла у  користування  ОСОБА_2,
відповідно до плану забудови кварталу та огляду земельної  ділянки
на місцевості  правомірно  дійшов  висновку  про  порушення  права
ОСОБА_2 на землю і частково задовольнив його вимоги.

     Оскільки, суд першої інстанції встановив, що гараж розміщений
на  земельній  ділянці  ОСОБА_2  не  порушує  права   ОСОБА_1   на
користування своєю земельною ділянкою підстав для  задоволення  її
зустрічного позову у суду не було.

     Iнші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 у тому числі  і  огляд
земельної ділянки  судом  за  її  місцезнаходженням  на  увагу  не
заслуговують  оскільки   не   містять   підстав   для   скасування
оскаржуваного рішення.

     На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 140, 307, 308,  314,
315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
        , колегія суддів,

                            ухвалила:

     Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відхилити.

     Рішення Сарненського районного суду від 2  жовтня  2006  року
залишити без зміни.

     Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

     Сторони мають право оскаржити ухвалу апеляційної інстанції  і
рішення місцевого суду до Верховного Суду  України  протягом  двох
місяців починаючи з дня набрання законної  сили  цією  ухвалою,  з
подачею  касаційної  скарги  безпосередньо  до   суду   касаційної
інстанції.