Справа: 22ц-998/06 Головуючий у I інстанції: Шептицька Н.В.
Категорія: спори, що виникають Доповідач: Мудренко Л.I.
із договорів
АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" грудня 2006 року. місто Луцьк.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Волинської області в складі:
Головуючого - судді Завидовської О.Г.,
Суддів: Данилюк В.А., Мудренко Л.I.
при секретарі Савчук О.В. з участю :
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_4.,
відповідачів ОСОБА_2., ОСОБА_3.,
представника відповідачки ОСОБА_2. - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про
визнання договорів дарування квартири недійсними та визнання права
власності на частину квартири за апеляційною скаргою позивача
ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 14 липня 2006
року, -
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі на рішення Луцького міськрайонного суду
від 14 липня 2006 року позивачОСОБА_1 в справі за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договорів дарування квартири
недійсними та визнання права власності на частину квартири,
посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають
значення для справи та порушення судом норм процесуального права,
просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду від
14.07.2006 року і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 14.07.2006 року
постановлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання
договорів дарування квартири недійсними та визнання права
власності на частину квартири відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 в
доход держави 232 гривні 93 копійки судових витрат. Стягнути з
ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 350 гривень на витрат на правову
допомогу.
В даному судовому засіданні позивач та його представник
апеляційну скаргу підтримали і просили скаргу задовольнити із
наведених у ній підстав.
Відповідачі та представник відповідача ОСОБА_5, кожен
зокрема, апеляційну скаргу не визнали і просили відхилити, а
рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних
підстав.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що
позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2. перебували в
зареєстрованому шлюбі з 23.06.1967 року по 13.09.2004 року
(а.с.53). Від спільного подружнього життя в IНФОРМАЦIЯ_1.
народився син ОСОБА_3. До 2003 року сторони проживали в м.
Дунаївці Хмельницької області.
Встановлено також, що батькам відповідача ОСОБА_2. -ОСОБА_6.
та ОСОБА_7 належала на праві спільної сумісної власності як
спільне майно подружжя квартира НОМЕР_1 по АДРЕСА_1. Дана квартира
була продана ОСОБА_7. 27.01.2003 року за 27 000 грн. (а.с.64).
Виручені кошти батьки передали ОСОБА_2. для придбання
трьохкімнатної квартири НОМЕР_2 в м. Луцьку по АДРЕСА_2 Цю
обставину позивач ОСОБА_1 не заперечував.
29.01.2003 року відповідач ОСОБА_2. оформила договір
купівлі - продажу квартири в АДРЕСА_2 на своє ім."я (а.с.32), а
29.11.2003 року вона подарувала дану квартиру своїй матері
ОСОБА_6. (а.с. 196). Остання цю квартиру подарувала своєму внуку
ОСОБА_3 (а.с.36).
Доводи позивача ОСОБА_1, що спірна квартира належала йому та
відповідачу ОСОБА_2. на праві спільної сумісної власності як
спільне майно подружжя, а тому ОСОБА_2. не мала права відчужувати
квартиру без його згоди, не знайшли свого підтвердження в судовому
засіданні.
Так, на час купівлі квартири ОСОБА_1 і ОСОБА_2. проживали
окремо, не підтримували подружніх відносин, не вели спільного
господарства, що встановлено рішенням Луцького міськрайонного суду
від 3 вересня 2004 року (а.с.53). Спільних коштів на придбання
спірної квартири вони не витратили, оскільки квартира куплена була
для батьків ОСОБА_2. за їхні кошти. Як пояснила остання, договір
купівлі -продажу був оформлений на неї лише тому, що її батьки
із-за стану свого здоров"я та похилий вік не змогли це зробити
самостійно.
Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги пояснення
позивача щодо добудови квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 за його власні
кошти та особистої праці, оскільки власниками даної квартири були
батьки відповідача ОСОБА_2., а право власності позивачем не
оспорювалось (а.с. а.с. 55 - 59, 65, 69, 70).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного
висновку про відмову у задоволенні позову про визнання права
власності на частину квартири, визнання договорів дарування
квартири недійсними.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність
висновків суду.
Підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія
суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315,317, 319 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 14 липня 2006 року в
даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з
дня набрання нею законної сили.