АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛIКИ КРИМ
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у
складі:
головуючого судді: Моісеєнко Т.I.,
суддів Iщенка В. I.,
Полянської В.О.,
при секретарі: Ценлра О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії
цивільну справу за позовом в.о. Джанкойського міжрайонного
прокурора в інтересах малолітньої ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1., до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - Орган опіки та піклування при
Виконавчому комітеті Джанкойської міської ради АР Крим, ОСОБА_4,
про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на
утримання дитини за апеляційною скаргою Джанкойської міжрайонної
прокуратури АР Крим на рішення Джанкойського міськрайонного суду
Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
Джанкойський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом
в інтересах малолітньої ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1., до ОСОБА_2.,
ОСОБА_3, треті особи - Орган опіки та піклування при Виконкомі
Джанкойської міської ради АР Крим, ОСОБА_4, про позбавлення
батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.
Позов мотивований тим, що відповідачі є батьками малолітньої
ОСОБА_1 і у зв'язку з їх відмовою від дитини постановою голови м.
Нижневартівськ НОМЕР_1 над дитиною встановлено опіку та призначено
опікуна - її бабку ОСОБА_4 До моменту звернення до суду з позовом
і за час знаходження дитини у опікуна батьки нею не цікавилися і
матеріальну допомогу не надавали, через що вони мають бути
позбавленні батьківських прав і з них мають бути стягнуті аліменти
у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу з кожного на утримання
дитини.
Рішенням Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 10
серпня 2006 р.
позов в.о. Джанкойського міськрайонного прокурора був
задоволений частково: було
відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2. та ОСОБА_3 про
позбавлення батьківських прав; стягнуто з ОСОБА_2. та ОСОБА_3
на
користь опікзша ОСОБА_4. на утримання дочки ОСОБА_1 аліменти
у
розмірі 1/4 всіх виді доходів, але не менше 30% прожиткового
мінімуму відповідно до
віку дитини з кожного щомісяця до повноліття дитини,
починаючи з З січня 2006 p.;
стягнуто з ОСОБА_2. та ОСОБА_3 в рівних частках державне мито
у дохід
Справа № 22-ц-1943-Ф/06р. Головуючий у першій інстанції
Д'яченко В.I.
Суддя-доповідач IщенкоВ.I.
держави у розмірі 51 грн. та 7 грн. 50 коп. - витрати на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Джанкойська міжрайонна прокуратура не погодилася з рішенням
суду першої інстанції і подала на вказане рішення апеляційну
скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення,
яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обгрунтування
своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом
матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих
обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам,
які надавалися апелянтом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь
судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове
засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла
висновку, що апеляційна скарга Джанкойської міжрайонної
прокуратури АР Крим підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову Джанкойської міжрайонної
прокуратури в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2. та
ОСОБА_3, суд виходив з того, що останні приймали всі дії для
утримання своєї дитини, спілкувалися з нею, прагнули забрати її у
свою родину і займатися нею, а крім того, нормами сімейного
законодавства України передбачена можливість, а не обов'язковість
позбавлення батьківських прав при наявності певних обставин.
З такими висновками суду не погоджується колегія суддів,
оскільки судом не були ретельно досліджені докази по справі, а
дослідженим доказам не була надана належна правова оцінка. Судом
неправильно встановлені фактичні обставини справи, характер
спірних правовідносин і постановлене рішення, не можна визнати
таким, що відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.164 ч.I п. СК України ( 2947-14 ) (2947-14)
мати,
батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона,
він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу
охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не
виявляли щодо неї батьківського піклування.
З матеріалів справи вбачається, що постановою голови м.
Нижневартівська НОМЕР_1 у зв'язку з відмовою батьків малолітньої
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1., забрати дитину з пологового будинку
(а.с.8, 9). ОСОБА_4 з цього часу була призначена опікуном дитини
(а.с.7), що свідчить про те, що з часу народження ОСОБА_1 її
батьки про неї не піклувалися й участі у її вихованні та утриманні
не приймали, а все це здійснювала опікун - ОСОБА_4
Посилання ОСОБА_2. і ОСОБА_3 на те, що їм у пологовому
будинку сказали про можливу смерть дитини у зв'язку з тяжкою
хворобою, що і змусило їх написати заяву про відмову від неї,
колегія судів вважає безпідставним, оскільки з зазначених заяв
вбачається, що відмова від дитини відповідачів була обумовлена
відсутністю постійного місця проживання та кошт на її утримання, а
також недостатнім фізіологічним розвитком новонародженої. Крім
того, не можуть бути прийняті до уваги і посилання відповідачів на
те, що вони не знали, що їх дитини жива, оскільки таке твердження
ОСОБА_2. і ОСОБА_3 спростовується показаннями свідків ОСОБА_5.,
ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9., які були допитані у суді
першої інстанції (а.с.59-70). Також не може бути прийнято до уваги
колегією суддів і твердження відповідачів про те, що вони не мали
змоги забрати собі дитину у зв'язку з відсутністю в них житла,
оскільки відповідно до копії свідоцтва про право власності від 27
квітня 2005 р (а.с.58) ОСОБА_2 на праві загальної часткової
власності належала квартира АДРЕСА_1, однак, з часу набування
права власності на вказане житло і до часу звернення Джанкойського
міжрайонного прокурора АР Крим до суду з відповідним позовом до
ОСОБА_2. і ОСОБА_3 останні не приймали будь-яких дій, які б
свідчили про їх участь у вихованні і утримані дитини, а доказів
таких дійвідповідачі, як це передбачається нормами цивільного
процесуального законодавства України, ні в суді першої інстанції,
ні в апеляційносу суді не надали.
Окрім цього, зазначене свідоцтво про право власності містить
відомості щодо інших власників, серед яких і ОСОБА_1, тобто,
відповідачі, знаючи про це свідоцтво, мали знати і про те, що їх
дитина жива.
Що стосується рішення суду першої інстанції в частині
стянення з ОСОБА_2. і ОСОБА_3 аліментів на утримання дитин, то
рішення в цій частині колегія суддів вважає правильним, оскільки
відповідно до ст.180 СК України ( 2947-14 ) (2947-14)
батьки зобов'язані
утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої
інстанції в частині відмови у задоволенні позову Джанкойського
міжрайонного прокурора до ОСОБА_2. і ОСОБА_3 про позбавлення
батьківських прав є таким, що ухвалено з недотриманням вимог
матеріального і процесуального права, без належного дослідження
всіх суттєвих обставин по справі і ненадання дослідженим доказам
належної правової оцінки, через що зазначене рішення в цій частині
підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - частковому
задоволенню.
На підставі наведеного і, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.3,
309 ч.1, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України,
колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного
суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Джанкойської міжрайонної прокуратури АР
Крим задовольнити частково.
Рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної
Республіки Крим від 10 серпня 2006 року в частині відмови у
задоволенні позову в.о. Джанкойського міжрайонного прокурора в
інтересах малолітньої ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1., до ОСОБА_2, ОСОБА_3
про позбавлення батьківських прав відносно їх дочки ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1:. скасувати і ухвалити нове рішення, яким позбавити О
СОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх дочки ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без
змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту
його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі
касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної
сили до суду касаційної інстанції.
ГОЛОВУЮЧИЙ