2а/0470/4507/12 Про скасування податкових повідомлень-рішень про донарахування суми ввізного мита та податку на додану вартість при ввезенні 6 автомобілів як іноземної інвестиції до статутного капіталу ТОВ - 17.04.2018 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2012 (суддя - Маковська О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2012 (головуючий суддя - Чередниченко В.Є., судді - Коршун А.О., Панченко О.М.) у справі № 2а/0470/4507/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОГРАД" до Дніпропетровської митниці, за участю Прокуратури м. Дніпропетровська, про скасування податкових повідомлень, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОГРАД" (далі - ТОВ "ТЕХНОГРАД") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення Дніпропетровської митниці від 02.04.2012 № 62 та №63.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2012, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що положення Закону України № 2134-ІІІ від 07.12.2000 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні" (2134-14) спрямовані на стимулювання виробництва автомобілів в Україні та недопущення випадків ухилення від оподаткування при їх ввезенні чи продажу, а отже регулює зовсім інші правовідносини, ніж ті, що були предметом перевірки.

Приймаючи рішення про залишення рішення суду першої інстанції без змін колегія суддів апеляційної інстанції виходила з тих мотивів, що на день ввезення позивачем спірних автомобілів у вигляді внеску до статутного фонду були відсутні пільги у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, а зобов'язання з їх сплати виникли у позивача в 2007 році при ввезені товарів на митну територію України . Проте, відповідачем оскаржуване податкове повідомлення прийнято після спливу 1095 календарних днів, тобто поза межами строку давності визначення грошового зобов'язання відповідно до положень пункту 15.1 та пункту 15.2 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Прокуратура м. Дніпропетровська оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 18 Закону України "Про режим іноземного інвестування", пункту 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні" (2134-14) . Крім того, зазначає, що положення пункту 15.2 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та пункту 102.2 статті 102 Податкового кодексу України виключає у даному випадку застосування строку давності визначення спірних грошових зобов'язань.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Дніпропетровською митницею проведено перевірку стану дотримання ТОВ "ТЕХНОГРАД" законодавства України з питань митної справи, про що складено акт від 07.03.2012 07/12/110050000/0032633593.

За наслідками проведеної перевірки встановлено порушення позивачем статті 17 Закону України "Про Єдиний митний тариф", пункту 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні" (2134-14) , пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: не було сплачено ввізне мито та податок на додану вартість при ввезенні 6 автомобілів як іноземної інвестиції до статутного фонду ТОВ "ТЕХНОГРАД".

На підставі названого акту перевірки Дніпропетровською митницею прийнято: податкове повідомлення від 02.04.2012 № 62 про визначення податкового зобов'язання із ввізного мита у загальній сумі 858242,18 грн., у тому числі: 381440,97 грн. за основним платежем та 476804,21 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення від 02.04.2012 № 63 - про визначення податкового зобов'язання із податку на додану вартість у загальній сумі 171648,43 грн., у тому числі: 76288,19 грн. за основним платежем та 95360,24 грн. за штрафними санкціями.

Судами з'ясовано, що позивачем у 2007 році ввезено на митну територію України автотранспортні засоби, зокрема: "BENTLEY CONTINENTAL FL YING SPUR 2007", номер кузова SCBBE53WX7C051363 державний номер АЕ 6595 ЕВ, 2007 року випуску; "Mazda 5", номер кузова JM1CR293860114445, державний номер АЕ3272ВН, 2006 року випуску; "Mazda 5", номер кузова JM1CR293960114681, державний номер АЕ 3272ВН, 2006 року випуску; "Mazda 5", номер кузова JM1CR293860120715, державний номер АЕ 3271ВН, 2006 року випуску; "Mazda 5", номер кузова JM1CR293160119339, державний номер АЕ 3223ВН, 2006 року випуску; "Mazda"СХ-7, ідентифікаційний номер JM3ЕR293770103695, державний номер АЕ 3232ВН, 2006 року випуску.

Вищезазначені транспортні засоби ввезені і передані до статутного капіталу ТОВ "ТЕХНОГРАД" у вигляді іноземних інвестицій.

В подальшому, автотранспортні засоби за договорами оренди транспортних засобів від 01.01.2008 за № 28, № 29, від 31.01.2012 за №02/о та №03/о були передані в користування ПАТ "ЕЛЕКТРОГРАД". Автомобіль марки "Mazda 5", номер кузова JM1CR293860114445, державний номер АЕ3272ВН, 2006 року випуску за договором купівлі-продажу від 04.01.2012 було відчужено ПАТ "ЕЛЕКТРОГРАД".

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про режим іноземного інвестування" майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.

Відповідно до частини п'ятої статті 18 Закону України "Про режим іноземного інвестування" якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Разом з тим, на момент ввезення ТОВ "ТЕХНОГРАД" транспортних засобів на митну територію України діяли положення Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) , який спрямований на захист конкуренції між суб'єктами підприємницької діяльності, створеними без залучення коштів або майна (майнових чи немайнових прав) іноземного походження, та суб'єктами підприємницької діяльності, створеними за участю іноземного капіталу, забезпечення державного захисту вітчизняного виробника та конституційних прав і свобод громадян України.

Офіційне тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" та частини першої статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" надав Конституційний Суд України у рішенні від 29.01.2002 № 1-рп/2002 (v001p710-02) .

Так, за висновками Конституційного Суду України, з дня набуття чинності частиною першою статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" спеціальне законодавство та державні гарантії захисту іноземних інвестицій, які діяли на момент реєстрації інвестицій і підлягали застосуванню на вимогу іноземного інвестора на підставі гарантій від зміни законодавства, застосовуються у межах, передбачених статтею 3 цього Закону та статтею 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Положення частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.

Таким чином, Закон України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) , який прийнятий пізніше, ніж Закон України "Про режим іноземного інвестування" (93/96-ВР) , припинив пільги для підприємств з іноземними інвестиціями.

В той же час, згідно з положенням пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні" (2134-14) автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України.

Метою зазначеного Закону є стимулювання виробництва автомобілів в Україні та недопущення випадків ухилення від оподаткування при їх ввезенні чи продажу. Закон України "Про режим іноземного інвестування" (93/96-ВР) та Закон України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) взаємопов'язані щодо припинення податкових пільг для підприємств з іноземними інвестиціями, зокрема, при ввезені в Україну автомобілів.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що підприємства з іноземними інвестиціями не звільнені від обов'язку сплати податків і зборів при передачі у володіння або (та) у користування автомобілів, які були попередньо ввезені в Україну без сплати передбачених законодавством податків та зборів, контроль за сплатою яких здійснюють митні органи.

Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 29.01.2002 №1-рп/2002 (v001p710-02) , застосування до підприємств з іноземними інвестиціями національного режиму валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідає взятим Україною за зазначеними договорами міжнародним зобов'язанням.

Враховуючи викладене, позивач при ввезенні транспортних засобів на митну територію України у 2007 році як іноземної інвестиції до статутного фонду не був звільнений від сплати ввізного мита та податку на додану вартість.

Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, контролюючим органом суми податкових зобов'язань визначені (донараховані) позивачу із пропуском строку давності.

Так, згідно з абзацом першим пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Встановлена наведеними нормами вимога щодо строку давності є загальною і поширюється на всі випадки визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, за виключенням випадків, перелік яких встановлений пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України. В цьому переліку визначення митним органом грошових зобов'язань з підстав несплати їх суми при ввезенні товарів на митну територію України немає.

Аналогічна правова норма була закріплена у підпункті 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який втратив чинність з 01.01.2011, що не вплинуло на правильність висновку про протиправність визначення зобов'язань контролюючим органом згідно спірних податкових повідомлень.

За наведених обставин рішення судів про задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень Дніпропетровської митниці від 02.04.2012 № 62 та №63 підлягають залишенню без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.