УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в
складі:
головуючого Стельмах Н.С, суддів Звягінцевої О.М., Молчанова
С.I., при секретарі Коваленко Т.В., розглянув у відкритому
судовому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за
позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, КП БТI м. Донецька про
визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання
права власності на неї і зобов'язання КП БТI зареєструвати його і
встановив:
в апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 за довіреністю
ОСОБА_4 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким частково
задоволено вказаний позов, і ставить питання про його зміну з
відмовою в задоволенні позову про визнання недійсним договору
купівілі-продажу квартири, оскільки вважає, що судом порушено
норми матеріального і процесуального права .
В засіданні апеляційного суду представник позивача за
довіреністю ОСОБА_5 заперечувала проти доводів скарги і просила
про її відхилення та залишення судового рішення без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено
наступні обставини.
12 липня 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним
позовом, який уточнив в заявах від 17.03.2006 р. (а.с.86-90) та
від 5.07.2006 р. (а.с. 160-161), до відповідачів.
Зазначав, що він за договором купівлі-продажу від 16 травня
2000 року є власником квартири АДРЕСА_1.
В жовтні 2000 року між ним та ОСОБА_3 відбулася попередня
домовленість щодо купівлі-продажу квартири, в рахунок якої
відповідачка передала йому аванс в сумі 5700 грн.
В наступному вони не домовилися щодо ціни за квартиру і угода
купівлі-продажу не відбулася.
Рішенням суду від 8 травня 2002 року, ухваленим в його
відсутність, вказана угода була визнана дійсною і 13.11.2002 року
ОСОБА_3 продала квартиру ОСОБА_2
Після того, як позивач довідався про наявність вказаного
судового рішення, він звернувся з скаргою до апеляційного суду,
рішенням якого від 3.06 2004 року було скасовано судове рішення
від 8 травня 2002 року і в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання
угоди купівлі-продажу квартири та визнання за нею права власності
на цю квартиру було відмовлено.
За таких обставин, він просив суд ухвалити рішення, яким
визнати договір купівлі продажу його квартири між ОСОБА_3 та
ОСОБА_2 недійсним, визнати за ним право власності на спірну
квартиру і зобов'язати КП БТI м. Доненька скасувати реєстрацію
права власноста на квартиру ОСОБА_3 та зареєструвати його право
власності на цю квартиру а також стягнути з відповідачів на його
користь судові витрати.
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 9
жовтня 2006 року позов задоволено частково, визнано недійсним
договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 13.11.2002
року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, стягнуто з відповідачів судові
витрати, в задоволенні інших вимог відмовлено за відсутністю
спору.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення
суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі
повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються
як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що
міститься в п. 1 постанови "Про судове рішення" № 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на
підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із
загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для справи, висновки суду про
встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 658 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
право
продажу товару належить його власникові. Якщо продавець товару не
є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку,
якщо власник не має права вимагати його повернення.
Згідно із ст. 388 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо майно за
відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його
відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добрросовісний
набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у
тому числі у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з
його волі.
Аналогічні положення регламентовано ст.ст. 225, 145 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
в редакції 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року, що діяв на
час укладення оспорюваної угоди та на які послався суд в
оскарженому рішенні.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що спірну
квартиру було відчужено не власником та поза його волі, відповідно
до вимог ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, в редакції 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року, дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності підстав для
визнання договору її купівлі-продажу недійсним як такого, що не
відповідав вимогам закону.
За таких обставин, не можна визнати спроможними доводи
апеляційної скарги про порушенням судом першої інстанції при
ухваленні рішення по цій справі норм матеріального і
процесуального права.
Крім того, всупереч доводам апеляційної скарги, в обсязі цієї
справи ніким з учасників взагалі не подано відповідної заяви про
поворот виконання судового рішення від 8 травня 2002 року за іншою
цивільною справою.
Тому доводи представника відповідача про те, що суд замість
вирішення заявленого за цією справою позову про визнання недійсним
договору купівлі-продажу спірної квартири, повинен був вирішувати
питання про поворот виконання скасованого судового рішення за
іншою цивільною справою - не грунтуються на вимогах чинного
процесуального законодавства, зокрема ст. 381 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або
неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї
справи норм матеріального чи процесуального права та
невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для
задоволення скарги і зміни судового рішення немає. Керуючись ст.
ст. 307, 308, 314 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд,
ухвалив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_4
відхилити, рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від
9 жовтня 2006 року залишити без зміни..
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути
оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня
набрання нею законної сили.
СУДДI