Справа № 22-ц-5772 / 2006 року Головуючий 1 інстанції -
Бондаренко В.М
Категорія - про розірвання договору Доповідач - Кісь П.В.
оренди
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2006 року. Колегія суддів судової палати у
цивільних справах апеляційного суду Харківської області в
складі: головуючого-судді Кіся П.В., суддів - Кругової С.С.,
Пилипчук Н.П., при секретарі - Соколовій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в
місті Харкові справу
за апеляційною скаргою з доповненням ОСОБА_1, який діє від
імені З AT КБ "ПриватБгінк", на рішення Банківського районного
суду Харківської області від 15.09.2006 року та на додаткове
рішення цього ж суду від 04.10.2006 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ЗАТ КБ
"ПриватБанк" про розірвання договору оренди, виселення та
відшкодування збитків, -
ВСТАНОВИЛА:
08.08.2005 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним і
просила розірвати договір оренди нежилого приміщення,
розташованого по АДРЕСА_1 м. Валки Харківської області, виселити
Банківське відділення ЗАТ КБ "ПриватБанк" з приміщення, стягнути з
банку у відшкодування матеріальних збитків 9 900 грн., судові
витрати по справі, та у якості відшкодування моральної шкоди 25
000 грн.
В обгрунтування позову посилалася на те, що 15.10.2001 року
від її імені і в її інтересах, оскільки на той час була
неповнолітньою, її батько ОСОБА_3. уклав з ЗАТ КБ "ПриватБанк"
договір оренди нежилого приміщення, за яким вона передала в оренду
ЗАТ КБ "ПриватБанк" нежиле приміщення, розташоване в м. Валки по
АДРЕСА_1 строком до 31.12.2006 року. Умовами договору визначений
порядок передачі нею приміщення орендарю, умови користування
приміщенням, порядок проведення переобладнання приміщення та інші
умови. В порушення пункту 2.4.1. Договору, яким встановлено, що
орендар має право переобладнувати і переплановувати орендоване
приміщення згідно до своїх статутних завдань лише за письмовою
згодою орендодавця, ЗАТ КБ "ПриватБанк" без згоди позивачки, без
згоди її законного представника, без одержання для цього
відповідної документації провело переобладнання орендованого
приміщення, демонтувало віконну раму, встановило замість неї
банкомат, збудувало не передбачені проектом східці і навіс над
ними, змінило розмір дверного отвору і конфігурацію віконних
блоків, на фасаді розмістило рекламу. Вважає, що відповідач цими
неправомірними вчинками, заподіяв їй матеріальні збитки на суму
9900 грн., які складаються з вартості відновлювальних робіт та
витрат на визначенні їх розміру, а також моральну шкоду, так як
постановою інспекції держбудконтролю Харківської обласної
державної адміністрації за самовільну заміну архітектурного
вигляду будинку вона, як його власник, була притягнута до
адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на 170 грн.
Вона вимушена була витрачати додаткові зусилля на захист порушених
прав, визначення розміру збитків, звертатись до суду, витрачати
час на захист своїх інтересів. (а.с. 1 -3,95).
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від
15.09.2006 року позов ОСОБА_2. задоволений частково. Судом
вирішено розірвати договір оренди нежилого приміщення, укладений
15.10.2001 року, виселити ЗАТ КБ "ПриватБанк" з нежилого
приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 Харківської області,
стягнути з ЗАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2. 9900 грн. у
якості відшкодування матеріальних збитків та 15000 грн. для
відшкодування моральної шкоди.
Додатковим рішенням цього ж суду від 04.10.2006 року ухвалено
стягнути з ЗAT КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2. витрати на
надання юридичної допомоги в сумі 1 500 грн.
В апеляційній скарзі представник ЗАТ КБ "ПриватБанк" просить
скасувати рішення Банківського районного суду Харківської області
від 15.09.2006 року та додаткове рішення цього ж суду від
04.10.2006 року, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову
ОСОБА_2. відмовити в повному обсязі.
Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, представник
відповідача посилається на грубе порушення судом норм
матеріального та процесуального права.
Вказує, що суд порушив вимоги ст. 122 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, оскільки прийняв до провадження даний позов,
незважаючи на наявність в Червонозаводському районному суду м.
Харкова позовної заяви ОСОБА_2. до КБ "ПриватБанку" про розірвання
договору оренди від 15.10.201 року з підстав порушення банком п.
2.4.1. Договору.
Зазначає, що всупереч ст.. 130 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
судом
не було проведено попереднє судове засідання, судом не проведені
відповідні дії, які в подальшому призвели до неправильного
вирішення судом справи по суті. Суд не вирішив питання про
залучення до участі в справі Управління містобудування та
архітектури Харківської обласної державної адміністрації, позбавив
ПриватБанк можливості надати суду свої докази та заперечення на
позов.
Звертає увагу, що згода на переобладнання та прибудову була
дана позивачем в особі його законного представника ще під час
підписання договору оренди 15.10.2001 року, а суд, не провівши
попереднє судове засідання та відмовивши в задоволенні клопотання
про перерву в судовому засіданні, позбавив банк можливості надати
суду рішення Банківської міської ради від 30.05.2002 року про
затвердження акту державної приймальної комісії про прийом в
експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за адресою: м.
Валки, АДРЕСА_1 , яким було прийнято в експлуатацію будівлю у тому
вигляді, який вона має зараз.
Зауважує, що рішення суду не містить в собі посилання на
докази та норми матеріального права, якими керувався суд ,
встановлюючи факт наявності моральної шкоди та визначаючи її
розмірі.
Посилається на відсутність в рішенні суду інформації щодо
задоволення позову або відмови в його задоволенні відносно іншого
відповідача ОСОБА_3., що суперечить вимогам ст. 215 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
.
Представник, не погоджуюсь з додатковим рішенням суду, вказує
на розгляд заяви про ухвалення цього рішення без участі
ПриватБанку.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб,
які з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи
апеляції, вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з
наступних підстав.
Згідно п. З ч. 1 ст. 307 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
апеляційний
суд за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду
першої інстанції має право змінити його за наявності підстав,
передбачених ст. 309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Колегія вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу,
забезпечив дотримання головних засад цивільно судочинства, сприяв
всебічному і повному з'ясуванню обставин справи забезпечив
сторонам рівні можливості щодо надання доказів, їх дослідження та
доведеності перед судом їх переконливості, вирішив справу на
засадах змагальності.
Так, судом встановлено, що 15.10.2001 р. між власником
нежилого приміщення ОСОБА_2., інтереси якої у зв'язку з її
неповноліттям представляв її батько ОСОБА_3., з одного боку та ЗАТ
КБ "ПриватБанк" з другого був укладений договір оренди нежитлового
приміщення, умови якого порушив ЗАТ КБ "ПриватБанк", зробивши
всупереч вимог пункту 2.4.1. цього договору переобладнання і
прибудови без згоди на це орендодавця.
За таких обставин, позивач дійсно згідно п. 4.1. Договору та
ст.ст. 526, 611, 773, 1166, 1167 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
має право
вимагати дострокового розірвання договору оренди та на
відшкодування заподіяної їй матеріальної і моральної шкоди.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції правильно дійшов
висновку про розірвання договору оренди, виселення ЗАТ КБ
"ПриватБанк" з нежитлового приміщення, стягнення матеріальних
збитків в сумі 9 900 грн., витрат на надання юридичної допомоги в
сумі 1 500 грн. Висновок суду про задоволення цієї частини позову
грунтується на відповідних доказах, яким суд дав належну оцінку.
Разом з тим, розмір компенсації за моральну шкоду у сумі 15
000 грн. судом першої інстанції визначено без достатніх для цього
підстав. Враховуючи конкретні обставини справи, судова колегія
вважає, що вони не містять доказів на підтвердження того, що для
компенсації моральної шкоди, заподіяної позивачці неправомірними
діями ЗАТ КБ "ПриватБанк", необхідно саме 15 000 грн. і не менше.
З огляду на те, що позивачем не надано розрахунку суми витрат на
відшкодування моральної шкоди, зважуючи на те, що позивачем
доведений факт вчинення відповідачем неправомірних дій, які
потягли притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності,
створили їй негативні наслідки, для вирішення яких позивачка
вимушена була витрачати додаткові зусилля, суд вирішує за
необхідне визначити розмір компенсації за. моральну шкоду, що
доведена ОСОБА_2., у розмірі 500 грн.
Iнші доводи апелянта висновки суду не спростовують.
Відхиляючи доводи апелянта, судова колегія виходить з того,
що у відповідності з вимогами ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, цивільне судочинство здійснюється на засадах
змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або
заперечень, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і
вирішує справи на підставі наданих доказів.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд апеляційної
інстанції перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду
першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,
заявлених у суді першої інстанції.
Справа знаходилась в провадженні Банківського районного суду
з 08.08.2005 року, тобто більше одного року. За цей час справа
розглядалась також і апеляційним судом за участю представників ЗАТ
КБ "ПриватБанк" у зв'язку перевіркою законності і обгрунтованості
ухвали судді Валківського районного суду від 18.8.2005 р. про
відмову в прийнятті позовної заяви ОСОБА_2. як не підсудної судам
загальної юрисдикції. За наслідками розгляду справи апеляційною
інстанцією 27.10.2005 року вказана ухвала судді скасована, а
справа передана для вирішення спору до того ж суду зі стадії
прийняття позовної заяви.
Проте відповідачем за весь цей час не надано суду першої
інстанції жодного доказу з метою спростування доводів позивача.
Черговими представниками ЗАТ КБ "Приватбанк", які з'являлись
до суду першої інстанції, заявлялись процедурні клопотання,
спрямовані на забезпечення судової тяганини.
Так, 31.07.200(5 р. за клопотанням представника відповідача
ОСОБА_4, суд надав представнику відповідача всі матеріали справи
для ознайомлення, проте 09.08.2006 р. до канцелярії суду від
представника ЗАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_4 надійшло клопотання про
відкладення судового розгляду, призначеного на 10.8.2006 р. у
зв'язку з знаходженням представника ЗАТ КБ "ПриватБанк"
Железнякової I.М. ... у відпустці та про надання копій ухвали
судді, позовної заяви, долучених до неї письмових доказів (копії
договору та ін.). Ухвалою від 10.8.2006 р. суд відклав розгляд
справи на 29.08.2006 р. у зв'язку з неявкою представника
відповідача та його заявою і направив на адресу ЗАТ КБ
"ПриватБанку" ухвали про відкриття провадження, про відкладення
розгляду справи, копію ухвали, копії інших документів-а всього на
41 арк. (а.с.105,109,110,111,112).
Однак 29.08.2006 р. у попередньому судовому засіданні
представник відповідача ОСОБА_5. заявляла лише клопотання про
залишення позовної заяви з тих підстав, що вона не підсудна суду
загальної юрисдикції, хоча це питання було вже вирішено
апеляційною інстанцією. Iнших клопотань представник відповідача не
заявляла.(а.с.115-119).
15.09.2006 р. в судовому засіданні, в яке з'явився вже інший
представник відповідача-ОСОБА_1., останнім знову ж таки заявлено
те ж саме клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з
тих же підстав, яким суд апеляційної інстанції надав оцінку в
своїй ухвалі ще 27.10.2005 року, а коли суд відмовив у його
задоволенні, представник ЗАТ КБ
"ПриватБанку" ОСОБА_1. відмовився давати будь-які пояснення,
пославшись на відсутність при ньому необхідних документів.
Посилання апелянта на позбавлення його можливості надати суду
свої докази та заперечення на позов не відповідає дійсності,
оскільки з справи вбачається, що відповідач приймав участь у
судових засіданнях, мав передбачені ст. 27, 31 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
права та обов'язки, тобто повністю реалізував свої
процесуальні права.
Більш того, зважуючи на доводи апелянта про порушення судом
першої інстанції вимог закону про фіксацію судового засідання за
клопотанням відповідача за допомогою технічних засобів,
апеляційний суд надав можливість представникам ЗАТ КБ
"ПриватБанку" подавати докази та доводи ті обставини, на які
посилається в апеляційній скарзі, а також на ті, які навіть не
зазначав у апеляційній скарзі, але вказав на них у судовому
засіданні.
Проте і при розгляді справи у суді апеляційної інстанції
представниками ЗАТ КБ "ПриватБанку" не спростовані доводи
позивача.
Так, стверджуючи про вчинення переобладнань вікна, дверей,
облаштування навісу, східців, встановлення рекламного щита на
приміщенні по АДРЕСА_1, представники ЗАТ КБ "ПриватБанку" надали
суду копію машинописного тексту заяви ОСОБА_3 про згоду на
проведення робіт в орендованому приміщенні, а також не посвідчену
повноважною особою копію титульної частини акту державної
приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого
будівництвом об'єкту від 12.02.2002 р.
При цьому представник ЗАТ КБ "ПриватБанку" не зміг пояснити
ким, коли і за яких умов над машинописним текстом було вчинено
дописку - "реконструк в аренд, здании", яка ніким не застережена і
вчинення якої сам ОСОБА_3., від імені якого, начебто, виготовлена
заява, категорично заперечує.
Проте, навіть в такому стані цей лист свідчить про згоду
ОСОБА_3. на проведення ремонтних робіт лише в самому приміщенні,
чого він і не оспорює. Разом з тим, ні зазначений машинописний
текст письмової згоди ОСОБА_3., ні титульний фрагмент акту
державної комісії від 12.2.2001 р. не містять даних про перелік і
характер ремонтних робіт. Крім того, в них йде мова про ремонтні
роботи в приміщенні, а в позові йде мова про зовнішні
переобладнання приміщення, які призвели до заміни архітектурного
вигляду будинку, які потягли притягнення ОСОБА_2. до
адміністративної відповідальності за ст.97 КУпАП.
Зазначена позивачем сума матеріальних збитків, обумовлених
необхідністю приведення будівлі до попереднього стану та судові
витрати за надання правової допомоги на суму 1500 грн.
відповідачем та його представниками не оспорювалась. їх доводи про
порушення процесуального закону не спростовують висновок
додаткового рішення суду, оскільки питання про судові витрати є
похідним від питання по суті позову. Крім того, надані
представником позивача фрагменти журналу обліку вихідної
кореспонденції суду, матеріали справи, а також пояснення
представників відповідача і надана ними поштова кореспонденція
свідчать на користь доводів позивача і його представника. В той же
час представниками ЗАТ КБ "ПриватБанк" не спростовані доводи
позивача про розмір судових витрат на правову допомогу, які
підтверджені письмовими доказами(а.с. 95, 98, 99,100,128-143).
Доказів на підтвердження того, що згода на переобладнання та
прибудову була дана позивачем в особі його законного представника
ще під час підписання договору оренди, як суду першої інстанції,
так і суду апеляційної інстанції, відповідачем не надано.
Iнші твердження та доводи апеляційної скарги не є суттєвими.
Рішення суду першої інстанції в частині розірвання договору і
відшкодуванні матеріальних збитків та судових витрат ухвалене з
додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе
рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303,
304, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
судова колегія, -
ВИРIШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє від імені ЗАТ КБ
"ПриватБанк", задовольнити частково.
Рішення Валківського районного суду Харківської області від
15.09.2006 року в частині стягнення моральних збитків змінити.
Стягнути з ЗАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 500 грн. у
якості відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині рішення Валківського районного суду від
15.9.2006 р. залишити без змін.
Додаткове рішення Валківського районного суду Харківської
області від 04.10.2006 р. залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту
його оголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку
безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з
дня набрання законної сили.