Головуючий

Категорія № 5 у першій інстанції: Матвейшина О.Б.

Доповідач: Медведєв A.M.

07 грудня 2006 року Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

Головуючого: Медведева A.M.

суддів: Заіки В.В., Фарятьєва C.O.

при секретарі: Малошонок О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська Луганської області від 27 липня 2006 року за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод користування додатковими приміщеннями, -

У травні 2005 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод користування додатковими приміщеннями, посилаючись на те, що вони є власниками кв.АДРЕСА_1. Відповідачі є власниками кв.26, яка розташована у цьому ж будинку напроти їх квартири. Оскільки вони і відповідачі є співвласниками допоміжних приміщень у зазначеному будинку, зокрема: будинковими сходами, майданчиком на сходах четвертого поверху, горищним приміщенням, тому мають рівне право користування цими приміщеннями. Але відповідачі без їх згоди та належного дозволу компетентних органів здійснили перепланування сходового майданчику, збудувавши бетонну стіну з металевими дверима, якою наполовину перегородили цей сходовий майданчик, чим створили перешкоди у користуванні ним та у доступі на горище будинку.

Оскільки відповідачі добровільно усунути зазначені перешкоди не бажають, тому просили суд зобов'язати відповідачів привести будинкові сходи, майданчик на сходах четвертого поверху і горищне приміщення у стан передбачений планом будинку шляхом зносу зазначених самовільних переобладнань та перепланувань за свій рахунок.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були задоволені: суд зобов'язав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 усунути створені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перешкоди у користуванні допоміжними приміщеннями буд. АДРЕСА_1, а саме: будинковими сходами, майданчиком на сходах четвертого поверху, горищним приміщенням і привести будинкові сходи, майданчик на сходах четвертого поверху і горищне приміщення у стан передбачений планом будинку шляхом зносу зазначених самовільних переобладнань та перепланувань за свій рахунок.

В апеляційній скарзі представник відповідачів ОСОБА_1. З рішенням суду не згодна, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачам відмовити, посилаючись на те, що оскаржуване рішення було ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, оскільки судом неповно були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме: яким чином перебудова будинкових сходів, сходового майданчика перед горищем порушує право позивачів на користування ними або робить таке користування неможливим. Також судом не був врахований висновок Луганської філії Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій від 04.10.2005 року та ненадана можливість для пред'явлення інженерно-технічної експертизи щодо можливості зносу та вартості допоміжного приміщення.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність і законність оскаржуваного рішення,

дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду (2482-12) № 2482 від 19 червня 1992 року, приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв, тощо) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно з частинами 2 та 3 ст.10 цього ж Закону, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання елементів зовнішнього благоустрою; допоміжні приміщення окремо приватизації не підлягають.

При розгляді справи судом було встановлено, що квартири, у яких мешкають сторони, свого часу були приватизовані попередніми мешканцями, а потім були продані сторонам по справі.

Відповідно зі ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження цим майном здійснюється за згодою всіх співвласників.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що квартири сторін знаходяться у багатоквартирному будинку і, приватизувавши їх, попередні власники набули відповідно і права власності на допоміжні приміщення будинку, куди входять спірні будинкові сходи, майданчик на сходах четвертого поверху і горищне приміщення, без окремої приватизації. При цьому суд враховував, що позивачі і відповідачі, які згодом придбали у цьому будинку свої квартири, також відповідно набули права власності на вказані допоміжні приміщення, ставши співвласниками цих допоміжних приміщень нарівні з іншими власниками квартир цього ж будинку.

Крім цього, судом було встановлено і те, що відповідачі без згоди позивачів та інших співвласників допоміжних приміщень будинку здійснили перепланування допоміжних приміщень, а саме: сходового майданчику четвертого поверху, збудувавши на ньому бетонну стіну з металевими дверима, якою наполовину перегородили зазначений майданчик, тому суд дійшов висновку, що тим самим було порушено право позивачів та і інших співвласників будинку на спільне володіння і користування зазначеними приміщеннями, оскільки цими діями відповідачів для позивачів були створені перешкоди у володінні і користуванні ними та у доступі на горище будинку.

Зазначені висновки суду відповідають матеріалам справи, вимогам закону і не спростовуються доводами апеляційної скарги, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення судова колегія не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія,

Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_1, відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська Луганської області від 27 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена з дня її проголошення у касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.