УХВАЛА Iменем України
     2006 року грудня  5  дня  колегія  суддів  Судової  палати  у
цивільних справах апеляційного  суду  Дніпропетровської  облаті  в
складі:
     Головуючого - Неклеси В.I.
     Суддів  Братіщевої Л.А., Соколан Н.О.
     при секретарі  Бондаренко I.В. за участю позивача ОСОБА_1  та
відповідачки ОСОБА_2
     розглянула у відкритому судовому засіданні  в  місті  Кривому
Розі цивільну справу за апеляційною  скаргою  ОСОБА_2  на  рішення
Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 29 березня 2006  року
по справі за позовом ОСОБА_1,  ОСОБА_3  до  ОСОБА_2,  ОСОБА_4  про
визнання  особи  такими,  що  втратили  право  користування  жилим
приміщенням і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до  ОСОБА_1,  ОСОБА_3,
Відділу  громадянства,  міграції  і   реєстрації   фізичних   осіб
Жовтневого району м.Кривого Рогу про вселення  в  квартиру,  зміну
умов житлового найму, визначення реєстрації недійсною  і  вселення
незаконним,
                           встановила:
     4 квітня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися  до  суду  з
позовом до ОСОБА_2 про визнання особи  такою,  що  втратила  право
користування жилим приміщеням АДРЕСА_1 згідно  ст.  107  Житлового
кодексу ( 5464-10 ) (5464-10)
         України з тих підстав, що вона з липня 1999 р.
без  поважних  причин  не  проживає  у  вказанії  квартирі.  Потім
позивачі  уточнили  позов,  просили  визнати  ОСОБА_2  такою,   що
втратила право користування жилим приміщенням  згідно  ст.  71  ЖК
України.  А  в  судовому  засіданні  позивачі,доповнивши   позовні
вимоги, просили суд також визнати такою, що втратила право на жиле
приміщенню, ОСОБА_4.
                                2
     ОСОБА_2 звернулася до суду зі зустрічним позовом  до  ОСОБА_1
та ОСОБА_3, Відділу громадянства, міграції і  реєстрації  фізичних
осіб Жовтневого району  міста  Кривого  Рогу  про  вселення  її  з
неповнолітньою донькою ОСОБА_4 в спірну квартиру з тих підстав, що
в червні 1998 року вона хворіла, і за період її хвороби ОСОБА_1 та
його мати замінили замки на вхідних дверях, ключі ніхто не дав  їй
від нового замку, в квартиру її не пускають,  після  лікарні  вона
проживала з донькою в квартирі своїх батьків, а в даний  час  вона
пішла на квартиру. Просила суд в позові виділити їй з донькою  для
проживання в спірній квартирі  ізольовану  кімнату  розміром  12,4
кв.м, а тому, що відповідачка ОСОБА_3 прописана без  її  письмової
згоди, визнати її прописку незаконною,  як  ї  вселення,  зняти  з
реєстрації ОСОБА_3 за цією адресою.
     Рішенням  суду  від  21  березня  2006  року  позовні  вимоги
ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 задоволено частково.  ОСОБА_2
визнана такою, що втратила право користування житловим  приміщеням
в АДРЕСА_1 в решті частини в позові відмовлено.
     Позовні  вимоги  ОСОБА_2  до  ОСОБА_1,   ОСОБА_3   задоволено
частково,  визнано  реєстрацію  ОСОБА_3  в  АДРЕСА_1   незаконною,
зобов"язано Відділ громадянства, міграції  і  реєстрації  фізичних
осіб Жовтневого району м.Кривого Рогу, зняти її  з  реєстрації  за
вказаною адресою, в решті частини в позові відмовлено.
     В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить  питаня  про  скасування
рішення  та  постановлення  нового  по  суті  її  позовних  вимог,
оскільки  висновки  суду  не  відповідають  фактичним   обставинам
справи, доказам, добутим в судовому  засіданні,  суд  не  з"ясував
причини її відсутності в спірнії квартирі понад встановлені ст. 71
ЖК України строки, те, що вона не мала ключа від  квартири,  двері
їй  ніхто  не  відкривав,  ОСОБА_3  вселилась  в  квартиру  ще  до
реєстрації шлюбу з ОСОБА_1, в лютому 2000 р. у них народився  син.
I в такому випадку, як вона могла жити в цій квартирі.
     Перевіривши законність та  обгрунтованність  рішення  суду  в
межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів
вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню  в  наступних
підстав.
     Суд першої інстанції правильно  встановив  обставини  справи,
дав їм належну оцінку та обгрунтовано, у відповідності  з  нормами
матеріального та  процесуалдьного  права,  частково  задовольнивши
позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_3, визнав ОСОБА_2 такою, що втратила
право
                                з
     користування житловим  приміщенням  в  АДРЕСА_1  та  частково
задовольнивши  зустрічний  позов  ОСОБА_2  до  ОСОБА_1,   ОСОБА_3,
Відділу  громадянства,  міграції  і   реєстрації   фізичних   осіб
Жовтневого району м.Кривого  Рогу,  визнав  реєстрацію  ОСОБА_3  в
АДРЕСА_1 незаконною, і зобов"язав Відділ громадянства, міграції  і
реєстрації фізичних осіб Жовтневого району м.Кривого Рогу зняти її
з реєстрації за вказаною адресою.
     У судовому засіданні встановлено, що  згідно  ордера  ОСОБА_5
від 30.01.1996 р. виданого виконавчим комітетом Жовтневої районної
Ради м.Кривого Рогу на ім"я основного квартиронаймача ОСОБА_5 була
надана  трикімнатна  кв.69  в  буд.22  по  вул.Електрозаводська  в
Жовтневому районі м.Кривого Рогу на склад сім"ї  з  двох  чоловік:
ОСОБА_5 і її сина ОСОБА_1 -  позивача  по  справі.  25.02.1989  р.
ОСОБА_5 зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_2, яка  26.02.1998
р.   згідно   договору   найму   житлової   площі   між   основним
квартиронаймачем  ОСОБА_5  і  ОСОБА_2  була  прописана  в  спірній
квартирі.
     До липня 1998 р. ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх неповнолітня
донька  ОСОБА_4,  1989  року  народження,  проживали   в   спірній
квартирі. В липні 1998 р. ОСОБА_5 захворіла, під час її хвороби її
мати ОСОБА_6 перевезла її речі в свою квартиру,  і  з  цього  часу
ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживала. 25.02.1999  р.  шлюб  між
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.  IНФОРМАЦIЯ_1  р.  померла  ОСОБА_5-
мати позивача ОСОБА_1, і він залишився проживати в  квартирі  один
до 1.10.1999 p., поки не зареєстрував шлюб з  позивачкою  ОСОБА_3,
яка з відома ОСОБА_1  прописалася  в  спірну  квартиру  без  згоди
ОСОБА_2.
     Відповідачка ОСОБА_2, як встановив суд,  мешкала  в  квартирі
своїх батьків з донькою, а з 2000 р. мешкає окремо в АДРЕСА_2.
     Згідно  ст.71  Житлового  Кодексу  ( 5464-10 ) (5464-10)
          України   при
тимчасовій відсутності  наймача  або  членів  його  сім"ї  за  ним
зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
     Якщо наймач або члени його сім"ї  були  відсутні  з  поважних
причин понад шести місяців, цей строк за  заявою  відсутього  може
бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
     Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про  те,  що
ОСОБА_2 не недала суду доказів поважності її відсутності в спорній
квартирі з 1998  року,  а  також  доказів,  що  відповідачі  своєю
неправомірною поведінкою  не  давали  їй  можливості  вселитися  і
проживати в квартирі.
     Суд вірно з"ясував, що крім звернення з позовом 16.02.1999 р.
до суду про вселення її в спірну квартиру, іншого інтересу до цієї
квартирі вона не  проявляла,  за  своїм  позовом  в  суд  вона  не
з'явилася згідно  вимог  п.4  ст.229  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          ,
23.06.1999 р. ухвалою Жовтневого  районного  суду  м.Кривого  Рогу
позов ОСОБА_2 залишено без  розгляду,  тобто  ОСОБА_2  не  вживала
заходів до вселення в квартиру, ухвалу суду вона не оскаржила.
     Суд першої інстанції дав вірну  оцінку  доказам  про  те,  що
ОСОБА_2 ніколи до ОСОБА_1 з приводу відсутності в неї  ключів  від
нових дверей квартири, які  він  замінив  у  зв"язку  з  крадіжкою
особистого  майна,  що  була  здійснена  в   його   квартирі,   не
зверталась.
     Суд першої інстанції вірно з"ясував, що із свідчень допитаних
у судовому засіданні' свідків вбачається, що ОСОБА_2 приїжджала  в
квартиру, але ніхто із свідків  не  сказав,  що  вона  мала  намір
вселитися в квартиру, здійснювала дії, направлені на  вселення,  а
відповідачі їй в цьому перешкоджали.
     Доводи ОСОБА_2  про  те,  що  вона  з  поважних  причин  була
відсутня в спірній квартирі і мала  намір  вселитися  ще  до  того
часу, як ОСОБА_1  звернувся  з  позовом  до  суду,  спростовуються
матеріалами  справи  та  висновками  суду.  Iнші  доводи  ОСОБА_2,
викладені в апеляційній скарзі, не можуть  бути  взяті  до  уваги,
оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою
з висновками суду по їх оцінці, і  відповідно  до  ч.I  ст.57  ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
         юридичного значення  для  вирішеня  справи  не
мають.
     За таких обставин  колегія  суддів  підстав  для  задоволення
апеляційної скарги та скасування рішення не вбачає.
     Вирішуючи данний  спір,  суд  першої  інстанції  в  достатньо
повному обсязі встановив права і обов"язки  сторін,  обставини  по
справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку,  ухвалив
рішення, яке відповідає вимогам закону.  Висновки  суду  достатньо
обгрунтовані  і  підтверджені  письмовими  матеріалами  справи  та
поясненнями  учасників  процессу.   Суд   не   допустив   порушень
матеріального  або  процесуального  Закону,  які  могли   б   бути
підставою для скасування рішення.
     Керуючись  ст.ст.  303,  307,  308,   313-315   ЦПК   України
( 1618-15 ) (1618-15)
         , колегія суддів
     ухвалила: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
     Рішення Жовтневого  районного  суду  м.Кривого  Рогу  від  29
березня 2006 року залишити без змін.
     Ухвала набирає законної сили з моменту її  проголошення,  але
може бути оскаржена  до  Верховного  Суду  України  протягом  двох
місяців з дня набьрання нею законної сили.
     Судді