АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛIКИ КРИМ
Головуючий суду першої інстанції Кисельов Є.М.
Справа № 22-Ц-2163-Ф/ 06
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Притуленко О.В.
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних
справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
у складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.
суддів: Притуленко О.В.,
Мудрової В.В.,
при секретарі Цендра О.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
його представника та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії
цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконкому
Керченської міської ради, третя особа - приватний нотаріус
ОСОБА_6, про визнання не незаконним рішення виконкому Керченської
міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на
жиле приміщення, визнання недійсним договору купівлі-продажу
жилого будинку, припинення дії, яка порушує право, за апеляційною
скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_1 на рішення Керченського
міського суду АР Крим від 22 вересня 2006 року,-
ВСТАНОВИЛА :
У червні 2005 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, Керченського міського виконкому про визнання
недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.
У заяві позивач зазначав, що ОСОБА_7, яка є його матір'ю,
після визнання його за рішенням суду безвісно відсутнім,
приватизувала на себе вказану квартиру, скасувавши його реєстрацію
за даною адресою, та 18.06.2004 року продала квартиру без його
відома ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Посилаючись на те, що рішенням суду він не був визнаним
особою, що втратила право користування жилим приміщенням, вважає
що договір купівлі-продажу від 18 червня 2004 року був укладений з
порушенням чинного законодавства, у зв'язку з чим просив визнати
його недійсним.
В процесі розгляду справи позивач змінював зміст своїх
позовних вимог і в заяві від 19.09.2006 року просив визнати
незаконним рішення виконкому Керченської міської ради НОМЕР_1 про
приватизацію ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_1, визнати недійсним
свідоцтво про право власності на житло, видане на ім'я ОСОБА_7,
визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18 червня 2004 року
вказаної квартири та усунути перешкоди в користуванні ним спірним
приміщенням шляхом виселення відповідачів.
Рішенням суду від 22 вересня 2006 року у задоволенні позову
ОСОБА_5 було відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 ставить
питання про скасування зазначеного рішення суду, посилаючись на
порушення судом норм матеріального і процесуального права.
На думку апелянта суд не повно з'ясував обставини справи, не
прийняв до уваги висновки і мотиви, з яких було скасовано
попереднє рішення суду, не взяв до уваги той факт, що
відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не було виконано умови договору
по оплаті грошової суми за квартиру.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали
справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з відсутності
підстав для визнання незаконним приватизації спірної квартири,
договору купівлі-продажу, а також для задоволення інших вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду і вважає,
що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Керченського
міського суду від 28.08.2003 року ОСОБА_5 був визнаний безвісно
відсутнім, після чого його мати ОСОБА_7 на підставі рішення
Керченського міськвиконкому НОМЕР_1 приватизувала квартиру
АДРЕСА_1 та за договором купівлі-продажу від 18.06.2004. року
продала її ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за 17397 грн. Останні, в свою чергу,
на підставі договору дарування 18.06.2004 року передали ОСОБА_7
квартиру АДРЕСА_2 вартістю 11636 грн.
IНФОРМАЦIЯ_1 ОСОБА_7 померла.
26.04.2005 року ОСОБА_5 отримав спадщину у вигляді квартири
АДРЕСА_2.
Оскаржуючи рішення виконкому про передачу спірної квартири у
власність ОСОБА_7, апелянт посилається на те, що виконком
Керченської міської ради порушив його права, тим що не встановив
відповідно до ст.44 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(ст. 19 ЦК в ред.1963
року) опіку над його майном. Проте, позивач не надав суду жодного
доказу того, що таке майно було у наявності (і спірна квартира
належала до такого майна). А відповідно до вимог ст. 60 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
кожна сторона зобов'язана довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або
заперечень.
Норми житлового законодавства не передбачають зберігання
права на житлову площу за особами визнаними безвісно відсутніми.
При цьому треба звернути увагу на те, що рішення суду від
28.08.2003 року про визнання ОСОБА_5 безвісно відсутнім було
скасовано у зв'язку з його особистою появою за заявою позивача.
За таких обставин суд дійшов обгрунтованого висновку про
відсутність підстав для визнання незаконною приватизації квартири
матір'ю позивача, тому що за змістом ст.5 Закону України "Про
приватизацію державного житлового фонду" ( 2482-12 ) (2482-12)
право на
приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду
одержують громадяни України, які постійно проживають в цих
квартирах або за якими зберігається право на житло.
Доводи апелянта про неповне розрахування відповідачами за
договором купівлі-продажу квартири, укладеним з ОСОБА_7, не є
підставою для визнання правочину недійсним, оскільки підставою для
визнання правочину недійсним слугує невідповідність вимогам
закону. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у п.16 постанови № 3 від 28.04.1978 року "Про судову
практику в справах про визнання угод недійсними" невиконання або
неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її
недійсною, і у такому разі сторона може вимагати її розірвання або
застосування інших наслідків, передбачених договором та законом.
З урахуванням наведеного інші доводи про порушення судом норм
права не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки не
містять для цього правових підстав.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
колегія суддів судової палати у цивільних справах,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника позивача ОСОБА_5
відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 22 вересня
2006 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня
проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної
інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
З