УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області
у складі: головуючого Ювченко Л.П.
суддів : Азевича В.Б., Бабакової Г.А. при секретарі Тума О.В.
розглянувши у судовому засіданні у місті Донецьку цивільну
справу за апеляційними скаргами Науково - виробничого об"єднання
"Енергосоюз" на рішення Ленінського районного суду міста Донецька
від 12 липня 2006 року у справі за позовом Науково - виробничого
об"єднання "Енергосоюз" до ОСОБА_1, ТОВ УКБ "Комбіо" про визнання
недійсним договору купівлі-продажу адміністративного приміщення та
на додаткове рішення у вказаній справі від 27 вересня 2006 року, з
участю третьої особи приватного нотаріуса Задорожної Iрини
Генадійовни,
ВСТАНОВИВ:
Позивач оскаржує в апеляційному порядку рішення Ленінського
районного суду міста Донецька від 12 липня 2006 року, яким
відмовлено у задоволенні вказаного позову, та додаткове рішення
від 27 вересня 2006 року, яким з нього стягнуто державне мито в
сумі 1683 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення
розгляду справи в сумі 22 грн. 50 коп.
Апелянт посилається на те , що , ухвалюючи рішення та
відмовляючи у задоволенні позову про визнання правочину недійсним,
суд не врахував, що укладений між ОСОБА_1 і ТОВ УКБ "Комбіо"
договір купівлі - продажу адміністративного приміщення суперечить
вимогам закону. Адміністративне приміщення банком "Комбіо" куплено
у голови правління цього Банку ОСОБА_1. за 3076500 грн., хоча до
цієї угоди ця будівля продавалась за ціною більш ніж в десять
разів дешевше, чим порушені вимоги ст. 52 Закону України " Про
Банки та банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
, згідно якої угоди, що
здійснюються з пов"язаними з Банком особами,не можуть передбачати
більш сприятливі умови, ніж угоди, укладені з іншими особами. Суд
не врахував , що ОСОБА_2 , яка діяла за довіреністю від імені ТОВ
УКБ "Комбіо", мала право укладати договори купівлі - продажу на
суму, яка не перевищує 25000 в місяць, а уклала угоду на суму
3076500 грн. Не враховано і те, що було порушено його право, як
орендаря приміщення, яке знаходиться у спірному адміністративному
приміщенні, а також його право власності на проведені
невідокремлені поліпшення орендованого майна. Просить скасувати
рішення суду, задовольнити позов.
У засіданні апеляційного суду представник позивача Черкашин
I.Ю. наполягав на скарзі. Представник відповідачів ОСОБА_3.
просила рішення суду залишити без змінти. Відповідачка ОСОБА_1. та
третя особа -
приватний нотаріус ОСОБА_4. у судове засідання не з'явились ,
про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд першої інстанції , ухвалюючи рішення та відмовляючи у
задоволенні позову, виходив із того, що позивач не є власником
спірного приміщення та стороною угоди. Умови угоди, її сума ,
права та повноваження сторін не зачіпляють інтереси позивача.
Сума, за яку куплено адміністративне приміщення, є внутрішня,
економічна, господарська діяльність банківської установи , до якої
позивач не має відношення, Крім того, сума угоди обгрунтовувалась
висновком відповідного фахівця. Договір оренди не передбачає
обов"язковісь згоди орендаря орендодавцю - власнику майна на його
відчуження. Щодо доводів позивача про невідокремлені поліпшення
приміщення, то ніяких вимог майнового характеру у зв"язку з
вказаними поліпшеннями позивачем не заявлено.
Апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з
наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції повно
і правильно встановив фактичні обставини справи, дотримався вимог
матеріального і процесуального права.
Зокрема, суд обгрунтовано виходив із того, що позивач не є
власником спірного приміщення, не є стороною угоди. Умови , на
яких укладено договір купівлі-продажу , а також права та
повноваження осіб, які уклали договір, ніяким чином не зачіпляють
його інтереси. Договір оренди, на який посилається позивач, не
передбачає обов"язковість згоди орендаря на відчуження
орендодавцем переданого в оренду майна.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано,що
позивачем виконані поліпшення орендованого майна і при його
продажу вони не враховані, не є підставою для скасування рішення,
оскільки позивачем ніяких вимог щодо вказаних поліпшень не
заявлено.
Рішення суду відповідає встановленим у справі фактичним
обставинам, вимогам матеріального і процесуального права і підстав
для його скасування немає.
Немає підстав для скасування і додаткового рішення, оскільки,
стягуючи з позивача судовий збір у розмірі 1683 грн. та витрати на
інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи 22 грн. 50 коп.
, суд обгрунтовано у відповідності до Декрету Кабінету Міністрів
України від 12 лютого 1993 року з подальшими змінами виходив із
того,що ціна позову при оспорюванні угоди визначається сумою
угоди. Витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду
справи в сумі 22 грн.50 коп. відповідають вимогам Постанови
Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року. Керуючись ст.,
ст. 307,308,314 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги Науково-виробничого об"єднання "Енергосоюз"
відхилити.
Рішення Ленінського районного суду міста Донецька від 12
липня 2006 року та додаткове рішення цього ж суду від 27 вересня
2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного
Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної
сили.