АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛIКИ КРИМ
у м. Феодосії
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у
цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у
м. Феодосії у складі:
головуючого - Ломанової Л.О.,
суддів - Полянської В.О., Притуленко О.В.,
при секретарі - Цендрі О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії
цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Відкритого акціонерного
товариства "Джанкойський машинобудівельний завод" про скасування
наказів про накладення дисциплінарних стягнень, про скасування
наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягненні заробітної
плати за час вимушеного прогулу, стягненні моральної шкоди в сумі
5000 гривень, за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення
Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від
22 березня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ "Джанкойський
машинобудівельний завод" про скасування наказів про накладення
дисциплінарних стягнень, про скасування наказу про звільнення,
поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного
прогулу, стягнення моральної шкоди в сумі 5000 гривень. Вимоги
мотивовані тим, що він працював старшим майстром у IНФОРМАЦIЯ_1При
прийомі на роботу його вимусили скласти договір про повну
матеріальну відповідальність, хоча майстер цеху не входить до
Переліку посад і робіт, з якими може бути заключний такій договір.
Після повернення з відпустки, у жовтні 2005 року, він відмовився
приймати матеріальні цінності під свою відповідальність, за що
наказами № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 йому оголошені догани. Наказом
НОМЕР_3 він був звільнений з посади за п.3 ст. 40 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
. Вважає накази про дисциплінарні стягнення і
звільнення незаконними, бо вимоги адміністрації заводу про
прийняття їм матеріальних цінностей не відповідають вимогам
трудового законодавства. В зв'язку з незаконним звільненням,
просить стягнути середній заробіток за весь час вимушеного
прогулу, а, також моральну шкоду в сумі 5000 грн., так як
протиправними діями відповідача йому завдані моральні страждання.
Рішенням Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 22
березня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати,
справу направити на новий судовий розгляд, оскільки, на думку
апелянта воно постановлене з порушенням норм діючого законодавства
і суперечить фактичним матеріалам справи.
Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається
нате, що його посада - майстер цеху не входить до Переліку посад і
робіт, з якими може бути укладений
Справа № 22-Ц-1678-Ф/06
Головуючий у першій інстанції Кутанова Г.М.
Суддя-доповідач Полянська В.О.
такій договір, а тому висновок суду про правомірність дій
відповідача суперечить вимогам трудового законодавства.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь
судді-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши
матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова
колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
під час
розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє
законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в
межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої
інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування
дисциплінарних стягнень у вигляді догани, про поновлення на
роботі, стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд
першої інстанції виходив з того, що відмова позивача від про
прийняття матеріальних цінностей під відповідальність та укладення
договору про повну матеріальну відповідальність не відповідають
вимогам трудового законодавства. Тому відповідно ст.ст. 139, 142,
147 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
на нього правомірно накладено
дисциплінарне стягнення у вигляді догани, і звільнення його на
підставі п.3 ст. 40 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
є правомірним.
З такими висновками суду не може погодитися колегія суддів.
Положення пункту 3 ст. 40 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
надають
право власникові розірвати трудовий договір у разі систематичного
невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених
на нього трудовим договором. При звільненні працівника з цієї
підстави слід враховувати, що на працівника покладаються
обов'язки, яки складають зміст його трудової функції, а також
обов'язок додержуватись внутрішнього трудового розпорядку.
Згідно п. 24 Типових правил внутрішнього трудового
розпорядку, порушення трудової дисципліни, за яке передбачається
стягнення, визначається як невиконання або неналежне виконання з
вини працівника покладених на нього трудових обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до
наказу № НОМЕР_4 по ВАТ "Джанкойський машинобудівельний завод"
переведений на посаду IНФОРМАЦIЯ_1 Між сторонами 01 січня 2004
року був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну
відповідальність. На підставі наказів НОМЕР_5 і НОМЕР_6 позивачеві
передані матеріальні цінності, які знаходяться в цехах 2, 3, 7
(а.с. 19-21, 26-29, 32-41).
Письмові договори про повну матеріальну відповідальність,
відповідно до вимог ст. 135-1 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, можна
укладати тільки з тими працівниками, які займають посади або
виконують роботи, передбачені відповідними нормативно-правовими
актами.
Посада старшого майстра цеху, яку займав ОСОБА_1, не входить
до Переліку посад і робіт, що заміщаються чи виконуються
працівниками, з якими підприємством, установою, організацією
можуть укладатися письмові договори про повну індивідуальну
матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження
цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу
(відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва,
затвердженого постановою СРСР і Секретаріатом ВЦРПС 28 грудня 1977
року за № 447/24 ( v0447400-77 ) (v0447400-77)
Держкомпраці.
Згідно з листом Державного Казначейства України від 01 лютого
2006 року № 07-04/218-919 ( v-919506-06 ) (v-919506-06)
, до прийняття Трудового
кодексу України, необхідно користуватися вищевказаним Переліком
посад і робіт.
Колегія суддів вважає, що перелік посад
матеріально-відповідальних осіб, затверджений генеральним
директором ВАТ "Джанкойський машинобудівельний
завод" і погоджений із профспілковим комітетом, до якої
включена осада старшого майстра, суперечить вимогам трудового
законодавства (а.с. 35,36).
Тому висновок суду першої інстанції, зроблений на підставі
вищевказаного переліку, про те, що прийняття матеріальних
цінностей входить до обов'язків старшого майстра цеху ОСОБА_1 не
можна визнати правомірним.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що у
адміністрації ВАТ "Джанкойський машинобудівельний завод" не було
підстав вимагати укладення з позивачем договору про повну
матеріальну відповідальність, а тому не було підстав для
притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за відмову
укласти договір. Тому наказ № НОМЕР_1, наказ № 557 від 30 жовтня
2005 року про об'явлення позивачу догани за відмову від
виконування посадових обов'язків які полягають у відмові укласти
договір, є незаконними і підлягають скасуванню
При звільненні працівника на підставі п. З ст. 40 КЗпП
України ( 322-08 ) (322-08)
слід враховувати що на працівника покладаються
обов'язки, які складають зміст його трудової функції а також
обов'язок додержуватись внутрішнього трудового розпорядку.
З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 систематично не
виконував покладені на нього, як старшого майстра цеху, трудові
обов'язки. Тому звільнення позивача на підставі п. З ст. 40 КЗпП
України ( 322-08 ) (322-08)
є незаконним, позов про поновлення його на
посаді старшого майстра цеху № З ВАТ "Джанкойський
машинобудівельний завод" підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
орган, який
розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату
працівникові середнього заробітку за час вимушеного
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 був звільнений з посади з
13 грудня 2005 року, вимушений прогул на час розглядання справи у
суді першої інстанції складає одинадцять місяців 12 днів.
Середньомісячна заробітна плата позивача за останні два місяця
складає (500 грн. + 495,25 грн.): 2 = 496,62 грн. Стягненню
підлягає заробітна плата за час вимушеного прогулу у розмірі 5697
грн. 42 коп.
Статтею 237-1 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
передбачено, що
відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної
шкоди працівнику провадиться в разі коли порушення його законних
прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих
зв'язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації
свого життя
Колегія суддів вважає, що при звільненні ОСОБА_1 були
порушені вимоги трудового законодавства, які спричинили позивачу
моральні страждання, змусили його докладати додаткових зусиль для
організації свого життя. З урахуванням наведеного колегія суддів
визначає розмір моральної шкоди 800 грн
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи
є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і
ухвалення нового рішення про задоволення позову
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, п. З ч. 1 ст. 309, 316,
317, 319 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
Колегія СУДДIВ, - ВИРIШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити Рішення Джанкойського
міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22
Ухвалити нове рішення, яким накази № НОМЕР_1, НОМЕР_2 НОМЕР_3
по ВАТ "Джанкойський машинобудівельний завод" визнати незаконними.
Поновити ОСОБА_1на посаді IНФОРМАЦIЯ_1 ВАТ "Джанкойський
машинобудівельний завод" з 13 грудня 2005 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1з ВАТ "Джанкойський
машинобудівельний завод" за час вимушеного прогулу 5697 грн. 42
коп. Вказана сума визначена без урахування прибуткового податку та
інших обов'язкових платежів. Стягнути з ВАТ "Джанкойський
машинобудівельний завод" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у
розмірі 800 грн.
Стягнути з ВАТ "Джанкойський машинобудівельний завод" на
користь Держави 59 грн. 50 коп.
В решті позовних вимог - відмовити. Рішення набирає законної
сили з дня його проголошення і може бути оскаржено до суду
касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної
сили.