РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року листопада "27" дня колегія суддів судової палати в
цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Капітан I.А. Суддів: Колісниченка А.Г.,
Кузнецової О.А. при секретарі - Лукашевич Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Голопристанського районного суду Херсонської області від 22
вересня 2006 року в справі
за позовом
ОСОБА_1
до
Малокопанівської сільської ради
про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за
вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
В липні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним
позовом, в якому просила поновити її на посаді начальника пункту
охорони громадського порядку при Малокопанівській сільській раді
та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного
прогулу, а також 10 тис. грн. в рахунок відшкодування моральної
шкоди, посилаючись на те, що її звільнення з роботи за
розпорядженням Малокопанівської сільської ради НОМЕР_1 за ст. 40
п. 1 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
відбулося з порушенням норм діючого
трудового законодавства, що призвело до моральних страждань.
Рішенням Голопристанського районного суду від 22 вересня 2006
року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм
матеріального права, просить рішення скасувати і постановити нове
рішення із задоволенням її позовних вимог.
В письмових запереченнях відповідач не визнає доводи
апеляційної скарги, вважає рішення суду законним.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове
засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення в
межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга
підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд I інстанції виходив з
того, що на час розгляду справи предмет спору відсутній, порушення
вимог законодавства в добровільному порядку усунуте відповідачем
шляхом фактичного скасування розпорядження сільського голови
НОМЕР_1 в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП
України ( 322-08 ) (322-08)
та - вирішення питання про її звільнення з тих
самих підстав з 15 червня 2006 року, а доказів на підтвердження
спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 не надано.
Проте такого висновку суд дійшов без ретельної перевірки
дійсних обставин справи, без належної оцінки зібраних у справі
доказів, з порушенням норм матеріального права, що, відповідно до
п.4 ч. I ст. 309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, є підставою для
скасування рішення і ухвалення по справі нового рішення.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 працювала начальником
пункту охорони громадського правопорядку Малокопанівської
сільської ради /а.с.48/. Розпорядженням сільського голови НОМЕР_1
її було звільнено з роботи у зв'язку із скороченням посади з
10.06.2006 року згідно п.1 ст. 40 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
/а.с.З/.
З 18 травня 2006 року ОСОБА_1 знаходилась у плановій відпустці
/а.с. 19/. З 5-го по 14-е червня 2006 року позивачка перебувала на
лікарняному /а.с. 17/. Розпорядженням сільського голови НОМЕР_2
/а.с.21/ розпорядження сільського голови НОМЕР_1 змінено, вирішено
звільнити ОСОБА_1 з 15 червня 2006 року у зв'язку із скороченням
посади згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
. 10 квітня 2006
року ОСОБА_1 ознайомлена з розпорядженням сільського голови №20
від 15.03.2006 року про скорочення її посади з 15 травня 2006 року
/а.с.24/. Розпорядженням сільського голови №27-1 від 10.04.2006
року визнано таким, що втратило чинність розпорядження №16 від
15.03.2006 року "Про скорочення посади начальника пункту охорони
громадського правопорядку" /а.с.25/. Розпорядженням сільського
голови №28 від 10.04.2006 року на виконання рішення XXXV сесії
Малокопанівської сільської ради №327 від 1.03.06 року вирішено
скоротити посаду начальника пункту охорони громадського
правопорядку з 10.06.2006 року /а.с.26/. З даним розпорядженням
ОСОБА_1 не була ознайомлена. Згідно рішення №327 від 1.03.06 року
позачергової тридцять п'ятої сесії четвертого скликання
Малокопанівської сільської ради /а.с.48/ посаду начальника пункту
охорони правопорядку введено в штатний розпис з 3 березня 2006
року. За період з квітня по червень місяць 2006 року будь-які
вакансії у штаті сільської ради відсутні /а.с.46/. Згідно штатного
розпису станом на 1 січня та 1 травня 2006 року в сільській раді
існувала посада начальника пункту охорони правопорядку
/а.с.49,54/.
Відповідно до п.19 роз'яснень, що містяться в постанові
Пленуму Верховного Суду України №9 ( v0009700-92 ) (v0009700-92)
від 6 листопада
1992 року (з наступними змінами і доповненнями) розглядаючи
трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗПП України
( 322-08 ) (322-08)
, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача
мало місце скорочення чисельності або штату працівників, чи
додержано власником або уповноваженим ним органом норм
законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази
щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник
відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або
уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за
його згодою на іншу роботу на тому підприємстві, в установі,
організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним
правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці
про наступне вивільнення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_1
про поновлення на роботі та стягнення з відповідача середнього
заробітку за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню,
оскільки, встановлені обставини підтверджують, що станом на 1
січня, а також - на 1 травня 2006 року посада начальника пункту
охорони громадського правопорядку існувала, зміни до штатного
розпису на час звільнення позивачки у сільській раді не були
внесені, що свідчить про те, що у відповідача не мало місце
скорочення чисельності або штату працівників. Крім того,
звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням ч.2,3 ст. 40, ст. 43, ч.
1,2 ст. 49-2 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, а саме: з порушенням
порядку попередження, без пропозиції іншої роботи, без отримання
згоди профспілкового комітету, в період тимчасової
непрацездатності позивачки та перебування її у відпустці.
Наявність розпорядження НОМЕР_2 про зміну дати звільнення
ОСОБА_1 з 15 червня 2006 року колегія суддів не вважає способом
поновлення порушених трудових прав позивачки та підставою для
відмови у позові, оскільки, наявні у справі докази підтверджують,
що її звільнення за ст. 40 п. 1 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
відбулося
з порушенням норм трудового законодавства.
Відповідно до довідки /а.с.20/ та Порядку обчислення
середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 ( 100-95-п ) (100-95-п)
року (з
подальшими змінами та доповненнями), колегія суддів вважає за
необхідне стягнути з відповідача середній заробіток за час
вимушеного прогулу ОСОБА_1 у розмірі 1 897 грн. 50 коп., виходячи
із середньоденного її заробітку у розмірі 16 грн. 50 коп. та -
кількості днів вимушеного прогулу- 115.
Колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_1 в частині
відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у
розмірі 500 грн., оскільки встановлені судом обставини
підтверджують, що порушення відповідачем законних прав ОСОБА_1
призвели останню до моральних страждань, втрати нормальних
життєвих стосунків і вимагають від неї додаткових зусиль для
організації свого життя.
Керуючись п. 1 ч. I, ч.2,3 ст. 40, ст. 43, ч. 1,2 ст.ст. 49-2
, 232 , 233 , 235 , 237-1 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, ст.ст. 303 ,
307 , 309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів, -
ВИРIШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Голопристанського районного суду від 22 вересня 2006
року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника пункту охорони
громадського правопорядку у Малокопанівській сільській раді з 16
червня 2006 року.
Стягнути з Малокопанівської сільської ради на користь ОСОБА_1
середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 897 грн.
50 коп. без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових
платежів, а також - 500 грн. в рахунок відшкодування моральної
шкоди.
У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо відшкодування
моральної шкоди відмовити за необгрунтованістю.
Стягнути з Малокопанівської сільської ради судовий збір у
розмірі 51 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено протягом двох місяців з моменту
його проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного
Суду України.