УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2006 року м. Чернігів
Справа № 22ц- 1705/2006
Головуючий у першій інстанції
СМАЛЬ І.А.
Категорія -цивільна Доповідач - ПОЗІГУН М.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: НЕЧАСНОГО Л.А., МЕЛЬНИЧЕНКА Ю.В.
при секретарі: ГАВРИЛЕНКО Ю.В.
з участю: сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Чернігівобленерго" Сосницького районного відділення електричних мереж про визнання акту про порушення правил користування електроенергією для населення неправомірним, зобов'язання постачальника електроенергії відновлення електропостачання до будинку та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2006 року, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ "Чернігівобленерго" Сосницького районного відділення електричних мереж про визнання акту про порушення правил користування електроенергією для населення неправомірним, зобов'язання постачальника електроенергії відновлення електропостачання до будинку та відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, а справу направити на новий судовий розгляд до іншого суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необ'єктивним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд порушив моє право надавати докази, а саме: безпідставно відмовив у призначенні почеркознавчої експертизи, оскільки, на думку апелянта, на акті про передачу йому на зберігання опломбованого встановленого електролічильника підписалася інша особа; рішення суду було проголошено без його участі, його було позбавлено права приймати участь у судових дебатах, заявляти клопотання.
Суд не дослідив обставин того, чи передавався йому особисто на зберігання опломбований електролічильник, та не врахував тих обставин, що він перебував на стаціонарному лікуванні з 11.11.2005 року по 03.01.2006 року і саме в цей період ОСОБА_2 проник до його будинку і намагався зірвати електролічильник, щоб потім звинуватити його у пошкодженні електролічильника та порушенні Правил користування електроенергією. Крім того, суд не взяв до уваги ту обставину, що йому було поновлено електропостачання працівниками Сосницького РЕМ, а наступного дня зупинено електропостачання, що свідчить про їх необ'єктивність і про безпідставне звинувачення у порушенні Правил користування електроенергією. Суд взяв до уваги лише пояснення свідків зі сторони відповідача, які є зацікавленими особами у справі, і не допитано ряд свідків, яких просив допитати він.
Заслухавши суддю -доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до слідуючого висновку.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу в підтвердження заявлених позовних вимог, і зокрема, що пломби на електролічильнику зірвані сторонньою особою.
Даний висновок суду ґрунтується на досліджених в судовому засіданні матеріалах справи, показах свідків, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності. Так, згідно акту про порушення Правил користування електричною енергією для населення (дальше Правил) НОМЕР_1 в господарстві позивача було виявлено порушення Правил, пов'язане з відсутністю пломби на кришці клемної коробки електролічильника, чого не заперечував і сам позивач, посилаючись на відсутність його вини у порушенні Правил, оскільки пломбу було пошкоджено сторонніми особами. Відповідно до п. п. 11, 14 Правил відповідальність за збереження приладів обліку несе позивач, який зобов'язаний негайно повідомити енергопостачальника про виявлені пошкодження. Проте, як встановлено судом, виклик працівників відповідача позивачем пов'язувався з обриванням дроту на вводі до будинку, чого також не було встановлено бригадою при виїзді на місце, та що підтвердили в судовому засіданні допитані свідки (с. 11). Відсутність електроенергії в будинку позивача була пов'язана з перегоранням запобіжника та при цьому було виявлено відсутність пломби на клемній коробці електролічильника, в зв'язку з чим 19 грудня 2005 року і було складено акт про порушення правил користування електроенергії позивачем з дотриманням п. 53 Правил, який є підставою для відключення споживача від електропостачання. Згідно обігової відомості, ксерокопій рахунків (а.с.94-95), показів свідка ОСОБА_3 у позивача мала місце заборгованість за спожиту електроенергію, яку позивач не лише відмовлявся погасити, але й відмовлявся від отримання квитанцій для сплати за спожиту електроенергію. Відповідно ж до п. 36 Правил за таких обставин відсутні правові підстави для відновлення постачання електроенергії.
За викладених обставин, суд обґрунтовано прийшов до висновку щодо правомірності дій відповідача та відсутності завдання шкоди відповідачем позивачу не лише в зв'язку, з порушенням, на думку позивача, договірних зобов'язань, а й з підстав, передбачених ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, на які посилався позивач в обґрунтування заявлених вимог.
Згідно ж журналів судового засідання 19 вересня 2006 року представник позивача брав участь в судовому засіданні після раніше оголошених перерв у справі, а тому є безпідставними доводи апелянта щодо порушення судом його процесуальних прав.
За викладених обставин, інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, яке судом ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2006 року залишити без змі ни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.