Справа №22-2134/2006 Категорія 41
Рішення постановлено під головуванням Копія
судді Драчук Т.О. Доповідач : Морозовський В.I.
УХВАЛА IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 року місто Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного
суду Вінницької області в складі:
головуючого : Морозовського В. I.,
суддів : Глєбова I.К. і Оніщука В.В.,
при секретарі: Мазур Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 на
рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 13
червня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Оратівської
районної державної адміністрації про виплату середнього заробітку
за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, вихідної
допомоги, компенсації за невикористану додаткову відпустку, оплату
листка непрацездатності та відшкодування заподіяної моральної
шкоди, -
встановила:
У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним
позовом, мотивованим тим, що її неодноразово звільняли та
поновлювали на посаді вчительки початкових класів Оратівської
середньої загальноосвітньої школи 1 - III ступенів. При цьому
накази про її звільнення з 19 листопада 2004 року начальником
відділу освіти Оратівської районної державної адміністрації
видавались тричі: 22 листопада 2004 року за НОМЕР_1, 7 липня 2005
року за НОМЕР_2 та 15 вересня 2005 року за НОМЕР_3. Між тим, в
порушення вимог ст. 116 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
відповідач
своєчасно розрахунок з позивачем не провів, у зв'язку з чим
остання вимагала стягнути на її користь належні при звільненні
кошти та відшкодувати заподіяну моральну шкоду в розмірі 3500 грн.
В ході розгляду справи позовні вимоги в частині виплат при
звільнені були уточнені: ОСОБА_1 просила виплатити середній
заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи у
розмірі 8425,88 грн., вихідну допомогу в сумі 133,42 грн.,
компенсацію за невикористану додаткову відпустку у розмірі 132,23
грн. та оплатити листок непрацездатності на суму 258,97 грн.
Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від
13 червня 2006 року вказаний позов частково задоволено: на користь
ОСОБА_1 з відповідача стягнуто 1570,96 грн. середнього заробітку
за час затримки розрахунку. У задоволенні решти позовних вимог
відмовлено. Крім того, на користь держави з відповідача стягнуто
51 грн. судового збору та витрати на інформаційно-технічне
забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
В апеляційній скарзі позивач та її представник просять
скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення
про задоволення позову, оскільки судове рішення є незаконним,
необгрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи та
нормам матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача
та її представника в обгрунтування апеляційної скарги, заперечення
відповідачем доводів останньої, колегія суддів вважає, що скарга
підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких обставин.
У відповідності до ст.213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення
суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення,
яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив
справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на
основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони
посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених
тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначені вище
вимоги цивільного процесуального закону не виконав.
Задовольняючи частково вимоги ОСОБА_1, суд виходив з того, що
затримані при звільненні кошти їй були виплачені 19 грудня 2005
року після звернення до відповідача з заявою, яку той отримав 23
серпня того ж року. Виходячи з цього, суд вважав встановленим, що
строк затримки розрахунку складає чотири місяці.
Між тим, у рішенні суду відсутнє посилання на докази, які
підтвержують ту обставину, що саме 19 грудня 2005 року позивач
отримала 649,43 грн. вихідної допомоги. Не враховано судом й те,
що заробітна плата за листопад 2004 року позивачу була виплачена
31 серпня 2005 року і у цьому разі термін затримки її виплати
складає девять місяців.
Також суд залишив поза увагою положення п.З затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100
( 100-95-п ) (100-95-п)
"Порядку обчислення середньої заробітної плати", в
якому, зокрема, міститься перелік виплат, що включються у
розрахунок середньої заробітної плати, а також зазначається, що
при визначенні останньої з неї не підлягають виключенню суми
відрахувань на податки.
Оскільки дані про характер, розмір, строк виплати позивачу
грошових коштів за 2004 рік, у тому числі вихідної допомоги та її
середню заробітну плату мають суперечливий характер, тому
потребують перевірки та уточнення, у звязку з чим суд апеляційної
інстанції позбавлений можливості провести необхідні розрахунки та
ухвалити у справі нове рішення.
З матеріалів справи також вбачається, що в обгрунтування
позову ОСОБА_1 посилалася на накази начальника відділу освіти
Оратівської районної державної адміністрації від 22 листопада 2004
року НОМЕР_1, від 7 липня 2005 року НОМЕР_2 та від 15 вересня 2005
року НОМЕР_3, якими її поновлювали на роботі. Незважаючи на те, що
ці накази мають безпосереднє відношення до суті позову, вони у
матеріалах справи відсутні і судом не досліджувались.
Це саме стосується й рішення Оратівського районного суду
Вінницької області від 5 квітня 2005 року, яким було вирішено
позов ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу про її звільнення,
поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного
прогулу та моральної шкоди, і яке було частково скасоване рішенням
апеляційного суду Вінницької області від 6 липня 2005 року.
Так як в силу положень ч.З ст.61 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що
набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у
яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено
ці обставини, тому зазначене рішення районного суду може мати
певні юридичні наслідки для дійсної справи, зокрема, щодо строку
та причин затримки розрахунку при звільненні, наявності вини
сторін у несвоєчасному його отриманні тощо.
Таким чином, суд першої інстанції допустив неповне з'ясування
обставин, що мають значення для справи; не довів обставин, що
мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушив
норми матеріального і процесуального права, тому рішення суду
підлягає скасуванню. При цьому, оскільки ОСОБА_1 та її представник
просили стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки
розрахунку при звільненні, починаючи з 19 листопада 2004 року по
день розгляду справи в суді, а останній фактично залишив поза
увагою тривалість невиплати заробітної плати за листопад 2004
року, тому колегія суддів вважає що суд першої інстанції розглянув
не усі вимоги позивача.
Для правильного вирішення справи необхідно усунути
суперечності щодо виду, розміру, строку виплати позивачу усіх
грошових коштів за 2004 рік (у тому числі вихідної допомоги); з
урахуванням положень зазначеного вище "Порядку обчислення
середньої заробітної плати" встановити точний розмір її середньої
заробітної плати, конкретний строк виплати заборгованості та
причини затримки розрахунку при звільненні, наявність чи
відсутність у цьому вини сторін; приєднати до матеріалів справи та
дослідити в судовому засіданні копії наказів начальника відділу
освіти Оратівської районної державної адміністрації від 22
листопада 2004 року НОМЕР_1, від 7 липня 2005 року НОМЕР_2, від 15
вересня 2005 року НОМЕР_3 та рішення Оратівського районного суду
Вінницької області від 5 квітня 2005 року, належним чином оцінити
встановлені обставини справи та мотивувати своє рішення з
посиланням на конкретні докази та норми права.
В силу викладеного та оскільки для усунення вказаних вище
недоліків необхідний значний обсяг часу та дій, які доцільніше
провести за місцем знаходження сторін, тому дана справа підлягає
направленню на новий розгляд до Оратівського районного суду
Вінницької області.
Крім того, при новому розгляді справи суду належить більш
ретельно перевірити доводи позивача та її представника про
порушення відповідачем вимог чинного законодавства, що стосуються
решти позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 307, 311,313-315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2
задовольнити частково.
Рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 13
червня 2006 року -скасувати, а справу за позовом ОСОБА_1 до
відділу освіти Оратівської районної державної адміністрації про
виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при
звільненні з роботи, вихідної допомоги, компенсації за
невикористану додаткову відпустку, оплату листка непрацездатності
та відшкодування заподіяної моральної шкоди - направити на новий
розгляд до того ж суду першої інстанції іншим складом суду.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і
може бути протягом двох місяців оскаржено в касаційному порядку до
Верховного Суду України.