Головуючий 1 інстанції Артеменко Л.I.
Справа № 22-10594, 2006р. Доповідач Курило В.П.
Категорія 21
УХВАЛА
Iменем України
21 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області у
складі:
головуючого судді Курило В.П. суддів Саніковой О.С., Жданової
B.C., при секретарі Личкатій В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку
цивільну справу за апеляційною} скаргою Відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровське
Донецької області на рішення Кіровського міського суду Донецької
області від 25 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м. Кіровське Донецької області про відшкодування
моральної шкоди.
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним
позовом до відділення виконавчої дирекції фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництв та професійних
захворювань в м. Кіровське Донецької області, посилаючись на те,
що він працював на підземних роботах на підприємствах вугільної
галузі з 1975 року в якості електрослюсаря, гроза з важкими
умовами праці і його стаж на підземних роботах складає 28 років. В
результаті чого він отримав професійне захворювання -хронічний
обструктивний бронхіт пилової етіології, друга стадія, емфізема
легенів, легенева недостатність I-II ступеня. Висновком МСЕК від
15.06.2006р. йому було вперше безстроково встановлена втрата 40%
професійної працездатності. Він безстроково визнаний інвалідом III
групи.
Позивач вважає, що йому заподіяна також моральна шкода. У
зв'язку з тим, що був порушений його звичний образ життя, в нього
виникли життєві труднощі і він повинен додавати додаткові зусилля
для організації свого життя. Він відчуває сильний фізичний біль і
його постійно турбує кашель, тривалий час вимушений лікуватися,
постійно звертається за медичною допомогою, постійно дотримується
різних обмежень у зв'язку із хворобою. Все це спричиняє йому
моральні страждання і в рахунок відшкодування моральної шкоди
просив стягнути з відповідача 40 000 грн.
Рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 25
вересня 2006 року позов задоволений частково. На користь ОСОБА_1 з
відповідача стягнено в рахунок відшкодування моральної шкоди 28
000 грн.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництв та
професійних захворювань в місті Кіровське просить рішення
скасувати і постановити нове рішення, яким в позові відмовити. В
обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що
Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"
( 3235-15 ) (3235-15)
зупинена дія статей Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, які передбачають виплату
моральної шкоди. Втрата працездатності позивачу висновком МСЕК
встановлена 15.06.06р., коли набув чинності Закон України "Про
Державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
, тому права у
потерпілого на звернення за відшкодуванням моральної шкоди взагалі
немає. Крім того, наявність заподіяння йому моральної шкоди
позивач не довів, а відповідачем нараховані і сплачуються позивачу
всі передбачені законодавством соціальні виплати в повному обсязі.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював
тривалий час на підземних роботах з тяжкими, шкідливими і
небезпечними умовами праці.
Під час роботи він отримав професійне захворювання -
хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології, друга стадія,
емфізема легенів, легенева недостатність I-II ступеня. Висновком
МСЕК від 15.06.2006р. йому було вперше безстроково встановлена
втрата 40% професійної працездатності. Він безстроково визнаний
інвалідом III групи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення
представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи
апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до змісту ст. ст. 1,21, 28, 34 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, на Фонд соціального
страхування від нещасних випадків на виробництв та професійних
захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим
особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну
умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може
перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати,
встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав професійне
захворювання і висновком МСЕК йому безстроково встановлена втрата
професійної працездатності і він визнаний інвалідом III групи.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про
наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди,
заподіяної здоров'ю за нормами Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
.
При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м. Кіровське Донецької області на Закон України "Про
Державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
, яким зупинена
дія норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
, які передбачають відшкодування моральної шкоди
застрахованим особам чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення
не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди.
Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не
було, а фінансування Фонду відповідно до ст. 46 зазначеного Закону
здійснюється не за рахунок Державного бюджету, кошти на здійснення
страхування від нещасного випадку не включаються до складу
Державного бюджету України.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував стан здоров'я
позивача, а саме, що він на 40 % втратив професійну
працездатність, визнаний інвалідом 3 групи безстроково, потребує
постійно подальшого медикаментозного лікування, втратив роботу і
не може у зв"язку із станом здоров"я працевлаштуватися і взагалі
не може виконувати фізичну роботу, внаслідок хронічного
обструктивного бронхіту пилової етіології виникла емфізема
легенів, легенева недостатність 1-2 ступенів. На фоні професійного
захворювання у позивача виникли супутні хвороби : ішемічна хвороба
серця, атеросклеротичний кардіосклероз з гіпертензією НI (один) .
Все це привело до зміни способу його життя: через постійні
приступи кашлю він не може спілкуватися з близькими і родичами,
він постійно відчуває задуху, слабкість, постійний біль і
недомагання, підвищення температури тіла, неможливість виконувати
взагалі будь яку роботу по дому і для сім'ї, потребує нагляду і
лікування у пульманолога, що вимагає від позивача додаткових
зусиль для організації свого життя.
За таких умов висновок суду про те, що для відшкодування
заподіяної моральної шкоди позивачеві необхідно стягнути 28 000
грн. є правильним, справедливим, розумним і в межах обумовленої
Законом суми.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і
підстав для його скасування не має.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про
неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального
чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести
до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. З, 308 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м. Кіровське Донецької області
відхилити.
Рішення Кіровського міського суду Донецької області від 25
вересня 2006 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили
негайно, але вона може бути оскаржена у касаційному порядку
безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з
дня набрання рішенням суду апеляційної інстанції законної сили.