Справа 22ц-1.2236\2006 Головуючий в першій інстанції -
Категорія 21 (1) Грищенко Н.М.
Доповідач - Митрофанова Л.В.
УХВАЛА
Iменем України
16 листопада 2006 року року колегія суддів судової палати в
цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в
складі : головуючого - судді Михайлів Л.В. суддів - Митрофанової
Л.В., Карнаух В.В. при секретарі - Юровській О.Ю.
за участю - представника позивача - ОСОБА_1, представника
Державного підприємтсва "Рудоуправління імені Кірова"- Слісаренко
Олени Миколаївни.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі
цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі
на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26
червня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі
про перерахунок щомісячних страхових виплат,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від
26.06. 2006 року позов ОСОБА_2 задоволений: з Відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві і профзахворювань України в м. Кривому
Розі (надалі - Фонд соціального страхування) стягнута
заборгованість по щомісячних страхових виплатах за період з 01
квітня 2001 року по 01 лютого 2006 року у розмірі 9619,61 грн., а
також встановлено стягувати щомісячно з 01 лютого 2006 року по
958,94 грн. до зміни обставин, що спричинили перерахунок
щомісячних виплат або припинення їх виплат,
В апеляційній скарзі Фонд соціального страхування просить
скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд,
оскільки постановляючи рішення, суд першої інстанції не взяв до
уваги, що Фонд не є належним відповідачем по справі;
необгрунтовано - відкоригував суми відшкодування шкоди на
коефіцієнти росту тарифних ставок та посадових окладів, а не на
коефіцієнти фактичного росту заробітної плати; та не застосував
строк позовної давністі, що призвело до неправильного вирішення
спору.
Представник позивача- ОСОБА_1 заперечувала проти апеляційної
скарги, вважала рішення суду правильним.
Представник третьої особи- РУ імені "Кірова", Слісаренко О.М.
заперечувала проти апеляційної скарги Фонду соціального
страхування.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в
межах апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія
суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач протягом
тривалого часу працював прохідником ШСУ РУ імені Кірова у
шкідливих умовах праці.
За висновком МСЕК від 01.07.1996 року позивачу встановлено 30
відсотків втрати професійної працездатності. Наступними
переоглядами МСЕК відсоток втрати працездатності не змінювався та
з 01.07.1998 року 30% втрати професійної працездатності
встановлено безстроково.
У зв*язку з втратою професійної працездатності наказом
НОМЕР_1 РУ імені Кірова були призначені виплати на відшкодування
шкоди здоров"ю позивача у розмірі 537,88 грн., з приводу чого
спір не
виникає.
' 22.12.1998 року з позивачем на робочому місці стався
нещасний випадок, що підтверджується актом форми Н-1 від
28.12.1998 року.
Через нещасний випадок позивачу додатково встановлено
первинно 15% втрати професійної працездатності з 29.03.1999 року,
а всього 45%. У подальшому вищевказаний відсоток втрати
професійної працездатності не змінювався та з 01.07.2005 року 45%
встановлено безстроково.
У зв*язку із збільшенням втрати професійної працездатності
через травму, наказом НОМЕР_2 згідно із п.25 "Правил
відшкодування....", позивачу було нараховане відшкодування
втраченого заробітку виходячи із середнього заробітку, який він
мав перед першою втратою професійної працездатності -537,88 грн.
Спір виник з приводу визначення середнього заробітку позивача
у відшкодування шкоди та подальшого нарахування щомісячних виплат
за період, починаючи з 01.01.1998 року, коли спільною постановою
адміністрації і профспілкової організації РУ імені Кірова
НОМЕР_3
30.12.1997 року було збільшено у 1,97 рази тарифні ставки та
посадові
оклади, але підприємтсво зробило перерахунок сум
відшкодування шкоди
позивачеві лише в 1,178 разів.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до
правильного висновку про необхідність згідно п.22 "Правил
відшкодування шкоди...." корегування середнього заробітку позивача
на час втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення
тарифних ставок та посадових окладів, а також застосування
коефіцієнту 1,97 з 01.01.1998 року підвищення тарифних ставок та
посадових окладів до сум відшкодування шкоди позивачеві на
підставі вищевказаних спільних постанов адміністрації і
профспілкової організації \а.с.54\, оскільки відповідно до п. 28
абз.5 "Правил відшкодування власником підприємства, установи,
організації, або уповноваженим ним органом, шкоди, заподіяної
працівникові ушкодженням
здоров"я, пов"язаним з виконанням ним трудових обов"язків"
(надалі -"Правила відшкодування шкоди..."), затверджених
постановою Кабинету Міністрів України від 23 червня 1993р. № 472
( 472-93-п ) (472-93-п)
, які діяли на момент виникнення спірних
правовідносин, розмір відшкодування шкоди перераховується у
випадку кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на
підприємстві. Перерахунок проводиться шляхом множення розміру
відшкодування шкоду на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних
ставок (посадових окладів) відповідного працівника на
підприємстві.
Таким чином, суд правильно відхилив доводи відповідача Фонду
соціального страхування та стягнув на користь позивача з Фонду
соціального страхування заборгованість по щомісячних виплатах
відшкодування втраченого заробітку у розмірі зазначеному в
рішенні.
Колегія суддів вважає, що доводи відповідача Фонду
соціального страхування про неправильне застосування судом строків
позовної давності при стягненні сум відшкодування шкоди не можуть
бути прийняті до уваги, оскільки відповідно з п. 23 Постанови
Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 (з
наступними змінами і доповненнями), якщо потерпілому або особам,
які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно
не визначені або не виплачені суми такого відшкодування, ці суми,
нараховані відповідно до "Правил відшкодування шкоди...",
виплачуються без обмеження будь-яким строком и підлягають
коригуванню у зв"язку із збільшенням цін на споживчі товари і
послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України " Про
оплату праці" ( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
.
Посилання відповідача на п. 22 тієї ж постанови безпідставне,
оскільки він стосується випадків, коли вина работодавця відсутня,
а перерахунок сум відшкодування шкоди своєчасно не проведений з
вини самого потерпілого.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої
інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних
вимог за весь період неправильного нарахування сум відшкодування
шкоди.
Iнші доводи апеляційної скарги безпідставні та спростовуються
матеріалами справи та висновками суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що висновки суду обгрунтовані і
підтверджуються письмовими матеріалами справи, поясненнями сторін,
рішення суду постановлене з додержанням вимог матеріального і
процесуального права, підстав для скасування чи зміни рішення суду
немає, тому апеляційну скаргу Фонду соціального страхування
необхідно відхилити.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м. Кривому Розі - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26
червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але
може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду
України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.