УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006р. м. Iвано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду
Iвано-Франківської області в складі:
головуючої Пнівчук О.В.,
суддів Шишка А., Беркій О.Ю.,
секретаря Логажевської М.Б.,
представника ЗАТ страхова компанія "Галицька"- Бандури Б.Д.,
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
ЗАТ страхова компанія "Галицька", ОСОБА_1 на рішення
Iвано-Франківського міського суду від 23 червня 2006 року, -
встановила:
Рішенням Iвано-Франківського міського суду від 23.06.2006
року частково задоволено позов ОСОБА_1: ЗАТ страхову компанію
"Галицька" зобов"язано видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки з
належно внесеними в ньому записами; з відповідача стягнуто 818грн.
середньомісячного заробітку за час затримки видачі дублікату
трудової книжки з 18.05.2004 року по 23.06.2006 року. У
задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про
повну матеріальну відповідальність, укладеного з ним у вересні
2000 року; про зміну наказу від 17.03.2004 року в частині підстави
звільнення з роботи відмовлено у зв"язку із пропуском
встановленого законом трьохмісячного строку звернення до суду. У
задоволенні позовних вимог позивача: про стягнення з ЗАТ СК
"Галицька" 7653 грн., різниці між виплаченою зарплатою і
гарантованим мінімальним заробітком компенсаційних виплат
недоплачених йому за період з вересня 2000 року по березень 2004
року відмовлено за безпідставністю, а у стягненні моральної
шкоди - у зв"язку із недоведеністю цієї вимоги.
В апеляційній скарзі представник ЗАТ СК "Галицька"
посилається на те, що місцевий суд безпідставно стягнув в користь
ОСОБА_1 818грн. середньомісячного заробітку за період з 18.05.2004
року по 23.06.2006 року, не врахувавши, що вина товариства у
невидачі трудової книжки позивачу відсутня. У зв"язку із наведеною
обставиною апелянт просить оскаржене рішення в частині стягнення
818 грн. з ЗАТ СК "Галицька" скасувати, ухваливши у зазначеній
частині рішення про відмову у стягненні коштів за період
неотримання ОСОБА_1 трудової книжки.
ОСОБА_1, не погоджуючись з рішенням у частині відмови у
задоволенні його вимог, подав апеляційну скаргу, в якій він
посилається на те, що його неправомірно звільнено за п.З ст.41
КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, тобто з підстави втрати довір"я, оскільки
не було встановлено його відповідних винних дій. ОСОБА_1 вважає,
що він мав право бути звільненим у зв"язку із закінченням дії
трудового контракту. На думку апелянта, укладення з ним договору
про повну матеріальну відповідальність суперечило чинному
законодавству України про працю.
Справа № 22-Ц-1050 /2006р. Головуючий у 1 інстанції Шалаута
Г.I.
Категорія Доповідач Пнівчук О.В.
ОСОБА_1 також посилається на те, що оскільки йому було
встановлено відрядну форму оплати праці без встановлення норм
виробітку, то відмова судом у стягненні гарантованого мінімального
заробітку суперечить законодавству України.
Крім того, скаржник вважає, що йому безпідставно відмовлено у
відшкодуванні моральної шкоди за порушення трудових прав, оціненої
ним у 3 тис.грн. У зв"язку із наведеним ОСОБА_1 просить рішення в
оскарженій частині скасувати, ухваливши нове рішення, яким
задовольнити його позовні вимоги в повному об"ємі.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши
матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що
апеляційні скарги не підлягають до задвоолення з наступних
підстав.
Судом встановлено, що відповідно до наказу НОМЕР_1 ОСОБА_1
прийнято страховим агентом З AT CK "Галицька" з 02.12.2000 року, з
двохтижневим терміном випробування, з оплатою праці у вигляді
комісійної винагороди за фактично виконану роботу (а.с.28).
Наказом НОМЕР_2 ОСОБА_1 звільнено з роботи за винні дії
працівника, який безпосередньо обслуговує грошові та товарну
цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір"я до нього з
боку уповноваженого органу власника згідно п.2 ст.41 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
з 17.03.2004 року (а.с.4).
Постановляючи рішення по суті позовних вимог ОСОБА_1, суд
першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про
задоволення позову в частині видачі трудової книжки та стягнення
середнього заробітку за час затримки видачі дублікату трудової
книжки.
При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив, що доводи
про те, що позивач обманним шляхом заволодів трудовою книжкою не
знайшли свого підтвердження, згідно розписки від 23.04.2004 року
ОСОБА_1 отримав копію наказу про його звільнення від 17.03.2004
року, однак будь-яких даних про відмову позивача отримати в цей
день дублікат трудвої книжки - немає.
Відповідно до ч.4 ст.235 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
у разі
затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого
ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь
час вимушеного прогулу.
За наведених обставин, суд обгрунтовано стягнув із СК
"Галицька" на користь ОСОБА_1 818грн. середньомісячного заробіку,
за час затримки видачі дублікату трудової книжки. Доводи
представника апелянта СК'Талицька" щодо відсутності вини компанії
у невидачі трудової книжки позивачу не заслуговують на увагу.
Разом з тим, суд першої інстанції правильно відмовив у
задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання недійним договору
про повну матеріальну відповідальність, укаладеного ним у вересні
2000 року, про визнання недійсним наказу про звільнення та зміну
формулювання причин звільнення, у зв"язку із пропуском строку
звернення з позовом до суду, оскільки причин пропуску строку
передбаченого ст.233 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, які можна було б
визнати поважними, ОСОБА_1 суду не представив.
Беручи до уваги, що позивач ОСОБА_1, як страховий агент
відповідно до умов трудового контракту, наказу про прийом на
роботу отримував комісійну винагороду в розмірах відповідно від
фактично виконаної роботи тобто страхових платежів, що надійшли на
рахунок страховика та його вимоги про стягнення різниці між
мінімальною заробітною платою та фактично отрименою ним
винагородою не підлягають до задоволення.
Позивачем ОСОБА_1 не доведено також і заподіяння йому діями
відповідача моральної шкоди, а тому суд обгрунтовано відмовив у
задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм
матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не
спростовують правильність висновків суду, а тому підстав для його
скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційні скарги ЗАТ СК "Галицька" та ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Iвано-Франківського міського суду від 23.06.2006 року
залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може
бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного
Суду України протягом двох місяців з часу набрання законної сили.