Справа 22-6135 Суддя 1 інстанції Соболева I.П.
Категорія 5,12 Доповідач Бугрим Л .М
РIШЕННЯ Iменем України
15 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області у
складі
Головуючого Бугрим Л.М. Суддів Зінов"євої А.Г... Шевченко
В.Ю. При секретарі Iванові В.М. За участю адвоката ОСОБА_4
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку
апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Авдіївського міського суду
Донецької області від 26 квітня 2006 року постановленного по
цивільній справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3про визнання
права власності на 1/2 частку жилого будинку, про визнання
частково недійсними свідоцтва про права власності на будинок на
ім"я ОСОБА_5, заповіту на ім"я ОСОБА_6,свідоцтва про права
власності на будинок у порядку спадкування на ім"я ОСОБА_6 ,
договору дарування жилого будинку , про визнання недійсним
договору купівлі- продажу жилого будинку, зустрічному позову
ОСОБА_3до ОСОБА_1,ОСОБА_7про усунення перешкод у здійсненні права
власності
Заслухавши доповідь судді Бугрим Л.М., вислухавши пояснення
ОСОБА_1, ОСОБА_7,ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника ОСОБА_3 -
ОСОБА_8,виступ адвоката ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи,
апеляційний суд
ВСТАНОВИВ:
У березні 2004 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до
ОСОБА_2, про визнання угоди частково-недійсною, визнанні права
власності на 1\2 частку жилого будинку та його розподілу. В
обгрунтування позовних вимог він посилався на те,що його батькові
ОСОБА_5на праві власності належав жилий АДРЕСА_1 у м.
Авдіївці,який був старим та невеличким.. Після демобілізації з
армії виникла необхідність у будівництві нового будинку і тому між
ним та батьками була укладена домовленість про будівництво
нового будинку як об"єкта спільної
власності .На той час батько вже був пенсіонером, отримував
невеличку пенсію по інвалідності 56 карбованців, мати ОСОБА_6 на
виробництві ніколи не працювала і доходів не мала. Молодша сестра
.ОСОБА_2на той час була неповнолітньою та знаходилась на утриманні
батьків .Він працював на автобазі водієм, мав самостійний доход
.Разом з батьками за спільні кошти та за рахунок спільної фізичної
праці возвели новий будинок на дві половини для проживання двох
сімей.. За домовленістю з батьками він зайняв одну половину
будинку , а батьки та сестра -другу. Після одруження на його
половині будинку стала проживати ОСОБА_7, а потім діти. За життя
батьки визнавали за ним право власності на 1/2 частку будинку, та
вважали,що після їх смерті він буде власником усього
будиику.Батько помер IНФОРМАЦIЯ_1, а мати IНФОРМАЦIЯ_2 .Після
смерті матері він звернувся до нотаріальної контори щодо прийняття
спадщини і лише тоді йому стало відомо про те, що мати ще за своє
життя подарувала весь будинок сестрі ОСОБА_2. ОСОБА_2
запропонувала йому сплатити за 1/2 частку будинку 3000 доларів США
.,однак він відмовився .Потім йому стало відомо про те, що будинок
продано ОСОБА_3 .Враховуючи, що він є співвласником будинку на 1\2
частину, то зазначені угоди порушують його права та законні
інтереси . Просив визнати договір дарування, договір
купівлі-продажу жилого будинку частково недійсними , визнати за
ним право власності на 1/2 частку будинку та виділити цю частину у
натурі.
Спір судовими інстанціями розглядався неодноразово.
Упослідуючому.позивач вточнював позовні вимоги та просив
визнати частково недійсними на 1/2 частину свідоцтво про право
власності на жилий будинок на ім"я батька ОСОБА_5., заповіт
ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6на право спадкування жилого будинку ..,
свідоцтво про право власності у порядку спадкування на ім"я
ОСОБА_6. , договір дарування будинку від 19.09.2003 укладенний між
ОСОБА_6. та ОСОБА_2, визнати недійсним договір купівлі- продажу
будинку,визнати за ним право власності на 1/2 частку
будинку,виділивши її у натурі.
Судом до участі у справі була притягнута покупець будинку
ОСОБА_3, яка. . звернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_1.,
ОСОБА_7 про усунення перешкод у здійсненні права власності на
спірний будинок. Свої вимоги вона обгрунтувала тим, що на підставі
договору купівлі -продажу укладенного з ОСОБА_2 19.09.2003 року
вона набула право власності на спірний жилий будинок, однак, у
будинку залишились проживати ОСОБА_1та ОСОБА_6, які відмовились
звільнити приміщення, просила виселити їх з будинку без надання
іншого жилого приміщення.
Судом до участі у справі були притягнуті треті особи
ОСОБА_9,ОСОБА_10 сестри ОСОБА_1 та ОСОБА_11, а також діти
ОСОБА_1та ОСОБА_7 -ОСОБА_12, ОСОБА_13
Рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 26
квітня 2006 року ОСОБА_1у задоволенні позовних вимог було
відмовлено.Позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені . ОСОБА_1 та
ОСОБА_6 зобов'язані відділом громадянства, іміграції, реєстрації
фізичних осіб Авдіївського MB УМВС України у Донецької області
бути знятими з реєстраційного обліку за місцем проживання по
АДРЕСА_1 у м. Авдіївці.
На зазначене судове рішення ним була подана апеляційна скарга
, у якій позивач просив рішення суду скасувати та постановити нове
рішення, яким його позовні вимоги задовільнити у повному обсязі..
В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилався на те,що
він надав суду докази з приводу наявності договору про створення
об"єкта спільной власності з батьками, однак, суд їх безпідставно
не прийняв до уваги, не врахував що він у будинку,який був
збудований на дві половини прожив зі своєю сім"єю більш ніж 30
років, іншого житла немає Суд не врахував,що за життя батьки
визнавали за ним таке право, однак, його мати вже після смерті
батька укрила від нього факт договору дарування будинку на користь
сестри ОСОБА_2., яка у своє чергу продала будинок ОСОБА_3. Просив
рішення суду скасувати та визнати за ним право власності на 1/2
частину будинку, визнавши недійсним в 1/2 частині свідоцтво про
право власності на ім"я батька , заповіт , складений батьком на
користь матері ОСОБА_6, свідоцтво про право власності на ім"я
ОСОБА_6у порядку спадкування, договор дарування спірного будинку
укладений ОСОБА_6 на ім"я ОСОБА_2., договір купівлі- продажу,
укладений між ОСОБА_2. та ОСОБА_3
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримував доводи апеляційної
скарги, посилаючись на те, що АДРЕСА_1 у м. Авдіївці, у якому він
проживав разом з батьками та який був зареєстрований на ім"я
батька був невеликим та старим та не міг забезпечити житлом його
майбутню сім"ю, сім"ю батьків належними умовами проживання . Після
повернення з армії у 1971 році, між ним та батьками була досягнута
домовленість про будівництво нового будинку на дві сім'ї' як
об"єкта спільної власності на той же земельній ділянці, на якій
знаходився будинок батьків На той час він працював в автобазі
спочатку слюсарем, а потім водієм, батько був пенсійного віку,
отримував невеличку пенсію у сумі 58 карбованців ., мати не
працювала , та немала самостіних джерел існування, вона та та
молодша сестра ОСОБА_2 знаходились на утриманні батька. Старші
сестри ОСОБА_14 та ОСОБА_10 проживали окремо своїми сім"ями ..Свою
заробітну плату він отдавав батькам за рахунок якої були придбані
будівельні матеріали, оплачувалася праця найманих робітників.
Більша частина робіт виконувалася родичами, сусідами безоплатно як
допомога .У вільний від роботи час він допомагав у будівництві
фізичнею працею, підвозив будівельні матеріали, виконував підсобні
роботи та інше. Після завершення будівництва будинку він вселився
з батьками, зайняв одну половину , а батьки з ОСОБА_2 - другу
половину будинку.Після одруження його дружина ОСОБА_6стала
проживати разом з ним, а потім діти на його половині будинку,
кухня знаходилась у користуванні двух сімей, і була обладнана
двома пічами для приготування їжі. Також він користувався часткою
зімельної ділянки.Придбавши автомашину збудував гараж, проти чого
батьки не заперечували Після смерті батька правовстановлюючи
документи на будинок були оформлені на ім"я матері,але мати
визнавала за ним право власності і він вважав,що після її смерті
будинок буде належати йому, оскільки ОСОБА_2 на той час вже у
ньому не проживала. Після смерті матері у 2002 році він звернувся
до нотаріальної контори щодо оформлення права власності і йому
стало відомо про те,що мати ще за життя подарувала весь будинок
ОСОБА_2. і цей факт від нього укривали. .Мати це зробила
навмисно,посварившись з його дружиною ОСОБА_15 Упослідуючому
ОСОБА_2 запронувала йому сплатити за 1/2 частину будинку 3000
доларів США , щоб будинок йому повністю належав , однак, у нього
не було таких коштів і вона будинок продала ОСОБА_3. На час
укладання угоди ОСОБА_3 було відомо про те, що 1/2 частина будинку
зайнята і про те,що у ньому проживає сім"я.. .Оскільки він
незаконно був позбавлений права на 1\2 частку будинку просив
задовольнити позов у повному обсязі, окрім вимог про розподіл
будинку, які просив його залишити без розгляду, оскільки він
виріше це питання з сестрою у добровільному порядку за
домовленістю.
ОСОБА_2 заперечувала проти позову, посилалась на те, що
спірний будинок було возведено батьками та рахунок їх коштів.На
той час вона була неповнолітньою, ходила до школи. Її було відомо
про те, що брат працював, але віддавав батькам не всю заробітну
плату, допомагав фізичнею працею у будівництві. Вважала,що у
будинку є частка брата, але не 1/2. Після возведения будинку вона
з батьками стала проживати в одній половині, а брат- спочатку
сам,а потім із сім"єю проживав у другій половині будинку,кухня
знаходилась у загальному користуванні.Після смерті батька мати
ОСОБА_6 оформила на своє ім"я документи на дім. Оскільки між
матір"ю та невісткою ускладнилися відносини, мати подарувала її
будинок та прохала, щоб про цю угоду не повідомляла брата , тому
ОСОБА_1взнав про укладання договору дарування лише після смерті
матері. Вона пропонувала брату сплатити за половину будинку 3000
доларів США,однак, він відмовився і оскільки вона житлом
забезпечена належний її будинок продала ОСОБА_3 Ціна будинку, яка
вказана у договорі купівлі- продажу відповідає дійсності, не
заперечувала,що брат не має іншого житла і на час укладання
договору купівлі- продажу проживав з дружиною та дітьми у будинку.
ОСОБА_3. позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, вказувала про те,
що при укладанні договору купівлі- продажу спірний будинок
оглядала, її було відомо що він зайнятий та у ньому проживає сім"я
ОСОБА_1,але вона вважала що будинок буде звільнено..Просила
задовольнити її вимоги, зобов"язати ОСОБА_1, ОСОБА_7 усунути
перешкоди у здійснені права власності шляхом їх виселення без
надання іншого жилого приміщення.
Її представник за дорученням ОСОБА_8 просив рішення суду
залишити без зміни, посилаючись на те, що ОСОБА_3. в
установленному законом порядку набула право власності на спірний
жилий будинок, є добросовісним набувачем майна, а тому сім"я
ОСОБА_1 повинна бути виселена з будинку без надання іншого жилого
приміщення
Треті особи ОСОБА_12, ОСОБА_13.- дочки позивача ОСОБА_1,
ОСОБА_14,ОСОБА_10 у судове засідання не з"явились , просили справу
розглянути у їх відсутність.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає
задоволенню, рішення суду- скасуванню, а по справі слід
постановити нове рішення виходячи з наступного.
У відповідності з вимогами ст. ст.309 ч.1 п.п.З, 4 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
підставами для скасування рішення суду першої
інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків
суду та порушення або неправильне застосування норм матеріального
та процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції
виходив з того,що позивачем не надано суду доказів, які б
підтверджували факт існування договору про створення об"єкту
спільної власноті спірного будинку між ним та батьками,а тому
відмовив у визнанні за ним прав власності на 1\2 частину будинку
та визнанні недійсними договорів та правовстановлюючих документів.
Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки
він не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.
У відповідності з вимогами ст 112 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
\ у
редації закону від 1963 року\ майно може належати на праві
спільної власності двом або кільком громадянам.
Згідно зі ст. 17 Закону України " Про власність " ( 697-12 ) (697-12)
майно, яке придбано у результаті сумісної праці членів сім"ї є їх
сумісною спільною власністю,якщо інше не встановлено письмовою
згодою між ними.
У відповідності з 5 роз"ясненнь. Пленуму Верховного Суду СРСР
від 31 липня 1981року "Про судову практику по вирішенню спорів,
пов"язанних з правом власності на жилий будинок",який був чинним
на час виникнення спірних правовідносин " сам по собі факт
сприянню забудівникові з боку членів сім"ї або родичив у
будівництві будинку не може бути підставою для задоволення їхніх
претензій про визнання права власності на частку будинку Такий
позов може бути задоволено судом лише у випадку коли між цими
особами та забудовником мала місце домовленість про створення
спільної сумісної власності на частину будинку і саме з цією метою
вони вкладувалаи свою працю та кошти у будівництво жилого
будинку."
Аналогічна позиція викладена також і у п.4 нині діючих
роз"ясненнь,які містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду
України від 4 жовтня 1991 року з послідуючими змінами та
доповненнями " Про практику застосування судами законодавства,що
регулює право власності громадян на жилий будинок"
З матеріалів справи вбачається, що позивач раніше проживав з
батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та меншою сестрою ОСОБА_2 у старому
невеличному будинку по АДРЕСА_1 у м. Авдіївці,який належав
батькові позивача на праві приватної власності. Після повернення
позивача з армії у 1971 році між ним та батьками була досягнута
домовленість про будівництво нового будинку як об"єкта спільной
сумісної власності для сумісного у ньому проживанню .На той час
батько позивача хворів,йому виповнилось 59 років , він був
визнаний інвалідом другої групи,не працював, отримував пенсію у
сум 58 карбованців .На його утриманні знаходилась дружина ОСОБА_6,
яка не працювала та неповнолітня донька ОСОБА_2Позивач
ОСОБА_1працевлаштувався на. Авдіївськой автобазі.. спочатку
працював слюсарем , а потім водієм .Iз його поясненнь
вбачається,що заробітну плату він передавав батькам,на яку були
закуплені будівельні матеріали та за рахунок якої оплачувалась
праця найманих робітників..Окрім того, у вільний від роботи час
він приймав участь і фізичною працею,розвантажував та переносив
будівельні матеріали,допомагав на підсобних роботах. Будинок було
збудовано на дві половини для проживання двох сімей , в одній з
яких після закінчення будівництва поселився позивач, а потім на ту
ж половину вселилась його дружина ОСОБА_6, там же стали проживати
їх діти. Кухня також була облаштована для користування двох сімей,
оскільки була обладнана двома пічами. Свідоцтво про право
власності на збудований будинок було оформлено на ім"я ОСОБА_5 25
лютого 1977 року. На протязі усього часу проживання з батьками
останні ніколи не пред"являли претензій до позивача щодо
звільнення будинку. Після створення ОСОБА_2 своєї сім"ї у спірному
будинку залишились проживати позивач із сім"єю та батьками,які
запевняли позивача в тому,що після їх смерті йому залишиться весь
будинок.Оскільки позивач проживав весь час у спірному жилому
будинку та користувався ним фактично як співвласник, та взнав про
порушення його права лише після смерті у 2002 році, то він не
пропустив строк позовної давності для захисту порушенного права.
Ці обставини частково були підтверджені відповідачкою
ОСОБА_2, яка вказувала на те,що дійсно на час будівництва позивач
віддавав заробітну плату батькам, допомагав у будівництві фізичнею
працею і після закінчення будівництва вселився в одну з половин
будинку у якій разом з сім"єю проживає до цього часу, а вона з
батьками проживала у іншій половині будинку . На її думку у
позивача виникло право власності на будинок, але менше ніж на 1/2
частину. Вона також підтвердила, що їх мати ОСОБА_6, а також вона
укрили від позивача факт укладання договору дарування на її
користь і що лише після смерті матері ОСОБА_6. у 2002 році
дізнався про те, що будинок було подаровано її.Вона повідомила
позивача про те,що намірена продати будинок,оскільки забезпечена
житлом і запропонувала за його 1/2 частку сплатити 3 тисячі
доларів США, однак позивач відмовися..
Таким чином, ці обставини свідчать про те,що ОСОБА_2
визнавала за ОСОБА_1право приватної власності на 1/2 частку
спірного будинку.
Допитані апеляційним судом свідки за клопотанням ОСОБА_1
також підтвердили наявність між позивачем та його батьками
домовленості на будівництво спірного будинку як об"єкту спільної
сумісної власності.
Зокрема, свідок ОСОБА_16, вказував , що батько позивача
ОСОБА_5 був його другом і на час будівництва будинку він також
проживав по АДРЕСА_2 по -сусідству і тому йому відомо зі слів
ОСОБА_5.,що будинок возводився для позивача та батьків вказував на
те, що дійсно будинок було возведено на дві половини для
проживання сім"ї позивача та батьків, йому це відомо особисто,
оскільки він також на їх прохання допомагав на підсобних роботах
безоплатно як сусід.
Свідок ОСОБА_17сусід позивача, проживає по АДРЕСА_1 у
м.Авдіївці також вказував на те,що спірний будинок будувався для
позивача та його батьків спільними зусиллями. На час будівництва
ОСОБА_5хворїв, не працював , отримував пенсію по
інвалідності, через слабе здоров"я на будівництві майже не
працював. Свідок безоплатно надав допомогу сусідам, носив
бетон,затягував балки,розвантажував машину з цеглою.
Свідок ОСОБА_18, троюрідна сестра ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
вказувала на те, що її мати та мати ОСОБА_1 та ОСОБА_2. двоюрідні
сестри,тому вона часто як родичка навідувала їх. Її достовірно
відомо про те, що ОСОБА_1 проживав з батьками разом однією сім"єю,
заробітну плату позивач віддавав матері спірний будинок було
возведено на дві половини для проживання двох сімей, за спільні
кошти позивача ОСОБА_1 та його батька ОСОБА_5.На той час дядько
ОСОБА_19 не працював на виробництві,хворів , був інвалідом ,
отримував невелику пенсію.Вона особисто бачила як позивач підвозив
на автомашині пісок, глину.Після завершення будівництва вони усі
вселились в дім,позивач зайняв одну половину , а батьки другу
половину, земельною ділянкою вони користувались разом.
Свідок ОСОБА_20показав суду про те,що ОСОБА_5 його хрещений
батько і раніше вони були сусідами. Йому відомо,що позивач ОСОБА_1
та його батьки проживали у старій невеликій хаті. На початку 80-х
років вони сумісно за спільні кошти збудували спірний будинок для
проживання двох сімей, для сім"ї позивача та для батьків, на той
час то був великий та гарний будинок, позивач та батьки жили
дружньо, не сварились, будинок збудували на дві половини для двох
сімей. Батьки сподівались, що син їх догляне до смерті,ОСОБА_1 у
будинку зайняв передню частину, яка виходе на вулицю, в іншу
вселились батьки Кухн я у будинку була обладнана двома пічами для
двух господарок.Претензій не було між ними.Участь ОСОБА_1 у
будівництві є рівною.У батьків заощаджень для будівництва не
було.Позивач привозив для будівництва лісоматеріали,
цеглу,розвантажував машини з будівельними матеріалами, допомагав
фізичною працею, а заробітну плату віддавав батькам, його участь у
будівництві була рівною
Свідок ОСОБА_21 показав суду про те,що він на час будівництва
спірного будинку працював разом з ОСОБА_1 та на прохання
останнього привозив на подвір"є де велось будівництво будівельні
матеріали отвальний шлак, пісок, цеглу.Розплачувавсяз ним за
матеріали ОСОБА_1, на той час у нього були гарні заробітки .Батько
ОСОБА_5 на той час хворів, мав слабе здоров"я.
Показання вказаних свідків ОСОБА_2 не спростовувалось.
Iз наданих суду документів про стан здоров"я ОСОБА_5.
вбачається, що дійсно на час
будівництва будинку/ 1972-1973 p./ він хворів на
атеросклеротичний
кардіосклероз,переніс інфаркт міокарду,був визнаний
інвалідом другої групи по загальному захворюванню / п.с.
128-133 том 2 /
Згідно довідки Авдіївської автобази ОСОБА_1 працював водієм
автомобіля і його заробітна плата за період з 1971 по 1975 роки
складає 9046 карбованців / а.с. 9 том 1 /
З матеріалів справи вбачається,що на час будівництва спірного
будинку ОСОБА_5 окрім невеликої пенсії у розмірі 58 карбованців
інших доходів не мав. Окрім того, на його утриманні знаходились
непрацююча дружина та неповнолітня донька, а раніше на його
утриманні знаходились ще троє старших дітей ОСОБА_5., ОСОБА_14 та
ОСОБА_10
Доказів щодо заощаджень у ОСОБА_5., ОСОБА_6 для будівництва
спірного будинку не надано суду.
Iз схеми поетажного плану будинку вбачається , що дійсно
будинок збудований на дві половини, які розділяє між собою кухня
та коридор і які були приміщеннями загального користування.
Таким чином , наведені обставини переконливо свідчать та
дають підстави вважати, про те,що на час будівництва спірного
будинку між позивачем та його батьками ОСОБА_5. та матір"ю
ОСОБА_22 була досягнута домовленість про створення об"єкту
спільної сумісної власності жилого будинку по АДРЕСА_1 у м.
Авдіївці і саме з цією метою ОСОБА_1 вкладував кошти у його
будівництво та приймав участь фізичнею працею На час будівництва
він не мав власного житла..
За таких обставин та у відповідності з вимогами ст 112 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
/ у редакції 1963 року /, ст. 17 Закону України
" Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
у ОСОБА_1 виникло право власності на
спірний будинок, розташований по АДРЕСА_1у м. Авдїївці Донецької
області. З врахуванням наданних доказів щодо його вкладу у
будівництво будинку його частка складає половину тобто 1/ 2, а
висновки суду першої інстанції про відсутність такого права у
ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам
матеріального закону , а тому у відповідності з вимогами ст ст.
309 ч.1 п.З, п. 4 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
апеляційний суд вважає
можливим постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1
задовільнити та визнати за ним право власності на спірний будинок
на 1/2, частку
Оскільки ОСОБА_1 набув права приватної власності на 1/2
частку спірного будинку, то розпорядження його частиною будинку
порушує його законні права та інтереси ,тому з врахуванням
наведенного , та у відповідності з вимогами ст.48 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
/ у редакції 1963 року, яка діяла на час вчинення
правочинів/ слід визнати недійсними в 1/2 частині:
свідоцтво про право приватної власності на домоволодіння по
АДРЕСА_1 у м. Авдіївці ,яке видане на ім"я ОСОБА_5 25 лютого 1977
року Авдіївською міською радою: заповіт,складений ОСОБА_5 26
квітня 1983 року на користь ОСОБА_6 на жилий будинок з надворними
будівлями розташований поАДРЕСА_1 у м. Авдіївці, реєстраційний
номер НОМЕР_1 , свідоцтво про право на спадщину за заповітом на
жилий АДРЕСА_1 у м. Авдіівці з надвірними будівлями на ім"я
ОСОБА_6 ,яке видане 29.07. 1988 року другою Ясинуватською
державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер НОМЕР_2,
договор дарування жилого будинку з належними до нього
господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 у м. Авдіївці,
укладений 25.лютого 2000 року ОСОБА_6на користь ОСОБА_2
посвідчений державним нотарусом Авдіївської державної нотаріальної
контори, реєстраційний номерНОМЕР_3
На час укладення договору купівлі-продажу спірного будинку
між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 19 вересня 2003 року у відповідності з
вимогами ст. 114 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
/ у редакції закону 1963
року / позивач має право привілеєвої купівлі частки у спільній
власності, а оскільки його право було порушено, то договір
купівлі-продажу жилого будинку з відповідними господарськими
будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 у м. Авдіївці Донецької області
укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_319 вересня 2003 року посвідченного
приватним нотаріусом Авдіївського нотаріального округу ОСОБА_23 та
зареєстрованого в реєстрі під номером НОМЕР_4 слід визнати
недійсним повністю . Сторони повернути в первісний стан. Стягнути
з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3суму 37259 грн.отриману за договором
купівлі-продажу..
Визнати недійсною реєстрацію спірного жилого АДРЕСА_1 в м.
Авдіївці Донецької області в бюро техінвентарізації на 1/2 частину
на ім"я ОСОБА_5,ОСОБА_22 ОСОБА_2 та повністю за ОСОБА_3
Виходячи з того, що договір купівлі- продажу будинку визнано
недійсним у ОСОБА_3 не виникає права на усунення перешкод у
реалізації права власності шляхом виселення сім"ї ОСОБА_1 I тому
слід відмовити у позові ОСОБА_3до ОСОБА_1, ОСОБА_2про усунення
перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення без надання
іншого жилого приміщенння.
Заявлений позов ОСОБА_1про розподіл жилого будинку слід
залишити без розгляду.
Згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
стороні на
на користь, якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони
понесені нею і документально підтверджені
витрати.Зокрема,позивачем підтверджені понесені витрати по сплаті
державного мита у сумі 51 грн, тому з відповідачив ОСОБА_2. та
ОСОБА_3 слід стягнути у відшкодування понесених витрат по сплаті
судового збору / державного мита / по 25 грн. 50 коп. з кожної.
Разом з тим,оскільки ОСОБА_1 не було сплачене державне мито
повністю у відповідності з вимогами закону, то недосплачене ним
державне мито у сумі 114 грн на користь держави виходячи з дійсної
вартості 1/2 частки будинку у сумі 16514 грн. / 165 - 51 = 114/.,
повинно бути стягнуто з відповідачив ОСОБА_2. та ОСОБА_3 по 57 грн
з кожної на користь держави .
Враховуючи наведене та керуючись ст ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1
п. З, п. . 4, 314 ч.2, 316 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний
суд
ВИРIШИВ:
Рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 26
квітня 2006 року скасувати
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1право власності на 1/2 частину жилого
будинку з надворними будівлями та спорудами розташованими по
АДРЕСА_1 у м. Авдіївці.
Визнати недійсними в 1/2 частині:
· свідоцтво про право приватної власності на домоволодіння по
АДРЕСА_1 у м. Авдіївці , Донецької області,яке видане на ім"я
ОСОБА_5 25 лютого 1977 року Авдіївською міською радою:
· заповіт,складений ОСОБА_5 26 квітня 1983 року на користь
ОСОБА_6 на жилий будинок з надворними будівлями розташований по
АДРЕСА_1 у м. Авдіївці,реєстраційний номер НОМЕР_1
-свідоцтво про право на спадщину за заповітом на жилий
АДРЕСА_1 з надвірними будівлями на ім"я ОСОБА_6,яке видане 29.07.
1988 року другою Ясинуватською державною нотаріальною
конторою,реєстраційний номер НОМЕР_2,
-договір дарування жилого будинку з належними до нього
господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1у м. Авдіївці,
укладений 25.лютого 2000 року ОСОБА_6на користь ОСОБА_2
посвідчений державним нотаріусом Авдіївської державної
нотаріальної контори, реєстраційний номерНОМЕР_3
-Визнати повністю недійсним договір купівлі-продажу жилого
будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами по
АДРЕСА_1 у м. Авдіївці Донецької області укладений між ОСОБА_2 та
ОСОБА_319 вересня 2003 року посвідченного приватним нотаріусом
Авдіївського нотаріального округу ОСОБА_23 та зареєстрованого в
реєстрі під номером НОМЕР_4.
Сторони повернути в первісний стан. Стягнути з ОСОБА_2 на
користь ОСОБА_337259 грн../ тридцять сім тисяч двісті п'ятдесят
дев"ять грн./отриманих і за договором купівлі-продажу.
Визнати недійсною реєстрацію жилого будинку, розташованого по
АДРЕСА_1у м. Авдіївці в бюро технічної інвентарізації на 1/2
частину на ім"я ОСОБА_5 ОСОБА_6,. ОСОБА_2. та повністю за ОСОБА_3.
Позов ОСОБА_1про розподіл жилого будинку залишити без
розгляду.
Відмовити у позові ОСОБА_3до ОСОБА_1, ОСОБА_2про усунення
перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення без надання
іншого жилого приміщенння.
Стягнути на користь ОСОБА_1з ОСОБА_2. та ОСОБА_3., у
відшкодувпання понесенних витрат на сплату державного мита по 25
грн. / двадцять п"ять грн /50 коп. з кожної, та на користь держави
по 57 грн. / п"ятдесят сім грн / з кожної.
Рішення суду набирає законної сили після його проголошення та
може бути оскаржене до Верховного Суду України на протязі двох
місяців.