УХВАЛА IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати з
цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в
складі:
головуючого судді - Петренко I.О. суддів -Лаченкової О.В.,
Болтунової Л.М., при секретарі - Шило С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.
Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення
Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14
липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про
встановлення межі земельної ділянки і за зустрічною позовною
заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні
земельною ділянкою, відшкодуванні матеріальних і моральних
збитків.
встановила:
В лютому 2004 року в суд звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про
встановлення межі земельної ділянки, посилаючись на те, що він є
власником домоволодіння НОМЕР_1 АДРЕСА_1 і в сусідньому
домоволодінні НОМЕР_2 по цій же вулиці проживає відповідачка, син
якої ОСОБА_3, що є представником відповідачки по справі в жовтні
2001 року вирив яму для зберігання овочів на відстані 60 см. від
фундаменту його будинку, після чого поряд із стіною встановив
металеву будку і на межі розділення земельних ділянок побудував
сарай. Своїми протиправними діями відповідач ущемляє його права як
власника. Рішенням погоджувальної комісії від 24 січня 2002 року
відділу по земельних ресурсах виконкому Орджонікідзевської міської
ради було рекомендовано встановити між домоволодінням межі
земельних ділянок на відстані 1 метра від його домоволодіння і
літньої кухні для надання йому можливості обслуговувати дані
будови, з чим він не згоден, тому як вважає, що може бути виділена
велика частина земельної ділянки розміром 2,5 метра. У зв'язку з
цим позивач просить суд встановити межу земельної ділянки
відведеної під домоволодіння НОМЕР_1 АДРЕСА_1, виділивши йому для
обслуговування домоволодіння земельну ділянку розміром 2,5 метра з
боку домоволодіння відповідача.
Представник відповідача ОСОБА_3 подав зустрічну позовну заяву
до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною
ділянкою, відшкодуванні матеріальних і моральних збитків, в якій
указує, що його матері ОСОБА_2 на праві особистої власності
належить домоволодіння НОМЕР_2 АДРЕСА_1. В листопаді 2001
року ОСОБА_1 самовільно прибрав огорожу домоволодіння, вийшов
за межі його земельної ділянки на 3,5 метрів і поставив там
огорожу, знищивши при цьому фруктові дерева, пошкодивши металевий
кузов і господарську споруду, заподіявши своїми діями матеріальний
збиток на загальну суму 550 грн., а також заподіявши ОСОБА_2
моральний збиток на суму 1 500 грн., який виражається в душевних
турботах і стражданнях, а також заподіявши йому моральний збиток
на суму 1 500 грн., пов'язаний з дозволом справжньої земельної
суперечки. Окрім цього представник відповідача ОСОБА_3 просить суд
визнати рішення земельної комісії недійсним згідно ст. 155 ч.1
Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
і покарати винного за його
протизаконні дії по ст. 211 Земельного кодексу України.
Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської
області від 14 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про встановлення межі земельної ділянки і позовні вимоги ОСОБА_2
до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельної
ділянкою, відшкодуванні матеріальних і моральних збитків залишені
без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування
рішення суду в частині залишення її позову без задоволення, та
направлення справи на новий розгляд в суд першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
пояснення сторони, що з'явилася, перевіривши матеріали справи і
обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її
відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційни д відхиляє
апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд
першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального
і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе
рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про
встановлення межі земельної ділянки , суд першої інстанції виходив
з того, що відповідно ст.. 106 Земельного Кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
суд не наділений правом установки меж земельних
ділянок між його власниками, а є прерогативою органів місцевого
самоврядування та органів виконавчої влади з питань земельних
ресурсів.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд повно і
всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами
докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин
I закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та
сторонами не заперечується, що між власниками домоволодінь НОМЕР_1
та НОМЕР_2 АДРЕСА_1,а саме сторонами по справі є спір стосовно
визначення меж земельних ділянок.
Однак як вбачається з матеріалів справи сторони не надали
суду право установчі документи щодо право власності на спірні
земельні ділянки, які передбачені ст..81 Земельного ксу України.
Відповідно до ст..60 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, кожна сторона
зобом"язана довести ті обставини,на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з вищевикладеного,суд першої інстанції прийшов до
правильного висновку про те,що види межових знаків і порядок
відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади
з питань земельних ресурсів і суди не можуть розглядати такі
справи.
Доводи позивача в апеляційній скарзі,на те,що право
установчими документами на землю є договір-купівлі продажу
житлового будинку НОМЕР_1 розташованого АДРЕСА_1 та житлового
будинку НОМЕР_2 по тій же вулиці необгрунтовані,оскільки ці
документи свідчать про право власності на житлові будинки сторін і
є їх право установчими документами..
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної
скарги позивача суттєвими не являються і не дають підстав для
висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм
матеріального чи процесуального права, які призвели або могли
призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.304, ч.1 ст. 307, 308, 313,ч.1
ст.314,315,317,319 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської
області від 14 липня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її
проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної
скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до
Верховного Суду України.