АПЕЛЯЦIЙНИЙ
СУД ВIННИЦЬКОЇ
ОБЛАСТI
Справа № 22-2570/ 2006р. Оскаржуване рішення ухвалено
Категорія 22 під головуванням Сєчко В.Л.
Доповідач Iванюк М.В.
УХВАЛА Iменем України
15 листопада 2006р. колегія суддів судової палати з цивільних
справ апеляційного суду Вінницької області у складі :
головуючого - судді Iванюка М.В, суддів Камзалова В.В. і Чуприни
В.О, при секретарі Руденко О.М, розглянувши у відкритому судовому
засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької
області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Козятинського РВ
УМВС України у Вінницькій області, відділення Державного
казначейства Козятинського району у Вінницькій області про
відшкодування моральної шкоди
з апеляційною скаргою ОСОБА_2, який представляє інтереси
ОСОБА_1, на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької
області від 23 серпня 2006р,
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2003 р. ОСОБА_1 звернулася в суд з даним позовом, у
якому зазначила, що її син ОСОБА_3, який через відсутність однієї
нирки є інвалідом третьої групи, 22.02.2003р. пішов на весілля до
своєї племінниці і мав повернутися додому 23.02.2006р. близько 02
години 30 хвилин, однак у цей час не повернувся. Як з'ясувалося,
син був затриманий працівниками Козятинського РВ УМВС України і
повернувся лише ранком. При цьому він пояснив, що його було
затримано незаконно, однак вона йому не вірила, оскільки не
допускала думки, що працівники міліції можуть діяти протиправно.
Через це у неї з сином виник конфлікт, так як, на її думку, він
був затриманий внаслідок вживання ним спиртних напоїв. А цього
вона йому пробачити не могла, оскільки колись натерпілася від
чоловіка, який зловживав алкоголем, і вигнала сина з домівки. Він
став мешкати невідомо де. Внаслідок цього у неї зіпсувалися
стосунки з середнім сином, який вважав, що вона поступила
безглуздо. Так як Козятин - невелике містечко, їй і в побуті, і на
роботі зовсім сторонні люди докоряли тим, що її сина затримували і
поміщали у міліції "в клітку". Ці чутки стали відомі її
роботодавцю і вона стала боятися втратити своє робоче місце.
Однак виявилося, що її сина працівниками міліції було
затримано безпідставно. Незважаючи на те, що вона вже все
зрозуміла, він не повертається до неї додому.
Позивачка, вважаючи, що незаконним затриманням сина їй було
заподіяно великих моральних страждань, просила суд стягнути з
відповідачів на її користь 50000 грн. у відшкодування моральної
шкоди.
Обгрунтування позову ОСОБА_1 доповнила письмовими поясненнями
.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду від 23 серпня
2006р. ОСОБА_1. у задоволенні вказаного позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, який представляє її інтереси,
просить дане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про
повне задоволення позовних вимог. Вважає, що при ухваленні
оскаржуваного рішення суд порушив норми матеріального і
процесуального права.
Вислухавши апелянта, який підтримав вимоги скарги з наведених
у ній підстав, представників УМВС у Вінницькій області і
відділення Державного казначейства, які вважають апеляційну скаргу
безпідставною, перевіривши законність і обгрунтованість рішення
суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
вважає, що вона задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду
першої інстанції, якими була обгрунтована відмова в задоволенні
позову.
При цьому суд зробив правильний висновок стосовно того, що
моральну шкоду може бути відшкодовано лише тій особі, права якої
було безпосередньо порушено тими чи іншими неправомірними діями.
Доводами скарги не спростовуються висновки суду першої
інстанції про те, що згідно з текстом позовної заяви позивачка
пов'язувала сварку з сином і свої моральні страждання і з фактом
вживання ним спиртних напоїв. Так, згідно наявного у справі
протоколу медичного огляду від 23.02.2003р. ОСОБА_3 на момент
затримання перебував у стані гострої інтоксикації, викликаної
вживанням алкоголю , а це ніяк не може бути наслідком
винних дій працівників міліції.
Постановою заступника Козятинського міжрайпрокурора від
08.05.2003р. в порушенні кримінальної справи стосовно працівників
міліції було відмовлено. Хоча у цій же постанові і зазначається
про незаконність їх дій, однак не обгрунтовано, у чому ж конкретно
така незаконність полягала . При цьому у справі немає
даних, які вказували б на те, що постанова про притягнення ОСОБА_3
до адміністративної відповідальності по ст. 178 ч. 1 КпАП України
за протестом заступника Козятинського міжрайпрокурора була
скасована.
За таких обставин колегія суддів не вважає можливим приймати
до уваги в якості доказів вини працівників міліції показання
допитаних в суді першої інстанції свідків, наявну у справі
переписку заступника Козятинського міжрайпрокурора з апелянтом,
газетні публікації, тощо.
Норми матеріального і процесуального права суд застосував
правильно.
За таких обставин підстав для скасування чи зміни
оскаржуваного рішення не вбачається.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.I
п.1, 308, 313, 314, 315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_1,
відхилити.
Рішення Козятинського міськрайонного суду від 23.08.2006р. у
даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до
Верховного Суду України протягом двох місяців.