АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТI
88000, м.Ужгород, вул. О.Довженка, 7 тел./факс: (03122)
1-53-83
-УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного
суду Закарпатської області у складі:
головуючої-Боднар О.В.
суддів - Белякова LI., Собослоя Г.Г.
при секретарі - Махмутовій В.Ю.
з участю - представників позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідачки ОСОБА_3, представника Хустської міської ради Габор
Я.I.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про заборону проведення самочинного
будівництва, знесення самочинної споруди та відшкодування майнової
шкоди та за позовом третьої особи з самостійними вимогами
Хустської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про знесення самочинної
споруди, -
УСТАНОВИЛА:
У листопаді 2004 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, вимоги по якому уточнив під час розгляду справи і просив
притягнути в якості другого відповідача ОСОБА_3, заборонити
відповідачам проводити самочинне будівництво, зобов'язати їх
знести самочинно збудовану споруду та стягнути з відповідачки
ОСОБА_3 майнову шкоду, завдану неправомірним знищенням належних
йому виноградних кущів.
Свої вимоги мотивував тим, що відповідачі на земельній
ділянці, яка знаходиться у спільному користуванні сторін, без
належного дозволу та належно затвердженого проекту розпочали
будівництво добудови до гаражу, який також побудований самочинно,
чим порушили його права. Крім того на цій земельній ділянці у
зв'язку з будівництвом відповідачі самовільно вирубали належні
йому виноградні кущі, чим завдали майнову шкоду у сумі 219,02 грн.
У травні 2005 р. Хустська міська рада вступила у справу в якості
третьої особи з
самостійними вимогами, заявивши окремий позов до ОСОБА_3, треті
особи ОСОБА_1та ОСОБА_2, про знесення самочинно збудованої
капітальної споруди на
Справа № 22 - 1554 /06 Головуючий у 1 інстанції -
Савицький С.А.
Категорія 31 Доповідач - Боднар О.В.
березі р. Хустець за адресою АДРЕСА_1 з підстав, що ця
споруда збудована відповідачкою ОСОБА_3 без належного дозволу та
погодження з відповідними службами міста.
Рішенням Хустського районного суду від 12 вересня 2005 року
позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та
ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1. 219 грн. 02 коп. майнової шкоди та
державне мито у сумі 51 грн. У задоволенні позову третьої особи з
самостійними вимогами Хустської міської ради до ОСОБА_3 про
знесення самочинного будівництва на р. Хустець у м. Хусті по
АДРЕСА_1 відмовлено. Додатковим рішенням Хустського районного суду
від 1 червня 2006 р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1,
третьої особи з самостійними вимогами Хустської міської ради до
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про заборону проведення будівельних робіт на
території водозахисної смуги.
В апеляційному порядку рішення суду першої, інстанції було
оскаржено представником Позивача ОСОБА_4 частково. У скарзі
ОСОБА_4 з посиланням на неправильне застосування судом норм
матеріального права, зокрема п.4 ст.376 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
просить рішення суду у частині відмови у задоволенні позовних
вимог про заборонуОСОБА_2 і ОСОБА_3 проводити самочинне
будівництво та про відмову у зобов'язанні знести самочинно
збудовану добудову до гаража на березі р. Хустець скасувати і в
цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити вказані
позовні вимоги.
Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи,
апеляційний суд визнав, що скарга задоволенню не підлягає з таких
підстав.
Зі змісту позовних заяв ОСОБА_1 та Хустської міської ради
вбачається, що ними по різному визначався об'єкт самочинного
будівництва, здійснюваного відповідачами, правове становище
земельної ділянки, на якій він розташований та підстави
пред'явлення позову.
Так, ОСОБА_1 у первинній позовній заяві (а.с.З) ставив
питання про знесення добудови до гаража, здійсненої відповідачами
на земельній ділянці, виділеній під прибережну захисну смугу
("території водозахисної смуги") вздовж річки Хустець, а у
доповненні до позовної заяви (а.с.8) та у судовому засіданні
(а.с.67) вказував, що самочинна добудова до гаража здійснена
відповідачами на земельній ділянці, що знаходиться у спільному
користування співвласників трьох квартир у будинку АДРЕСА_1 -
позивача ОСОБА_1, відповідачкиОСОБА_2 та ОСОБА_7 (а.с.8).
В той же час, заявивши самостійні вимоги щодо предмету спору,
третя особа Хустська міська рада у своїй позовній заяві (а.с.54)
зазначала, що відповідачкою ОСОБА_3 самочинно без дозволу органів
місцевого самоврядування та відповідних служб міста проведені
будівельні роботи щодо влаштування залізобетонної конструкції
(підпірної стінки) розміром 3,60x6,0 на березі річки Хустець у м.
Хусті по АДРЕСА_1. У зв'язку з вказаними обставинами судом
апеляційної інстанції було приділено особливу увагу встановленню
категорії та статусу земельної ділянки, на якій здійснено
самочинне будівництво.
Встановлено, що рішенням виконкому Хустської міської ради від
IНФОРМАЦIЯ_1 було розподілено земельну ділянку по АДРЕСА_1 у м.
Хусті між співвласниками будинку, в т.ч. у користування ОСОБА_7
(кв. 1) виділено 177,45 кв.м., ОСОБА_8 (кв.2) - 147,03 кв.м. та
ОСОБА_2 (кв.З) - 182,52 кв.м. Двір площею 185 кв.м. залишено у
спільному користуванні в існуючих межах (а.с.11).
Згідно державного акту на право приватної власності на землю
серії IНФОРМАЦIЯ_3 земельна ділянка площею 0,0147 га, яка
складається з двох окремих земельних ділянок площею 0,0035 гата
0,0112 га., розташованих у м. Хусті по АДРЕСА_1 належить
відповідачціОСОБА_2 на праві приватної власності.
З листа виконавчого комітету Хустської міської ради від
IНФОРМАЦIЯ_2 вбачається, що в результаті проведення спеціалістами
міського відділу земельних ресурсів контрольних обмірів земельної
ділянкиОСОБА_2 згідно виданого їй державного акту на право
приватної власності на землю встановлено, що земельна ділянка,
щодо якої виник спір, належитьОСОБА_2 (а.с. 19).
Представник Хустської міської ради надала суду апеляційної
інстанції довідку Хустського міського відділу земельних ресурсів,
про те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 у м. Хусті, на якій гр.
ОСОБА_3 збудовано капітальну споруду знаходиться в прибережній
захисній смузі. Iз змісту довідки вбачається, що нею не
спростовується та обставина, що земельна ділянка, щодо якої виник
спір, згідно державного акту про право власності на землю належить
на праві приватної власності ОСОБА_2.
Пунктом 4 статті 376 ЦК, про порушення якого судом вказується
в апеляційній скарзі, передбачені правові наслідки, які
застосовуються у випадку, коли власник (користувач) земельної
ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно
за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його
земельній ділянці, або коли здійснене особою самочинне будівництво
порушує права інших осіб.
Оскільки відповідачами здійснено самочинне будівництво на
земельній ділянці, яка належить одній із них на праві власності, в
тій її частині, яка межує з берегом річки Хустець у м. Хусті по
АДРЕСА_1 підстав для застосування наслідків самочинного
будівництва, передбачених п.4 ст.376 ЦК немає. Тим більше, що
залізобетонна конструкція, на якій ця споруда побудована, розміром
3,6x6,0 м. при перевірці звернень ОСОБА_1 та зверненні до суду з
позовом Хутською міською радою кваліфікувалась як підпірна стіна,
що має берегоукріплювальну функцію (а.с,40).
Тому рішення суду про відмову ОСОБА_1 у позові про
зобов'язання відповідачів знести самочинну збудовану добудову до
гаража та додаткове рішення цього суду про відмову ОСОБА_1 у
позові про заборону проведення будівельних робіт на території
водозахисної смуги є законним, не дивлячись на те, що при
вирішенні спору суд першої інстанції помилково виходив з того, що
самочинне будівництво здійснено відповідачами у дворі спільного
користування будинку АДРЕСА_1.
Наслідки самочинного будівництва, визнаного таким з
підстав здійснення будівництва з істотним порушенням
будівельних норм і правил або істотного відхилення від проекту,
що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб,
передбачені п7 ст.376 ЦК.
Відповідно до вимог вказаної норми ЦК таке нерухоме
майно у разі пред'явлення позову відповідним органом державної
влади або органом місцевого самоврядування підлягає знесенню
за рішенням суду тільки у випадку, якщо проведення
відповідної перебудови є неможливим або особа, яка здійснила
(здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення.
Доказів того, що самочинна залізобетонна конструкція розміром
3,6x6,0 м, про знесення якої було пред'явлено позов, збудована
відповідачами з істотними порушеннями будівельних норм і правил,
що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, а
проведення її перебудови є неможливим, Хустськоюміською радою, як
органом місцевого самоврядування, що заявив такий позов, надано не
було.
Тому суд також обгрунтовано відмовив і у позові Хустській
міській ради.
Постановлене судом рішення в оскарженій частині відповідає
вимогам ст.ст.213-215 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
і передбачених
ст.ст.309-311 цього Кодексу підстав для його зміни чи скасування
немає.
Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи,
тому до уваги взяті бути не можуть.
Допущена судом помилка у написанні прізвища позивача підлягає
виправленню в порядку, встановленому ст. 219 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.307, 308, 315 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 відхилити.
Рішенням Хустського районного суду від 12 вересня 2005 року
залишити без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до
Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання
законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до
суду касаційної інстанції.
Судді:
Беляков LI. Боднар С.B. Собослой Г.Г.