РIШЕННЯ
Iменем України
2006 р. листопада місяця "13" дня, колегія суддів судової
палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки
Крим в складі:
Головуючого: Курської А.Г.
Суддів: Філатової Є.В., Горбань В.В.
При секретарі: Бахтагарєєвій М.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду
м. Сімферополя від 5 вересня 2006 року по цивільній справі за
позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя, визнання
права особистої приватної власності на частку майна та за
зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої
приватної власності на частку майна
ВСТАНОВИЛА
ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про розподіл
подружнього майна.
Вимоги мотивовані тим, що сторони зареєстрували шлюб
19.06.1999р., в період спільного життя придбали магазин АДРЕСА_1
на ім'я відповідачки, а також обладнання та техніку для магазину:
компресор -1шт., гірка -1шт., два касових апарата "CASIO-700" і
"ЕРА-101.08", 4 холодильника,LANGNESE", 2 холодильника "Кубик"
об'ємом 500 л., 2 холодильника "Кубик" об'ємом 300 л., холодильний
прилавок, ваги поштові, 3 ваги цифрових, 7 столів, 42 стільця,
мікрохвильову піч, барну стійку, кулю дзеркальну, стелаж
"Периметр", товарів на загальну суму 88640 грн., яке знаходиться у
відповідачки. У додатковій позовній заяві просив визнати його
особистою приватною власністю автомобіль "FIAT-DUKATO",
посилаючись на те, що набув його під час шлюбу, але за власні
кошти.
Відповідачка вимоги не визнала, звернулася зі зустрічним
позовом про визнання за нею права особистої власності на будівлю
спірного магазину і придбане разом з ним майно: компресор, гірку
та два касових апарата. Пояснила, що зазначене майно було придбано
за договором купівлі-продажу від 19.10.1999 р. з Фондом Держмайна
України хоча і під час шлюбу, але за кошти, які вона позичила у
батька - ОСОБА_3. У підтвердження доводів посилалася на розписку
на суму 50 000грн., яку видала батькові, та на протокол його
допиту за судовим дорученням. Також заявила додатковий позов про
розподіл набутих у період сумісного життя автомобілів: "МIЦУБIСI"
per.ном.НОМЕР_1, "ФОРД ЕСКОРТ" рег.ном. НОМЕР_2, "FIAT-DUKATO"
рег.ном.НОМЕР_3, які зареєстровані на ім'я позивача. Просила
виділити їй автомобіль "МIЦУБIСI" зі стягненням грошової
компенсації з позивача за різницю у частках.
ОСОБА_2 зустрічних вимог не визнав, також заявив позов, у
якому просив визнати спірний магазин разом з існуючим в ньому
обладнанням, його особистим майном, посилаючись на те, що будівлю
магазину та купівлю компресору, гіркі та двох касових апаратів
призведено за гроші, які він позичив у матері - ОСОБА_4, у свою
чергу посилався на розписку, яку надав матері на суму 50 000грн.
Крім того, він за власні кошти зробив капітальний ремонт магазину
в наслідок чого істотно збільшилася його вартість.
Справа №22-ц-7319/2006р. Головуючий в 1 інстанції Малухін
В.В.
Доповідач Філатова Є.В.
Під час розгляду справи сторони уточнили перелік
торговельного обладнання та меблі магазину №49, виключивши з
нього: 4 холодильника ,,LANGNESE", 2 холодильника "Кубик" об'ємом
500 л., 2 холодильника "Кубик" об'ємом 300 л., холодильний
прилавок та 42 стільця, оскільки спір стосовно них знаходився у
провадженні Залізничного суду м. Сімферополя за участю інших осіб.
Рішенням Центрального райсуду м. Сімферополя від 05.09.2006
р. позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволені частково. Суд визнав
спільною сумісною власністю подружжя автомобіль "FIAT-DUKATO"
рег.ном. НОМЕР_3 вартістю 14892грн., магазин АДРЕСА_1 вартістю 115
995грн. та технічне обладнання у ньому: компресор 1шт. вартістю
380грн., гірку 1шт. вартістю 34грн., касові апарати 2шт. вартістю
659грн. касовий апарат "CASIO-700" вартістю 350грн., касовий
апарат "ЕРА-101.08" вартістю 150грн., ваги поштові 1шт. вартістю
200грн., ваги цифрові 3 шт. вартістю 300грн., столи 7шт. вартістю
1400грн. піч мікрохвильову 1 шт. вартістю 120грн., барну стійку 1
шт. вартістю 500грн., кулю дзеркальну 1шт. вартістю 200грн.,
стелаж "периметр" 1шт. вартістю 1000грн. на суму 5 293 грн.
Розділив зазначене майно: виділив у власність ОСОБА_2
автомобіль "FIAT-DUKATO": вартістю 14 892грн. 91коп., стягнув з
ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частку
автомобілю 7411грн. 45коп.;
виділив у власність ОСОБА_1 компресор 1шт. вартістю 380грн.,
гірку 1шт. вартістю 34грн., касові апарати 2шт. вартістю 659грн.,
касовий апарат "CASIO-700" вартістю 350грн., касовий апарат
"ЕРА-101.08" вартістю 150грн., ваги поштові 1шт. вартістю 200грн.,
ваги цифрові 3шт. вартістю 300грн., столи 7шт. вартістю 1400грн.,
піч мікрохвильову 1 шт. вартістю 120грн., барну стійку 1 шт.
вартістю 500грн., кулю дзеркальну 1 шт. вартістю 200грн., стелаж
"периметр" 1шт. вартістю 1000грн. на суму 5 293грн., стягнув з неї
на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у сумі 2646грн. 50коп.
розділив магазин АДРЕСА_1 вартістю 115 995грн.: виділив у
власність ОСОБА_1 1/2 частку на суму 115 995грн. загальною площею
128,43кв.м, яка складається з приміщень: №10 площею 6кв.м, №11 -
7,7кв.м, №12 -41кв.м, №16 - 6кв.м, частину приміщення №3 /торгова
зала/ - 51,38кв.м, 1/2 частину навісу літ.А- ї5,65кв.м;
виділив ОСОБА_2 у власність 1/2 частку спірного магазину
загальною площею 128,43 кв.м на суму 115 995грн., яка складається
з приміщень: №1 коридор - 8,7кв.м., приміщення №2 торговий зал -
49,18кв.м, частина приміщення №3 торгового залу - 24,22кв.м.,
приміщення №4 - 8,11 кв.м, приміщення №5 - 1,3кв.м, приміщення
№6 - 2,3 кв.м., приміщення №7 - 4,03кв.м, приміщення №8 - 7,5
кв.м, приміщення №9 - 7,44кв.м, 1/2 частину навісу літ. "а" площею
15,65кв.м.; зобов'язав ОСОБА_2 провести переобладнання: закласти
дверний отвір між приміщеннями №9 і №10, встановити перегородки у
приміщенні №3 і у навісі літ. "а", на місці віконного отвору,
влаштувати дверний отвір з приміщення №3 на вулицю.
Крім того, суд визнав незаконним у 1/2 частині договір
купівлі-продажу спірного магазину від 19.10.1999р. між
Представництвом Фонду майна АРК і ОСОБА_1.
В решті вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено. З ОСОБА_1 на
користь ОСОБА_2 стягнено витрат на судову експертизу пропорційно
задоволеним вимогам у сумі 226,72грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення в повному
обсязі, вирішити спір по суті, задовольнити її позовні вимоги,
визнати за нею право особистої приватної власності на спірний
магазин, компресор, гірку та два касові апарата. Автомобіль
"FIAT-DUKATO" передати у її власність, стягнувши з неї на користь
позивача грошову компенсацію у розмірі 1/2 його вартості.
Торгівельне обладнання магазину поділити порівну. У позові ОСОБА_2
відмовити. Посилається на те, що суд вийшов за межі позовних
вимог, не дав належної оцінки наданим нею доказам і необгрунтовано
дійшов висновку про те, що магазин є спільною власністю подружжя.
В порушення вимог ст. 71 СК України суд
передав їй все торгівельне обладнання, стягнувши з неї
грошову компенсацію, незважаючи на те, що зазначене майно подільне
не має перешкод для надання його обом сторонам.
Крім того, суд безпідставно виділив подружній автомобіль
ОСОБА_2, без урахування того, що у нього є ще три автомобіля.
Заслухавши доповідача, сторони та представника відповідачки,
перевіривши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга
підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з
19.07.1999р. У період подружнього життя набули магазин АДРЕСА_1
вартістю 231990грн., меблі, електроприлади та обладнання для
магазину: компресор -1шт., гірка -1шт., два касових апарата
"CASIO-700" і "ЕРА-101.08", 4 холодильника "LANGNESE", 2
холодильника "Кубик" об'ємом 500л, 2 холодильника "Кубик" об'ємом
300л, холодильний прилавок, ваги поштові, 3 ваги цифрових, 7
столів, 42 стільця, мікрохвильову піч, барну стійку, кулю
дзеркальну, стелаж "Периметр", товарів на загальну суму 88640грн.,
а також автомобіль "FIAT-DUKATO" вартістю 14892грн.
Спір стосовно частки майна: 4 холодильника "LANGNESE", 2
холодильника "Кубик" об'ємом 500л, 2 холодильника "Кубик" об'ємом
300л, холодильний прилавок та 42 стільця розглядався за участю
третіх осіб Залізничним райсудом м. Сімферополя, 13.04.2006р.
постановлено рішення, яке не набрало чинності і перебуває на
стадії апеляційного розгляду.
Вирішуючи питання щодо розділу решти майна, суд посилався на
положення нового Сімейного Кодексу України ( 2947-14 ) (2947-14)
в той час,
як спірне майно було набуте у період чинності КПШС України,
нормами якого і слід керуватися.
За вимогами ст.22 КпШС України ( 2006-07 ) (2006-07)
все майно, що
набуте під час шлюбу, є спільною власністю подружжя. До особистої
приватної власності може бути віднесено тільки майно, яке
успадковане, або одержане у дар. При цьому за змістом ст. 24 КпШС
України ( 2006-07 ) (2006-07)
, ч.3 ст. 10 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
тягар
доведення вимог про визнання такого майна особистим покладається
на позивача
Відмовляючи ОСОБА_1 у визнанні магазину її особистою
власністю, суд правильно виходив з того, що договір
купівлі-продажу був укладений у період шлюбу. За вимогами ст. 23
КпШС України ( 2006-07 ) (2006-07)
передбачається, що всі угоди здійснюються
одним з подружжя за згодою іншого та на користь сім'ї. Тому ті
обставини, що договір оформлено на ім'я ОСОБА_1 не мають
юридичного значення, якщо не буде доведено, що вона придбала його
для особистих потреб та за власні гроші.
Але ж таких даних по справі не здобуто. Суд першої інстанції
дав належну оцінку власноручної розписці ОСОБА_1 своєму батькові,
та поясненням останнього, на які відповідачка посилалася у
підтвердження наявності договору позики між нею та батьком за
півроку до купівлі магазину. Враховуючи родинні відносини між
батьком та донькою та відсутність будь-яких підтверджень
фактичного передання грошей, а також сплати само цими грошами за
купівлю магазину, колегія погоджується з висновком суду першої
інстанції про те, що зазначені докази не є достатніми для
підтвердження зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 До того ж суд
надав аналогічну оцінку вимогам ОСОБА_2 про визнання за ним права
власності на той же магазин, підтверджених такою ж розпискою
матері.
Колегія не може погодитися з доводом апеляційної скарги про
те, що вирішуючи питання про визнання магазину подружнім майном та
його розподілу суд вийшов за межі позовних вимог та не дослідив
пов'язаних з цим питанням обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 первісно звернувся з
позовом про розділ магазину, як подружньої власності і протягом
всього часу від таких вимог ніколи не відмовлявся, провадження по
ним не закривалося. Зазначене питання було предметом дослідження
суду, за ухвалою від 6.05.2005р. проведено технічну експертизу для
з'ясування варіантів розподілу. За висновками експерта магазин
можливо поділити на дві рівні частки без
втрати господарчого призначення споруди та з незначним
переобладнанням, яке суд за згодою позивача поклав на нього.
У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 відмовилася від вибору
частки, тому посилання на те, що суд не з'ясував бажань сторін, є
необгрунтованими.
Разом з тим заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги
стосовно розділу рухомого обладнання магазину. Суд виділив його
цілком у власність відповідачки без урахування його призначення та
всупереч вимогам ст.29 КпШС України ( 2006-07 ) (2006-07)
. ОСОБА_1 пояснила,
що все обладнання не закріплено стаціонарно, варіант розділу
залишила на розсуд суду. ОСОБА_2 пояснив, що в частині магазину,
яка надана йому, знаходяться: стелаж "Периметр"- 1000грн., куля
дзеркальна - 200грн. та столи 7шт. - 1400грн. на суму 2600грн.
Тому колегія вважає, що саме це майно слід виділити йому. Решту
обладнання на суму 2693 грн. надати відповідачці.
Колегія також погоджується з доводом про те, що суд, визнавши
частково недійсним договір купівлі-продажу магазину між ОСОБА_1.
та Фондом майна АРК, вийшов за межі позову. Як убачається з
матеріалів справи, такі вимоги ні ким зі сторін не заявлялися і
судом не вирішувалися. Тому рішення суду у цієї частині підлягає
скасуванню.
Вирішуючи питання про визнання права власності на автомобіль
"FIAT-DUKATO" за позивачем з наданням компенсації відповідачці
за -гА його частку у розмірі 7411грн., суд виходив того, що
автомобіль весь час знаходився у його користуванні. Доводи про
неналежну оцінку автомобілю голослівні, суперечать експертному
висновку від 21.04.2006р. Крім того, ОСОБА_1 погоджується з такою
ціною у разі надання автомобілю їй.
Довід відповідачки про те, що автомобіль їй потрібен у
бізнесу для перевозу товарів, не може бути прийнятим до уваги,
оскільки ОСОБА_1 пояснила, що керувати транспортом не вміє, лише
має намір найняти водія. За матеріалами справи не здійснює
підприємницької діяльності, магазин передала у оренду. Проте
ОСОБА_2 використовує автомобіль-фургон для перевозу продуктів
виробництва ковбасного цеху матері. За таких обставин колегія не
вбачає у даній частині рішення порушень закону та інтересів
відповідачки.
Керуючись ст.308,309 п.4 ст. 316 Цивільного процесуального
кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
колегія суддів,-
ВИРIШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення
Центрального районного суду м. Сімферополя від 5 вересня 2006 року
в частині визнання незаконним у 1/2 частині договору
купівлі-продажу спірного магазину від 19.10.1999р. між
Представництвом Фонду майна АРК і ОСОБА_1 і в частині розділу
торгівельного обладнання і меблів, що знаходяться в магазині
АДРЕСА_1, скасувати, розділити зазначене майно, виділити у
власність ОСОБА_2 стелаж "Периметр"- 1000грн., кулю дзеркальну -
200грн., столи 7шт. -1400грн. на суму 2600грн.; виділити у
власність ОСОБА_1 компресор -380грн., гірку - 34 грн., касові
апарати 2шт. - 659грн., касовий апарат "CASIO-700" - 350грн.,
касовий апарат "ЕРА-101.08" - 150грн., ваги поштові 1шт. -
200грн., ваги цифрові Зшт. -300грн., піч мікрохвильову 1 шт. -
120грн., барну стійку 1 шт. - 500грн. на суму 2693грн.
В решті це ж рішення залишити, без змін.
Рішення набуває законної сили з моменту проголошення і може бути
оскаржено в касаційну інстанцію до Верховного Суду України
протягом двох місяців з дня проголошення.