Р I Ш Е Н Н Я
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області в
складі:
головуючого Молчанова С.I.
суддів Звягінцевої О.М., Дем'яносова М.В.
при секретарі Ставріновій Ю.М. розглянув у відкритому
судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ТОВ
"Донгермес" до ОСОБА_1про стягнення суми недостачі і
встановив:
в апеляційній скарзі позивач оспорює обгрунтованість судового
рішення, яким відмовлено у задоволенні позову, і ставить питання
про його скасування з ухваленням нового про задоволення позову за
неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального
права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для
справи, вважає, що саме порушення працівником ч. 2 п. 2 посадової
інструкції по складанню актів недостачі з обов'язковим підписанням
представником постачальника, які працівник повинен додавати до
змінного звіту, тобто невиконання відповідачем своїх обов'язків
призвело до недостачі ПММ. Повідомлення відміткою на змінному
звіті не є доказом того, що недопоставка дійсно була. Накладні
підписувалися ОСОБА_1, що свідчить про його згоду при прийнятті
матеріалів з поставкою продукції в стандартному об'ємі цистерни-
4840 л, але зміну він здавав з відміткою "мінус літрів", цистерни
заповнюються стандартно. Двоє інших операторів визнали свою вину в
недостачі та добровільно відшкодували шкоду.
В засіданні апеляційного суду представник позивача за
довіреністю Iстягіна О.Г. підтримала доводи скарги, просила про її
задоволення, скасування рішення суду з ухваленням нового рішення
про задоволення позову, а відповідач заперечував проти доводів
скарги, просив про її відхилення та залишення без зміни судового
рішення.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено
наступні обставини.
12.04.2006р. ТОВ "Донгермес" звернулось до суду з вказаним
позовом до відповідача, зазначало, що він працює на підприємстві з
13.12.2005 р. оператором АЗС. З ним укладено договір про повну
матеріальну відповідальність. На момент прийняття зміни
13.12.2005р. було складено акт прийому-передачі ПММ, на дату
проведення ревізії 30.03.2006р. за актом за період з 13.12.2005 р.
до 30.03.2006р. виявлено недостачу ПММ, у
т.ч.: бензину А-80- 255л на суму 726,75 грн., бензину А-92 -447 л
на суму 1519,8 грн. та д/палива- 173 л на суму 588,2 грн.,
всього - на суму 2834,75 грн., недостача ОСОБА_1склала 944,92
грн., тому просило стягнути з нього вказану недостачу.
Рішенням Амросіївського районного суду Донецької області від
11 вересня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню,
рішення суду-скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову
з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч. 1,2,3 ст. 130 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
працівники несуть матеріальну відповідальність за
шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок
порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні
інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення
відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і
порядку, передбачених законодаством, і за умови, коли така шкода
заподіяна підприємству, установі, організації винними
протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця
відповідальність, як правило, обмежується певною частиною
заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру
заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених
законодавством.
За наявності зазначених підстав і умов матеріальна
відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення
працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної
відповідальності.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 134 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
відповідно до законодаства працівники несуть матеріальну
відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини
підприємству, установі, організації, у випадку, коли між
працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до
статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття
на себе працівником повної матеріальної відповідальності за
незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому
для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до вимог ст. 135-1 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути
укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що
досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або
виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою,
продажем (відпуском) перевезенням або застосуванням у процесі
виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а
також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну
відповідальність затверджуються в порядку, який визначається
Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
кожна
сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається
як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено позовні вимоги,
що грунтуються на законі.
Судом першої інстанції при вирішенні спору встановлено, що
згідно з наказом № НОМЕР_1 від 13.12.2005р. відповідач з
13.12.2005 р. був прийнятий на роботу оператором автозаправної
станції з тримісячним випробувальним строком, в цей же день з ним
був укладений трудовий договір (а.с. 7,8).
13.12.2005р. з відповідачем був укладений типовий договір про
повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно з яким
він повинен був виконувати роботу, зв'язану із зберіганням,
продажем ПММ, зберіганням грошових коштів, та прийняв на себе
повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності
довірених йому підприємством матеріальних цінностей (а.с. 9).
Згідно з актом від 13.12.2005р. було встановлено суму
недостачі ПММ у розмірі 5509 грн. (а.с. 11).
Згідно з актом від 30.03.2006р. за результатами проведеної
ревізії було виявлено недостачу ПММ на суму 8345 грн. (а.с. 12).
Оскільки за період утворення недостачі ПММ (з 13.12.2005р. до
30.03.2006р.) у позивача працювало три оператори, розмір
заподіяної шкоди кожним з них внаслідок порушення покладених на
них трудових обов'язків становить 944 грн. 92 коп.
Відповідно до вимог розділа другого посадової інструкції
оператора АЗС оператор у випадку виявлення невідповідності
кількості нафтопродукта, що надійшов, зобов'язаний скласти акт про
недостачу у двох екземплярах, один акт додається до змінного
звіту, другий- вручається водію, який доставив нафтопродукт. Про
недостачу нафтопродукта оператор зобов'язаний зробити відповідну
відмітку на всіх екземплярах товарно-транспортної накладної.
В порушення вимог посадової інструкції оператор АЗС ОСОБА_1 в
період утворення недостачі вказаних актів про недостачу ПММ не
складав, тому його посилання на складання змінних звітів з
відміткою кількості ПММ до зливу з бензовозу та після зливу,
наявність розбіжностей у їх кількості після зливу з причини
недовезення водіями апеляційний суд вважає неспроможними.
В матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні з
відповідною відміткою оператора ОСОБА_1 про недостачу
нафтопродукта. Відповідачем не надано суду доказів про те, що він
звертався до адміністрації з доповідними записками, письмовими
заявами з приводу недовезення ПММ водіями, що здійснювали їх
поставку, недостачі ПММ при прийнятті від перевізника (водія) або
змінщика.
Відповідачем також не надано суду доказів про те, що він
звертався до адміністрації з доповідними записками, письмовими
заявами з приводу створення належних умов для забезпечення
збереження матеріальних цінностей.
Твердження ОСОБА_1 про те, що не він, не решта операторів АЗС
не мають будь-якого відношення до недостачі ПММ, спростовуються і
наданими суду апеляційної інстанції прибутковими касовими ордерами
про внесення операторами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сум в її погашення
(а.с. ).
З урахуванням викладеного, апеляційний суд доходить висновку
про те, що на відповідача повинна бути покладена матеріальна
відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок
порушення покладених на нього трудових обов'язків.
Судом безспірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1, прийнявши
на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення
схоронності довірених йому підприємством матеріальних цінностей,
не забезпечив їх схоронності.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої
інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов
необгрунтованого висновку про те, що позивачем не надано доказів
того, якими неправомірними діями ОСОБА_1 заподіяно шкоду, в чому
полягає його вина, оскільки цей висновок не відповідає обставинам
справи.
Відповідно до вимог п. З ст. 309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для
скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового
рішення.
Керуючись ст. 218, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. З ст. 309, ст.ст.
313, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
вирішив :
апеляційну скаргу ТОВ "Донгермес" задовольнити, рішення
Амвросіївського районного суду Донецької області від 11 вересня
2006 року скасувати.
Позов ТОВ "Донгермес" до ОСОБА_1про стягнення суми недостачі
задовольнити, стягнути з ОСОБА_1на корись ТОВ "Донгермес" 944 грн.
92 коп. недостачі ПММ, 76 грн. 50 коп.-судового збору за подачу
позивачем позовної заяви та апеляційної скарги та 60 грн.- витрат,
понесених позивачем на інформаційно-технічне забезпечення розгляду
справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення,
може бути
оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня
набрання ним
законної сили.