Справа № 22ц-1607 Головуючий суду першої інстанції: Жосан
В.М.
Категорія: 5 Судця-доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.
УХВАЛА
Iменем України
9 листопада 2006 року судова колегія судової палати в
цивільних справах
апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої: Славгородської Н.П.,
суддів: Кутової Т.З.,
Галущенко О.I.,
при секретарі судового засідання: Негрун I.О.,
за участю відповідача ОСОБА_1., апелянта ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві
цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12
травня 2006 року, ухвалене за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя
особа ОСОБА_4 про визнання майна спільно нажитим та визнання права
власності,
встановила:
У квітні 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною
заявою до ОСОБА_1 про визнання майна спільно нажитим та визнання
права власності на 1/2 його частину.
В позові зазначено, що позивачка перебуває з відповідачем в
зареєстрованому шлюбі і вони разом з неповнолітнєю донькою
ОСОБА_3. проживають в квартирі спільного заселення № АДРЕСА_1 в м.
Миколаєві, співвласником якої є відповідач ОСОБА_1.
За час спільного проживання відповідач прибудував до вказаної
квартири житлові прибудови 14-6, 14-7, 14-8, та придбав у
власність 18/100 із 39/100 часток не житлових приміщень підвалу
того ж будинку, які перебудовані у магазин, залишивши !4 частину
входу а-1 у спільному користуванні.
Посилаючись на те, що вказане майно було придбане за час
шлюбу позивачка просила задовольнити її позовні вимоги.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12
травня 2006 року позов задоволено. Визнано збудовані житлові
прибудови та нежитлові приміщення в квартирі АДРЕСА_1 в м.
Миколаєві - спільним майном подружжя та визнано за ОСОБА_5. право
власності на 1/2 його частку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2. просить вказане рішення суду
скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції на новий
розгляд, посилаючись на те, що суд допустив порушення норм
матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу,
судова колегія дійшла висновку про необхідність задоволення
апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 4 ст. 311 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий
розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які
не брали участь у справі.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та підтверджується
матеріалами справи, спірна квартира № АДРЕСА_1 є квартирою
спільного заселення і належить на праві власності ОСОБА_1. і його
сину ОСОБА_4.
Власником іншої частини цієї ж квартири, яка значиться під
номером АДРЕСА_1 в м. Миколаєві, є апелянт ОСОБА_2. Кухня цих
квартир знаходиться у спільній частковій власності.
Апелянт ОСОБА_2. вважає, що збудовані ОСОБА_1. як житлові так
і нежитлові прибудови порушують його право власності, оскільки
зведені з порушенням санітарних норм та правил, перешкоджають
проникненню світла в його частину квартири та перешкоджають
користуванню підвальними приміщеннями.
Між тим, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд не звернув уваги
на ці обставини і в порушення ст.ст. ЗО, 31 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, не притягнув ОСОБА_2. в якості відповідача по даній
справі, оскільки цей спір зачепа його права та обов'язки власника
квартири спільного заселення. ОСОБА_4. також слід було притягнути
в якості відповідача, а не третьої особи, оскільки при вирішення
даного спору зачепаються також і його інтереси як співвласника.
Враховуючи, що суд розглянувши справу вирішив питання про
права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі,
судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування
судового рішення і направлення справи на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені
недоліки та врахувати, що рішення Ленінського районного суду від
27 березня 2006 року, яким визнано право власності за ОСОБА_1. на
спірні житлові прибудови скасовано ухвалою апеляційного суду
Миколаївської області від 24 жовтня 2006 року, тому спірні
прибудови як житлові так і не житлові є самовільними. В зв'язку з
цим, при вирішенні спору суд повинен застосувати відповідні
правові норми.
Відповідно до вимог ст. З ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
кожна особа
має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до
суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних
прав, свобод чи інтересів.
Iз змісту позовної заяви вбачається, що спірне майно набуте
за час шлюбу, а тому позивачці, на підставі ст. 70 СК України
належить 1/2 його частина. При цьому позивачка не зазначає при
яких обставинах та якими діями відповідачем було порушено вказане
право. При цьому, ОСОБА_5., як правову підставу для задоволення
позову вказує ст. ст. 328, 331, 405 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Суд же
посилається як на норми СК України так і на вказані статті ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, тоді, як ці правові норми регулюють зовсім
різні правовідносини.
Тому суду слід також уточнити обставини спору, правові
підстави позовних вимог, з'ясувати на захист саме якого порушеного
права позивачка звернулася до суду і чи фактично були порушені її
права і в залежності від встановленого застосувати відповідні
правові норми.
Керуючись ст. ст. 303, 307,311, 315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2. задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 травня
2006 року скасувати, справу повернути до того ж суду на новий
розгляд іншому судді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але
може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду
України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді:
Згідно з оригіналом
суддя ТЗ.Кутова