УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року листопада місяця "06" дня колегія суддів судової
палати у
цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки
Крим у складі:
Головуючого, судді: Дралло I.Г.
Суддів: Горбань В.В.
Філатової Є.В.
При секретарі: Урденко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті
Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Євпаторійської
об'єднаної податкової інспекції, ОСОБА_2, Чорноморської
товарно-фондової біржі про визнання недійсними торгів і договору
купівлі-продажу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Сакського міськрайонного суду від 02 березня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
19.08.2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
Євпаторійської об'єднаної податкової інспекції, ОСОБА_2,
Чорноморської товарно-фондової біржі про визнання недійсними
торгів і договору купівлі-продажу. Вимоги мотивовані тим, що у
1991 році після смерті його батька, який був власником 1/2 частки
домоволодіння АДРЕСА_1, спадкоємцями стали він та друга жінка
батька - ОСОБА_3. Кожному з них за свідоцтвом про право на
спадщину за законом було визначено по 1/4 частки будинку. Сім'я
позивача з 4 чоловік і ОСОБА_3 проживали однією сім'єю у
зазначеному будинку. Після смерті ОСОБА_3 належна їй 1/4 частка
будинку перейшла у власність держави в особі Євпаторійській ОДПI.
Після отримання свідоцтва про право власності за законом
Євпаторійська ОДПI реалізувала 1/4 частку будинку з торгів.
25.09.2001 року на Чорноморській товарно-фондовій біржі між
Євпаторійською ОДПI та ОСОБА_2, було укладено договір
купівлі-продажу. Вважає, що торги на біржі були проведені з
порушенням норм діючого законодавства, договір купівлі-продажу
являється незаконним. Вказує, що він мав право привілеєвої купівлі
зазначеної частки будинку, як учасник спільної часткової
власності. Зазначає, що в порушення вимог ст. 114 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
Євпаторійська ОДПI повинна була запропонувати йому
придбати цю частку будинку як учаснику спільної часткової
власності, і в разі відмови від купівлі на протязі одного місяця
продати іншим особам. Євпаторійська ОДПI придбала право власності
на частку спірного жилого приміщення 18.09.2001 року, а продала її
25.09.2001 року. Крім того, зазначає, що було допущено порушення
вимог законодавства, а саме несвоєчасно опубліковано інформацію
про місце і час проведення аукціону в ЗМI, продаж об'єкту було
проведена при участі одного покупця, хоча треба не менше двох, хід
та результати аукціону не було оформлено протоколами аукціону, не
дотриманий порядок проведення аукціону, не складена аукціонна
комісія, яка б встановила стартову ціну, покупцем не був сплачений
реєстраційний внесок, не була подана заявка на участь в
аукціоні, за результатами аукціону не була складена
аукціонна
Справа № 22-4197/2006 р. Головуючий суду першої інстанції
Погребняк C.M.
Доповідач Горбань В.В.
відомість. Крім того, вказує, що не було проведено експертну
оцінку частки будинку, а довідка-характеристика БТI не відповідає
вимогам, які пред'являються до офіційних документів. Вважає, що
договір не може бути визнано законним, оскільки він не був
нотаріально посвідчений в порушення вимог ст. 47 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
. Просить визнати незаконними і недійсними торги на
Чорноморській товарно-фондовій біржі щодо продажу 1/4 частки
будинку по АДРЕСА_1 від 25.09.2001 року. Визнати договір
купівлі-продажу недійсним, оскільки він не відповідає вимогам
закону.
Рішенням Сакського міськрайонного суду від 02 березня 2006
року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати з
ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на
порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне
з'ясування обставин, які мають суттєве значення для розгляду
справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам
справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи,
обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення
представників позивачки, представників відповідачки ОСОБА_2.,
колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд
першої інстанції виходив із необгрунтованості позовних вимог, їх
недоведеності та незаконності.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується
колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам
справи та вимогам закону.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд розглядає
цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних
осіб, поданим відповідно цього Кодексу, в межах заявлених вимог і
на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у
справі.
Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім
випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не
може грунтуватися на припущеннях.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 і державі в особі
Євпаторійської ОДПI на праві спільної часткової власності належало
кожному по 1/4 частки домоволодіння № АДРЕСА_1.
25.09.2001 року Чорноморською товарно-фондовою біржею були
проведені біржові торги, на яких продавець член ЧТФБ ТОВ
"Просфера" в особі директора Кіриєнко В.В., який діяв на підставі
Уставу і договору, укладеного з Євпаторійською ОДПI в особі ЄОДПI
Прокопенка В.В. від 11.04.2001 року, на реалізацію конфіскованого
і іншого майна, яке перейшло у власність держави і акту опису,
оцінки і передачі майна НОМЕР_1 від 24.09.2001 року, затвердженого
Євпаторійським МДОПМ Євпаторійської ОДПI і член ЧТФБ Позмогова
О.В. який діяв на підставі Уставу ЧТФБ і договору на надання
брокерських послуг від 24.09.2001 року від імені ОСОБА_2, уклали
договір купівлі-продажу 1/4 частки жилого будинку з надвірними
будовами по АДРЕСА_1, який належав державі в особі Євпаторійської
ОДПI на підставі свідоцтва про спадщину за законом, виданого
Сакською державною нотаріальною конторою 19.09.2001 року. Згідно з
даним договором купівлі-продажу ОСОБА_2 придбала вказану частку
будинку за 5600 грн.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного
висновку, що позивач не надав безспірних допустимих доказів, які б
могли свідчити, що торги були проведені з порушенням правил,
встановлених законом, який діяв на час проведення торгів. Таких
доказів не встановлено і судом при розгляді даної справи.
Посилання в скарзі на те, що реалізація майна, що за правом
успадкування перейшло у власність держави, повинно було
проводитися тільки на аукціоні, колегія суддів вважає
безпідставним, оскільки воно суперечить Порядку обліку,
зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у
власність держави, і розпорядження ним (далі - Порядку),
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня
1998 року № 1340 ( 1340-98-п ) (1340-98-п)
.
Згідно з пунктом 1 Порядку слідує, що дії цього Порядку
поширюються на майно, що за правом спадкування перейшло у
власність держави.
Відповідно до пункту 7 Порядку місцеві податкові інспекції на
основі акту опису, оцінки та передачі майна забезпечують
здійснення загального контролю за повнотою та своєчасністю
перерахування до державного бюджету виручки від реалізації майна.
Акт опису, оцінки та передачі майна є підставою для реалізації
майна, зазначеного в пункті 1 цього Порядку, через торгові біржі
та аукціони.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що податкова
інспекція правомірно діяла при реалізації спірного майна через
торгову біржу, що відповідало чинному на той час законодавству.
Довід скарги про те, що при проведенні біржевіх торгів був
присутнім тільки один покупець - ОСОБА_2 є безпідставним, оскільки
він суперечить матеріалам справи і поясненням свідків ОСОБА_4 і
ОСОБА_5.
Що стосується доводу скарги про те, що оцінка майна повинна
проводитися тільки на підставі висновку спеціаліста, то колегія
суддів вважає його недостатньо обгрунтованим.
Згідно з пунктом 7 Порядку оцінка майна проводиться комісією,
яка утворюється органом, що здійснює його вилучення. У разі
розбіжності в оцінці між представниками комісії та у випадках,
передбачених законодавством України і цим Порядком, оцінка
проводиться суб'єктами оціночної діяльності -суб'єктами
господарювання.
Але при розгляді даної справи не встановлено, що при
проведенні оцінки спірного майна між членами комісії виникли якісь
розбіжності в оцінці майна.
Що стосується висновків суду щодо неогрунтованості позовних
вимог щодо визнання договору купівлі - продажу недійсним на
підставі ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
в редакції 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, то
колегія суддів з ними погоджується, оскільки вони відповідають
вимогам закону.
Відповідно до п. 16 "г" постанови Пленуму Верховного Суду
України від 28 квітня 1978 року № 3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
"Про судову
практику в справах про визнання угод недійсними" при вирішенні
питання про визнання угоди недійсною судові необхідно враховувати,
що саме по собі недодержання вимог ст. 114 ЦК при продажу
учасником спільної часткової власності частки сторонній особі не є
підставою для визнання угоди недійсною. У даному випадку
співвласник вправі в межах установленого законом строку вимагати
переведення на нього прав і обов'язків покупця по укладеній угоді.
Згідно зі ст. 114 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
/в редакції 1963
( 1540-06 ) (1540-06)
року/ продавець частки у спільній власності
зобов'язаний повідомити в письмовій формі решту учасників спільної
часткової власності про намір продати свою частку сторонній особі
з зазначенням ціни та інших умов продажу. Якщо решта учасників
спільної часткової власності відмовиться від здійснення права
привілеєвої купівлі або не здійснить цього права щодо будинків
протягом одного місяця, а щодо іншого майна - протягом десяти днів
з дня одержання повідомлення, продавець вправі продати свою частку
будь-якій особі. При продажу частки з порушенням права привілеєвої
купівлі інший учасник спільної власності може звернутися до суду з
позовом про переведення на нього прав та обов'язків покупця.
Виходячи з правил даної норми закону та вищенаведених
роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, колегія суддів вважає,
що позивач у даному випадку повинен був заявити позов про
переведення на нього прав та обов'язків покупця на підставі ст.
114 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а не про визнання недійсним договору
купівлі - продажу. При цьому такий позов повинен бути заявлений
протягом трьох місяців після продажу частки сторонній особі.
Як убачається з матеріалів справи позивачем у встановлений
законом строк позову про переведення на нього прав та обов'язків
покупця на підставі ст. 114 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(в редакції 1963
( 1540-06 ) (1540-06)
р.) заявлено не було. ОСОБА_1 по спливу майже 3 років
після укладення угоди був заявлений позов про визнання недійсним
договору купівлі - продажу частки у спільній частковій власності
на будинок, посилаючись на порушення закону - ст. 114 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
(1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
р).
За таких обставин, суд першої інстанції не мав правових
підстав для задоволення позову у цієї частині.
Довід скарги про те, що договір купівлі-продажу спірної
частки домоволодіння суперечить вимогам частині 1 статті 47 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
(в редакції 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року), колегія
суддів вважає необгрунтованим, оскільки він суперечить матеріалам
справи, зокрема, рішенню Сакського міського суду від 21.02.2002
року. Зі змісту даного рішення вбачається, що позов ОСОБА_2 був
задоволений на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(в
редакції 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року) та визнано право власності на
спірну частку домоволодіння (а.с. 194).
Iнші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав
для скасування рішення суду.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
апеляційний суд
відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо
визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм
матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314,
315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів:
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки
Крим від 02 березня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її
проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня
набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної
інстанції.