УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 20.06 року Апеляційний суд Донецької області в
складі:
головуючого Курило В.П. суддів: Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому
засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційними
скаргами ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області
на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області
від 10 серпня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення
виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької
області про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати
рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 10
серпня 2006 року, яким частково задоволені його позовні вимоги:
стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в м. Шахтарську на його користь на
відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.,- та постановити нове
рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те,
що висновок суду про відсутність зв'язку між професійним
захворюванням і онкологічним захворюванням, по якому він визнаний
інвалідом першої групи, а також втратою 20 % працездатності у
зв'язку із травмою, яку він отримав у 1992 році, не є об'єктивним,
оскільки не відповідає положенням ст.ст.3,22 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
. Вважає, що сукупність зазначених захворювань,
підтверджених висновком МСЕК і відображених у медичних документах
також у квітні-травні 2006 року дає підстави для відшкодування
моральної шкоди саме в сумі 30 000 грн.
В апеляційній скарзі -відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області
просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким
відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на
те, що висновком МСЕК не підтверджений факт моральних страждань
позивача, а наявна в матеріалах справи довідка МСЕК про
встановлення стійкої втрати працездатності є підставою для
відшкодування матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту
спричинення моральної шкоди; судом не прийнято до уваги, що
позивач втратив професійну працездатність .у своїй колишній
професії, але не втратив здатність вести звичний спосіб життя;
позивачем не наведено доказів на підтвердження й обгрунтування
своїх позовних вимог, що вірогідно могли дозволити зробити
висновок щодо заподіяння йому моральних страждань. Крім того,
Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік"
( 3235-15 ) (3235-15)
зупинена дія статей Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили
втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, які передбачають виплату
моральної шкоди, тому відсутні правові підстави для стягнення сум
у відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні апеляційного суду представник
відповідача підтримала доводи апеляційної скарги відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання України в
м.Шахтарську, просила її задовольнити. Проти доводів апеляційної
скарги позивача заперечувала.
Позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явився,
надав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував у
трудових відносинах з підприємством вугільної промисловості
протягом 13 років, працюючи під землею в умовах несприятливого
клімату, внаслідок чого отримав професійне захворювання -
акнтрако-сілікатоз, легеневу недостатність та бронхіт. Висновком
МСЕК від 9 червня 2006 року позивачеві вперше було встановлено 30%
стійкої втрати працездатності безстроково, він визнаний інвалідом
третьої групи.
Внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяно
моральну шкоду тим, що він частково втратив працездатність,
страждає захворюванням органів дихання, відчуває незручності у
побуті, вимушений постійно лікуватися, не може виконувати роботу,
пов'язану з фізичним навантаженням.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника
відповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши
матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги
ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання України в м. Шахтарську задоволенню не підлягають.
За змістом ст.ст.1, 21, 28, 34 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
на Фонд соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим
особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну
умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може
перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати,
встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи захворювання ОСОБА_1 є
професійним, про що складений акт розслідування хронічного
професійного захворювання 26 травня 2006 року. Висновком медичних
органів позивачу був встановлений діагноз: антрако-сілікатоз
інтерстіціальної форми /1/1,t|t/, пізнорозвитий бронхіт, легенева
недостатність першого ступеню. Висновком МСЕК від 9 червня 2006
року позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності за
сукупністю: 30% вперше у зв'язку з професійним захворюванням і 20%
вдруге у зв'язку із травмою, отриманою у 1992 році; втрата
працездатності встановлена безстроково, позивач визнаний інвалідом
третьої групи.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про
наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди,
заподіяної здоров'ю у зв'язку з професійним захворюванням, за
нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювать, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
.
Суд правильно й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону визначив
розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної
шкоди у зв'язку з професійним захворюванням, урахувавши при цьому
всі обставини по справі, в тому числі характер захворювання,
встановлення 30% втрати професійної працездатності безстроково і
третьої групи інвалідності, вимушеність лікування, глибину та
ступінь моральних страждань позивача, порушення нормальних
життєвих зв'язків, характер додаткових зусиль для організації
життя.
Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про
неправильне застосування судом норм матеріального чи
процесуального права, що призвело або могло призвести до
неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду.
Доводи позивача про те, що при визначенні розміру моральної
шкоди суд повинен був врахувати 20% втрати професійної
працездатності у зв'язку із травмою, а також його онкологічне
захворювання, у зв'язку з яким він став інвалідом першої групи, не
грунтуються на Законі України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
, оскільки нещасний випадок з позивачем стався до
набрання чинності зазначеним Законом, а онкологічне захворювання
позивача не пов'язане з його трудовою діяльністю.
Посилання відділення відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м.Шахтарську на Закон України
"Про державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
, яким
зупинена дія норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
, які передбачають відшкодууання моральної шкоди
застрахованим чи членам їх сімей не можуть бути прийняті до уваги,
оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на
відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до
вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду
відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок
Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного
випадку не включаються до складу Державного бюджету України.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та
процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд,-
ВИРIШИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької
області відхилити..
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області
від 10 серпня 2006
року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її
проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного
Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили
ухвалою апеляційного суду.